Ключові терміни

Структура служби головного механіка, централізована форма ремонту, децентралізована форма ремонту, змішана форма ремонту, ремонтно-механічний цех, ремонтно-будівельний цех.

1. Структура ремонтно-механічної служби

При експлуатації, машини і апарати піддаються різним зовнішнім чинникам, під впливом яких їх надійність знижується через появу несправностей. В результаті цього робочі процеси в машинах або порушуються, або стають неможливими. Підтримку і відновлення справності або працездатності машини досягається ремонтом. Відновлення деталей застосовується при відсутності запасних частин. Економічність такого методу полягає в тому, що відновлення може обходитися дешевше, ніж виготовлення нової деталі. Вартість відновлення деталі звичайно становить 10-25% вартості виготовлення нової деталі, а для базових деталей складної конфігурації від 5 до 10%. Тому організація ремонтної служби на підприємствах хімічних і нафтопереробних виробництв є економічно доцільною.

Структура ремонтної служби залежить від виробничо - технологічних особливостей підприємства, трудомісткості ремонтних робіт, кількості ремонтного персоналу та можливості внутрішньогалузевої кооперації по виготовленню типових запасних частин обладнання. Велика різноманітність хімічних та нафтохімічних виробництв породила різні структури керування ремонтними службами, на яких має перевагу змішана система, де всі види ремонту та обслуговування проводяться на ремонтних ділянках виробничих цехів або на місці розміщення обладнання. Систему керування ремонтним виробництвом підприємства варто розглядати, як комплекс методів і засобів планування, обліку, аналізу і регулювання ремонтних процесів для виконання поставлених перед ними виробничих задач. Керування ремонтними службами підприємств являє собою сукупність керуючої і керованої систем, при цьому керована система проводить ремонтні роботи, а керуюча - відділи головного механіка (ВГМ), головного енергетика (ВГЕ) здійснюють планування, контроль і керівництво цими ремонтними роботами.

Діяльність механічної служби регламентується Положенням про механічну службу підприємства, яке охоплює широке коло питань, основними з яких є:

- виконання галузевих задач в межах своєї компетентності;

- організація безпечної експлуатації та своєчасний ремонт обладнання;

- розробка та виконання заходів по підвищенню рівня використовування обладнання;

- вдосконалювання організації обслуговування обладнання;

- розробка та виконання заходів по збереженню матеріально - технічних ресурсів (обладнання, мастильних матеріалів, запасних частин і т.п.).

Функції механічної служби розглядаються в залежності поставлених задач:

- розробляти та виконувати організаційно-технологічні заходи по забезпеченню продуктивної роботи технологічного обладнання; приймати участь в розробці основних напрямків розвитку виробництва, вносити пропозиції в перспективні та річні плани з питання комплектації технологічним обладнанням;

- організовувати розробку та виконання планів капітального і планово-попереджувального ремонтів обладнання; планування, що складається з розробки раціональної структури ремонтних циклів, визначенню трудових і ремонтних ресурсів для виконання плану ремонтних робіт;

- визначати необхідність підприємства (цеху, установки) в обладнанні, запасних частинах та матеріалах;

- здійснювати контроль за дотриманням графіків проведення ремонтів, термінів здачі обладнання в ремонт та отримання його з ремонту;

- розробляти обґрунтовування для створення резерву, необхідного для безперервної роботи обладнання та проведення капітального ремонту;

- погоджувати терміни та заходи для безпечного ведення зварювальних робіт, а також для проведення робіт по обслуговуванні, ремонту та наладці приборів для контролю роботи обладнання і технологічного процесу;

- здійснювати контроль за роботою локальних установок;

- приймати участь при розгляді проектів реконструкції виробництва та вносити свої пропозиції;

- здійснювати контроль за дотриманням норм витрати матеріалів та енергії;

- приймати участь в розробці заходів, направлених на зниження трудомісткості технічного обслуговування та ремонту обладнання;

- організовувати підбір і розміщення кадрів, обчисляти раціональну кількість персоналу механічної служби;

- приймати участь в проведенні розслідуванні аварій та нещасних випадків, які відбулися під час роботи обладнання або під час ремонту;

- організовувати облік, що полягає в постійному обліку витрат трудових і матеріальних робіт;

- приймати участь під час випробування нової техніки та розробляти заходи по використовуванню виробничих відходів, планувати збирання та здачу металобрухту.

