Категорія перехідності-неперехідності дієслова

Категорія стану та її зв’язок з перехідністю-неперехідністю

Категорія перехідності-неперехідності дієслова.

1. Категорія перехідності-неперехідності дієслова.

2. Категорія стану та її зв’язок з перехідністю-неперехідністю.

Перехідність і неперехідність — це лексико-граматична категорія, тісно пов'язана з дієслівною семантикою. Усі дієслова поділяються на перехідні і неперехідні.

Перехідні дієслова означають дію, спрямовану безпосередньо на якийсь предмет. Це може бути: 1) конкретна дія, скерована на предмет, який зазнає певних змін унаслідок такої дії або є результатом її: побудувати завод, виорати землю, змонтувати прилад, перевірити вправу, написати лист; 2) дія, від якої предмет, на який вона спрямована, не зазнає змін: прочитати книжку, екзаменувати учня, відвідати товариша, одержати вітання; 3) дія, як процес мислення, мовлення, сприймання, відчуття: розуміти прочитане, думати думу, відчувати увагу, говорити правду, висловлювати думку, розповідати казку.

Виразною ознакою перехідних дієслів є їхня здатність керувати іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, який у реченні виконує функцію прямого додатка: рубати дрова, косити сіно, любити пісню, оцінити знання. Це їхня основна граматична (синтаксична)ознака.

Другою граматичною (морфологічною) ознакою перехідних дієслів є їхня здатність утворювати пасивні дієприкметники: принести — принесений, бити — битий, одержати — одержаний, врятувати — врятований. Проте пасивні дієприкметники не творяться від тих перехідних дієслів, які означають процес мислення і переживання: думати, розуміти, мислити, відати, терпіти, ненавидіти, зазнавати.

Неперехідні дієслова означають стан або таку дію, яка не спрямована на інший предмет. Вони ніколи не керують іменниками — додатками у формі знахідного відмінка без прийменника. Від них не творяться пасивні дієприкметники: ходити, сидіти, дякувати, зітхати, зеленіти, глузувати.

Між перехідними і неперехідними дієсловами існує семантико-словотворча співвіднесеність. Неперехідні дієслова, як правило, творяться від перехідних. Є два способи такого утворення: морфологічний (словотворчий) і синтаксичний.

Морфологічний спосіб творення неперехідних дієслів полягає в тому, що до перехідного дієслова додається постфікс -ся: одягати — одягатися, зустрічати — зустрічатися, переконувати — переконуватися, лікувати — лікуватися.

У цих випадках постфікс -ся позбавляє дієслова як перехідності, так і можливості творити від них форми пасивних дієприкметників. Постфікс -ся може приєднуватися й до неперехідних дієслів, утворюючи таким чином безособові дієслова: лежить + -ся -лежиться, спить + -ся = спиться, говорить + -ся = говориться.

Проте не всі перехідні дієслова мають неперехідні відповідники. Не мають їх перехідні дієслова, що не вживаються без постфікса -ся: боятися, змагатися, жахатися, сторонитися та дієслова ходити, сідати, глузувати, дякувати.

Городенська, Вихованець:

Категорія перехідності/неперехідності традиційно ґрунтується на вузько формальних синтаксичних засадах — на здатності/нездатності дієслова сполучатись із знахідним відмінком іменника без прийменника, а також із родовим, що вживається із заперечною часткою не або передає партитативне значення — частину від цілого [Русанівський 1993: 233]. Відповідно перехідними вважають дієслова, які вимагають знахідного безприйменникового об'єктного та родового із заперечною часткою не чи з партитативним значенням (збудувати хату, написати твір, посадити дерево, слухати пісню, запросити його, не виконати завдання, не прочитати роману, відсипати цукру, налити води), а неперехідними — ті, які поєднуються з іншими об'єктними відмінками (думати про дітей, вірити в людей, дякувати батькам, сміятися з вад, берегтися від автомобіля). Цю синтаксичну здатність/нездатність дієслова керувати іменником у знахідному та родовому відмінках пов'язують з його лексичною семантикою.

Поширеним у мовознавстві було й витлумачення категорії перехідності/неперехідності як лексико-синтаксичної категорії, оскільки вона спирається на валентнісні та значеннєві ознаки відповідних дієслів [Сучасна українська літературна мова 1997: 417]. Відома також спроба інтерпретувати цю категорію як семантико-синтаксичну, бо саме семантика дієслова вказує на здатність дії переходити або не переходити на об'єкт, охоплювати його дією чи виступати безпосереднім джерелом створення або руйнування об'єкта тощо. В обох випадках синтаксичну ознаку трактовано вузько — як здатність/нездатність дієслів керувати іменником у формі знахідного відмінка без прийменника, а також у формі родового, якщо дієслово вживається із заперечною часткою не або дія поширюється на частину предмета.