Організація ремонтного виробництва залежить від масштабів виробництва і основних задач, поставлених перед ремонтниками, а структура ремонтної служби залежить від виробничо-технологічних особливостей підприємства, трудомісткості ремонтних робіт, чисельності ремонтного персоналу, переваги типового або спеціального, знімного і незнімного обладнання, наявності ремонтної бази. На сучасному етапі розвитку виробництва основною задачею керування ремонтним виробництвом є координація дій механічної і ремонтної служб. Механічна частина ремонтного виробництва виконує капітальний ремонт усього знімного обладнання в спеціалізованих відділеннях або цехах типу РМЦ чи РКЦ. Для цього в механічній частині виробництва передбачені: ремонтні підрозділи, спеціалізовані для ремонту типового обладнання; спеціалізовані ділянки для виготовлення запасних частин або підвищення їхньої якості (ділянки термообробки, гумування, гальваніки, балансування, заливки підшипників і т.п.) і випробувальні стенди в спеціалізованих відділеннях. Ремонт знімного обладнання виконується тут по технологічних картах і дефектних відомостях.

На сучасних підприємствах існують три основних виду організації ремонтного виробництва: централізоване, децентралізоване та змішане.

Централізована організація ремонту - це коли всі види ремонту технологічного обладнання виконуються силами та засобами відділу головного механіка і його ремонтно-механічного цеху. Така організація ремонтних робіт можлива на підприємствах з невеликою кількістю обладнання.

Децентралізована організація ремонту - всі види ремонтів та міжремонтне обслуговування проводиться під керівництвом механіка основного виробництва на цеховій ремонтній базі комплексними бригадами. Ремонтно-механічний цех находиться в прямому підпорядкуванні головного механіка і виконує тільки капітальні ремонти складного обладнання. А також виготовляє або відновлює для цехової ремонтної бази деталі та вузли, які не можливо відремонтувати із-за відсутності ремонтного обладнання.

Змішана організація ремонту характеризується тим, що всі види ремонту, крім капітального, виконуються на цеховій ремонтній базі, а капітальний (в деяких випадках і середній) ремонти - ремонтно- механічний цех. Ремонтно-механічний цех займається модернізацією діючого парку технологічного обладнання та виготовленням запасних частин за замовленням з основних цехів. До складу ремонтно - механічного цеху входить станкове, слюсарне, електрозварювальне відділення та відділення по підвищенню стійкості поверхні деталей, а також технічне та конструкторське бюро.

Ремонтна частина виробництва виконує капітальний і поточний ремонти окремих видів незнімного обладнання й агрегатів в основних виробничих цехах.

Елементи і функції керування в ремонтному виробництві підрозділяються на наступні підсистеми:

- конструктивна і технологічна підготовка виробництва;

- техніко-економічне планування і фінансування ремонтних

робіт;

оперативне керування виробничим процесом;

- загальне лінійне і адміністративне керівництво;

- бухгалтерський облік і звітність.

Керування ремонтним виробництвом рекомендується будувати в такій послідовності:

- розрахунок чисельності робітників-ремонтників;

- розрахунок чисельності ІТП;

- визначення числа спеціалізованих відділень, що входять у ремонтну і механічну частини виробництва;

- визначення кількості цехів і інших підрозділів, що знаходяться в підпорядкуванні в керівника механічної і ремонтної служб виробництва;

- розрахунок числа рівнів керування структурою централізованої ремонтної служби;

- визначення числа функціональних підрозділів, що входять у ремонтну службу, їхня підпорядкованість.

Чисельність ремонтного персоналу визначають виходячи з установленого середньорічного обсягу ремонтних робіт з урахуванням максимальної централізації і спеціалізації. При цьому враховується можливість верстатного парку підприємства. Найбільше точно можна підрахувати чисельність ремонтного персоналу по основних ремонтних професіях (робітникам-верстатникам, слюсарям-складальникам, зварникам і т.п.) виходячи із середньорічної трудомісткості ремонтних робіт на підприємстві. Наказом по підприємству установлюється періодичність і графік звітності керівників механічної служби.

При організації ремонту обладнання хімічних підприємств розрізняють вузловий і поагрегатний методи: - вузловий метод ремонту, це замін" зношених вузлів новими чи заздалегідь. відремонтованими; - поагрегатний метод, це ремонт шляхом заміни всього агрегату на новий чи заздалегідь відремонтований.

Робота ремонтних виробництв показує, що керування ремонтною службою повинне мати підрозділи фахівців, самостійно виконуючих наступні функції:

- перспективне і поточне планування попереджувальними ремонтами (планово-економічна група);

- оперативно-календарне планування і диспетчеризація;

- проектно-технологічна група підготовки;

- група матеріальної підготовки і забезпечення ремонтної служби запасними частинами.

Для забезпечення безперебійної роботи над замовленнями при централізованому ремонті обладнання повинне бути передбачене на складі наявність обмінного фонду в розмірі 4-5-денної виробничої програми спеціалізованих відділень.

Відповідальність за своєчасну зупинку і відправлення в ремонт обладнання згідно графіка ППР покладається на механіків цехів і представника ремонтної частини підприємства, за яким закріплено даний цех.

Служба комплектації і заявок організує своєчасне і якісне складання заявок на запасні частини, здійснює облік і контроль за наявністю і рухом запасів запасних частин і матеріалів на складах підприємства. Як показує досвід, при повній централізації ремонтного виробництва створюються умови для підвищення рівня механізації ремонтів.

На великих підприємствах функції керування ремонтним виробництвом зосереджені у відділах головного механіка, головного енергетика і головного приладника.

Служба головного механіка здійснює керівництво експлуатацією та ремонтом технологічного і механічного устаткування, комунікацій, металоконструкцій, естакад.

Головний механік здійснює керівництво всім ремонтно-механічним господарством заводу. Приклад структури служб головного механіка:

СЛУЖБА ГОЛОВНОГО МЕХАНІКА

ВТН

РБЦ

КБ

Мех. цех.

ВГМ

РМЦ

ВТН - відділ технічного нагляду;

РБЦ - ремонтно-будівельний цех;

КБ - конструкторське бюро;

Мех. цех – механіки технологічних цехів;

ВГМ - відділ головного механіка;

РМЦ - ремонтно-механічний цех;

Для контролю за виконанням плану ППР (планово попереджувальний ремонт) при головному механіку організується служба технічного нагляду, яка проводить огляди та випробування обладнання, контролює якість ремонтних робіт, перевіряє правильність експлуатації обладнання, розслідує причини аварії. Ця служба покликана забезпечити контроль за підтриманням устаткування всього підприємства в справному стані. Для цієї мети механіки відділу технічного нагляду систематично здійснюють ревізію устаткування, контролюють якість ремонтних робіт, ведуть технічну документацію.

Конструкторське бюро (КБ ВГМ) займається розробкою ремонтних креслень, проектуванням пристосувань, а також іншими роботами, пов'язаними з механізацією ремонтних робіт і модернізацією обладнання. У кожному технологічному цеху заводу мається механік і підпорядкована йому ремонтна бригада.

Цехова ремонтна бригада є частиною механічної служби заводу. Механік цеху підпорядковується в адміністративному відношенні начальникові цеху, а в технічному - головному механіку. Ремонтна бригада технологічного цеху здійснює міжремонтне обслуговування обладнання цеху. Планові ремонти обладнання (поточний, середовищний, капітальний) виконуються централізовано ремонтно-механічним цехом. Ремонтна бригада має від двох до чотирьох слюсарів в денну зміну та по одному слюсарю в інші зміни.

Відділ головного механіка (ВГМ) входить до складу заводоуправління. На цей відділ покладені такі функції: 1) систематичний нагляд за станом обладнання хімічного підприємства; 2) складання плану на ремонт устаткування по підприємству в цілому; 3) розробка плану організаційно-технічних заходів по ремонтній службі; 4) розробка плану впровадження нових високопродуктивних технологічних процесів для виконання ремонтних робіт; 5) контроль вартості ремонтних робіт; 6) складання зведеного щоквартального звіту про виконання середніх і капітальних ремонтів основного устаткування. ВГМ має бюро планово-попереджувального ремонту (ПРБ).

Ремонтно-механічний цех (РМЦ) - це цех який здійснює централізований ремонт обладнання всього заводу. Тому РМЦ повинен мати спеціалізовані ділянки для виконання ремонту окремих видів обладнання.