Усі ці визначення статусу категорії перехідності/неперехідності не відбивають основного — її морфологічної природи. Дієслово, як і слова інших повнозначних частин мови, є морфологічною одиницею, зокрема морфологічним словом.

Потребує розширення обсяг поняття "синтаксична ознака" щодо категорії перехідності/неперехідності. Якщо раніше її ототожнювали із синтаксичним зв'язком керування і виділеним на його основі другорядним членом речення, то в контексті сучасного багатовимірного підходу до визначення синтаксичної структури речення вона охопить семантико-синтаксичний та формально-синтаксичний аспекти дієслівної перехідності, тобто зумовлену семантикою дієслівного предиката об'єктну валентність, яку реалізує об'єктна синтаксема, з якою співвідноситься позиція придієслівного другорядного члена речення. Саме це дає підстави в основу виділення категорії перехідності/неперехідності покласти семантику дієслова. За семантичною ознакою перехідність/неперехідність — це здатність або нездатність дії, вираженої дієсловом, поширюватися/не поширюватися, спрямовуватися/не спрямовуватися на об'єкт — конкретний предмет, особу чи іншу якусь істоту, що виступають у валентно зумовленій об'єктній позиції' дієслова. Крім того, виражена дієсловом дія може бути джерелом створення або руйнування чого-небудь. Форма іменника, що називає предмет або істоту в об'єктній позиції, не впливає на розмежування перехідних і неперехідних дієслів. Він може бути виражений будь-якою відмінковою та прийменниково-відмінковою формою. Деякі дослідники залежно від форми експлікації такого іменника поділяють перехідні дієслова на прямо-перехідні й непрямо-перехідні [Жовтобрюх, Кулик, 1972: 329].

Прямо-перехідними є дієслова, що означають дію, спрямовану на об'єкт, виражений іменником у формі знахідного відмінка або родового за наявності заперечної частки не чи вказівки на частину від цілого: вимити вікно, пофарбувати паркан, спекти коровай, не дістати квитка, відломити сиру, відлити молока.

Непрямо-перехідні дієслова передають так само дію, спрямовану на об'єкт, але цей об'єкт може бути реалізований усіма іншими формами непрямих відмінків або прийменниково-відмінковими формами: подивитися на небо, глянути в очі.

Ядро прямо-перехідних дієслів становлять дієслова конкретної фізичної дії, пор.: молотити пшеницю, молоти зерно, орати землю, різати хліб, кроїти тканину, шити одяг, крутити нитку, надоїти молока, насипати жита.

Завжди перехідними є дієслова зі значенням конкретної фізичної дії, що спрямована на створення чого-небудь (ліпити, в'язати, шити, будувати), на зміну зовнішнього вигляду чого-небудь (фарбувати, прасувати, асфальтувати, крохмалити, орати, позолотити) або на часткову чи повну руйнацію об'єкта (зрубати, розколоти, розбити, витоптати, потрощити). Напр.: Раб копає землю, теше камінь, і носить мул з ріки, і ліпить цеглу (Леся Українка); Біля хати на дерев'яному столику Оксана старанно прасує сорочку (А. Шиян); Ми зрубуємо кущі, палимо їх (М.Коцюбинський); Коло берега кригу розбив штормик (Ю. Яновський); Кіннота ворога витоптувала посіви, руйнувала села й міста (П. Тичина).

Послідовною перехідністю відзначаються також дієслова інтелектуальної діяльності (писати, читати, слухати, рахувати, лічити, додавати, віднімати, множити, ділити, навчати) та мовлення (говорити, казати, мовити, мимрити, лепетати). Напр.: Тамара закінчила юридичний факультет і скоро захищатиме дисертацію, а тим часом читає лекції (А. Хижняк); Він сидить з блокнотом і олівцем у руках і дивиться на свою роту, яку плекав, навчав, ростив, як мати своїх дітей (О. Гончар).

До перехідних належить і частина дієслів лексико-семантичної групи зі значенням руху, переміщення. Це ті, які вказують на переміщення людиною (рідше — істотою) чого-небудь у просторі або на керування нею певним транспортним засобом, пор.: котити (бочку), сунути (тюк), нести (валізу), штовхати (автомобіль), пхати (автомобіль), везти (людей) тощо. Напр.: Вони тягали міхи, клумаки, горнці, корчаги, котили барила (С. Скляренко); Вона кинулась до вікна і побачила Потоцького, який штовхав перед себе возика (М. Томчаній); Білий кінь швиденько віз санки по грудовому шляшку (Марко Вовчок).