Ремонтно-будівельний цех (РБЦ) - це цех який займається ремонтом виробничих і побутових будівель, а також будівництвом нових приміщень. На невеликих заводах РБЦ входить до складу ремонтно-механічного цеху (РМЦ).

Ремонтно-будівельний і ремонтно-механічний цехи адміністративно підпорядковуються директору заводу, а технічно - головному механіку.

2. Структурні підрозділи ремонтно-механічного цеху.

Ремонтно-механічний цех виконує капітальний ремонт усього знімного обладнання яке експлатується у технологічних цехах підприємства. Для цього передбачені: ремонтні підрозділи, спеціалізовані для ремонту типового обладнання; спеціалізовані ділянки для виготовлення запасних частин або підвищення їхньої якості і випробувальні стенди в спеціалізованих відділеннях.

До складу ремонтно-механічного цеху входять основні спеціалізовані ділянки і допоміжні відділення, службові та побутові приміщення.

Основні ділянки РМЦ:

- механічна (верстатна) ділянка. На обладнанні механічної ділянки виконується мехнічна обробка відновлених деталей та виготовляють нові оригінальні деталі. До складу механічної ділянки вхдить допоміжне заточувальне відділення де проводиться заточування різального інструменту(різці, фрези, свердла, мітчики);

- слюсарно-складальна ділянка.На цій ділянці виконуються слюсарні та слюсарно-складальні роботи. До слюсарних робіт відносяться наступні операції: розмітка, рубка (різання), обпилювання (обробка на верстатах), свердління, зенкування, розгортання отворів, нарізування різьби, шабрування, випрямляння, притирка та доводка поверхні, які виконують за допомогою ручного чи механізованого слюсарного інструмента. До слюсарно-складальних робіт відносяться операції по зборці вузлів або виробів, їх перевірку та випробовування, зборку на обладнанні або апараті, регулювання та вивірку, роботи зв'язані з підгонкою розмірів по місцю установки, з'єднання деталей (згвинчуванням, склеюванням, з'єднання деталей за допомогою зварки).До цих робіт також відносять обробку матеріалу на верстатах, розбирання і зборку обладнання, а також регулювання взаємного розташування суміжних деталей;

- котельно - зварювальна ділянка. На цій ділянці виконуються наступні операції: різання заготівок, розмітка, випрямляння та очищення прокату і заготівок, згинання труб, заварювання тріщин і отворів; наплавлення зношених поверхонь; приварювання відламаних частин і додаткових (нових) деталей (втулок, зубчатих вінців, пластин і т. ін.).

Основні відділеня РМЦ: ковальське, термічне, жерстяно-мідницьке,, відновлення деталей (наплавленням, металізацією, хромуванням), електроремонтне, випробувальне, ділянка зносостійкого захисту і ін.

Допоміжні відділення і склади: склад металу, склад запасних частин, проміжний склад, інструментально-роздавальна комора, експедиція і ін.

Службові і побутові приміщення: контора цеху, гардеробна, вбиральні,

умивальні, душові, кімнати для прийняття їжі та ін.

Склад основних та допоміжних відділень може змінюватися в залежності від виробничої потужності заводу і обсягу ремонтних робіт, виконуваних цехом.

До складу великого комбінату або виробничого об'єднання входить звичайно ремонтно-механічний завод (ремонтомонажне управління), який складається з ливарного, ковальського, котельно-зварювального, монтажного, механічного (або механоскладального), інструментального цехів або дільниць.

У невеликих ремонтно-механічних цехах деякі відділення об'єднуються, а у великих, навпаки, їх роблять самостійними. Так, зварювальне, трубопровідне, жерстяно-мідне і котельне відділення іноді утворюють окремі монтажні дільниці.

3. Обладнання ремонтно-механічного цеху

Кожна ділянка і відділення ремонтно-механічного цеху має своє технологічне обладнаня яке пов’язане специфікою виконуваних технологічних операцій

Механічна ділянка. Номенклатуру і кількість верстатів для механічної ділянки ремонтно-механічного цеху можна визначити двома способами:

1) по трудомісткості ремонту одиниці обладнання, тобто за кількістю годин, що витрачаються на ремонт кожної одиниці обладнання (детальне проектування), і кількістю одиниць обладнання, що обслуговується ремонтом;

2) за процентним відношенню кількості верстатів ремонтно-механічного цеху до кількості одиниць обладнання обслуговуваних цехів або по співвідношенню кількості верстатів ремонтно-механічного цеху та кількості ремонтних одиниць (одиниць ремонтної складності) технологічного устаткування, встановленого на заводі.

При розрахунку необхідної кількості верстатів для ремонтно-механічного цеху необхідно врахувати виконання інших додаткових робіт. Для цього сумарну щорічну витрату часу для ремонту всього обладнання збільшують на відповідний відсоток в залежності від обсягу і умов робіт, наприклад на 10%. Виходячи із загальної витрати часу на виконання всіх робіт ремонтно-механічним цехом і цеховими ремонтними базами, визначають потрібне для нього кількість верстатів.

До складу мінімального комплекту верстатів механічного ділянки ремонтно-механічного цеху входять:

- Токарно-гвинторізні верстати різних розмірів (наприклад, з висотою центрів і відстанню між центрами від 400 × 1000 до 630 × 2800);

- Вертикально-свердлильний (найбільший діаметр свердління 35 мм);

- Універсально-фрезерний (розмір столу 320 × 1250);

- Вертикально-фрезерний (320 × 1250);

- Поперечно-стругальний (хід 650);

- Довбальний (хід 200);

- Універсально-круглошліфувальні (200 × 700);

- Зубофрезерний (найбільший діаметр шестерні 750 мм);

- Поздовжньо-стругальний, радіально-свердлильний і розточувальний верстати.

Понад підрахованого (першим або другим способом) кількості основних верстатів механічного ділянки ремонтно-механічного цеху необхідно передбачити ще допоміжне обладнання.

До складу допоміжного технологічного обладнання входять:

верстати - заточувальні, настільно-свердлильний, переносний шліфувальний з гнучким валом, обдирно-шліфувальний; одно-та двохступінчаті точила, дискові та механічні пилки; преси гідравлічний і ручний; зварювальний трансформатор; пост газового зварювання; приводні ножиці; мийні ванни та інш. Кількість одиниць цього обладнання приймається з міркувань необхідної комплектності і становить приблизно 20%, від кількості основних верстатів ремонтно-механічного цеху.

Крім верстатного обладнання для механічної обробки і верстаків для слюсарних і складальних робіт, в ремонтному цеху необхідно передбачити обладнання для відділень: котельно-зварювального, жерстяно-мідницьких, трубопровідного, ковальського, електротехнічного (якщо немає самостійного електроремонтного цеху). Вибір типів і кількості обладнання для цих відділень визначається характером і обсягом виконуваних робіт.

Для котельно-зварювального відділення необхідно наступне обладнання:

електрозварювальні апарати для ручного електродугового й точкового зварювання, зварювання в середовищі захисних газів і для зварювання та наплавлення під шаром флюсу, пост газового зварювання, вальці для виправлення листового заліза, згинальні вальці,свердлильні верстати, плити правильні, верстаки.

Таке обладнання для котельних робіт, як машини для гнуття, діропробивні преси, гільйотинні і комбіновані прес -ножиці та ін., доцільно встановлювати

тільки при наявності великої кількості відповідних робіт.

Для жерстяно-мідницького відділення потрібні пристосування для заливки підшипників бабітом, машини для гнуття, горни, верстаки, плити.

Трубопровідне відділення оснащується таким обладнанням: трубозгнальні, трубонарізні і трубовідрізні верстати і, крім того, слюсарними верстаки.

Термічне і ковальське відділення зазвичай об'єднують. Таке об'єднання дає можливість краще використовувати спеціальні будівлі та загальні спеціальні пристрої, необхідні для кузень (вентиляція, повітродувні установки, трубопроводи для води, газу, повітря, палива і т. п.).

Для ковальських відділень ремонтно-механічних цехів необхідно наступне обладнання: молоти приводні, пневматичні, печі нагрівальні, горни, ковадла, плити, баки для води і масла та ін. Для термічного відділень ремонтно-механічних цехів необхідно наступне обладнання: електричні чи газові нагрівальні печі, гартівні баки.

Висновки

Ремонтно-механічний цех являється складовою частиною служби головного механіка підприємства.Основним завданням РМЦ є проведення централізованого ремонту обладнання всього заводу. Тому РМЦ повинен мати спеціалізовані ділянки для виконання ремонту окремих видів обладнання.

Дата добавления: 2014-01-11