Неперехідними є передусім дієслова зі значенням стану. У ньому перебувають або його набувають істоти та предмети, але він не переходить на них: жінка сумує, бабуся сидить, дерево лежить, дитина хворіє, одяг висить.

До неперехідних належать власне-дієслова та відіменникові дієслова, які позначають різні стани людини (сумувати, лютувати, веселитися, тривожитися, хвилюватися, горювати, бідувати) та стан довкілля (світає, вечоріє, смеркає, дощить, гримить). Напр.: Сумує та й сумує козак (П. Куліш); Вечоріє. Наче сизий килим, тінь лягла на море (І. Франко).

Неперехідними є завжди дієслова з процесуальною семантикою, що відображає ситуацію, пов'язану зі змінами станів або інших ознак предмета. Процеси, виражені дієсловами, охоплюють різні типи явищ, у динамічному плані характеризуючи істоти та неживі предмети. Однією з типових особливостей таких процесів є наявність лівобічної суб'єктної валентності й "згасання" правобічної валентності, що й спричинило їхню семантичну неперехідність. До дієслів із семантикою процесу належать передусім ті, що характеризують динамічні явища в рослинному світі: рости, квітнути, цвісти, в'янути, осипатися. З цими лексемами межують дієслова процесу, що визначають якісну характеристику предметів та істот. Серед них відприкметникові дієслова з суфіксами -і- та -ну-, які виражають становлення якісної ознаки у звичайному ступені її вияву (біліти, синіти, твердіти, худнути, гіркнути, бліднути), а також відприкметникові дієслова із суфіксом -а-, що вказують на набуття ознаки в більшому ступені її вияву {вужчати, ширшати, коротшати, меншати, сміливішати, смуглішати). Напр.: Глибшає далеч, річка синіє (М. Рильський); Шавкун не міг слова вимовить,— то блід, то червонів (Панас Мирний); Дні все коротшають (Леся Українка); З кожним днем міняється й плата за роботу: то більшає, як багато товару присуне, то меншає (Панас Мирний).

Неперехідних дієслів зі значенням дії небагато. До них належать ті, що вказують на тимчасову або постійну професійну чи громадську діяльність людей, пор.: адвокатувати, головувати, директорувати, маклерувати, меценатствувати. Напр.: Уже другий десяток років [Кутень] директорує тут (М. Зарудний); Усім цікавилася вона й на всьому вміла заробити. І сватала, і ворожила, і лікувала, і маклерувала (3. Тулуб).

До послідовно неперехідних дієслів слід віднести й дієслова звучання, які передають природні та штучні звуки, звуки тварин, птахів, комах і неживої природи, пор.: бряоючати, вити, грюкотіти, клацати, гавкати, воркотіти, мурчати, тьохкати, сюрчати, дзюрчати, шипіти, шуміти, стукати тощо. Лише деякі з них, здебільшого префіксальні, виражаючи якесь повідомлення, набувають перехідності, пор.: Хворий простогнав: води! Поранений щось прошипів; Котик промурчав пісеньку; Музикант відстукав ритм маршу.

Неперехідний характер дій мають дієслова односпрямованого та різноспрямованого руху, які вказують на самостійне переміщення в просторі істот або транспортних засобів, пор.: Звір біжить; Комаха бігає; Птах летить; Мухи літають; Теплохід пливе по Дніпру; Риба плаває у воді; Людина їде; Автобуси їздять; Ящірка повзе; Дитина повзає.

Деякі перехідні дієслова можуть вживатися як неперехідні. Це буває тоді, коли вони вказують на здатність людини виконувати просто якусь дію або ту дію, що є для неї професійним заняттям, пор.: Батько читає газету і 3 п'яти років хлопчик читає; Мати вишиває рушник і Мати дуже гарно вишиває; Художник малює картину і Художник чудово малює; Юнак пише вірші і Юнак пише давно.

Перехідність і неперехідність дієслів має свої словотворчі маркери. Так, майже всі дієслова з постфіксом -ся є неперехідними: митися, одягатися, зустрічатися, лаштуватися, кусатися, веселитися, кущитися, врунитися, листуватися, гніздитися тощо.

Неперехідний характер мають і відад'єктивні дієслова, утворені за допомогою суфіксів -і-, -ну- та -а-: біліти, голубіти, жовтіти, зеленіти, сивіти; бліднути, гіркнути, руднути, худнути; добрішати, дешевшати, меншати.

Формальні показники перехідності – суфікси –и- та –ува-.

Дієслівна категорія перехідності/неперехідності – морфолого-словотвірно-синтаксична.

Дата добавления: 2014-01-11