Із цією школою зв'язані імена М. Фоллет, Честер Бернарда, Элтона Мэйо

Основоположником наукового менеджменту вважається Тейлор Ф.У. Основна мета, що він поставив перед собою - підвищити продуктивність праці робітників при розвантаженні залізничних вагонів з рудою. Із цією метою був проведений попередній аналіз робіт і усунуті всі зайві рухи. Тейлор скрупульозно заміряв, скільки руди може підняти одна людина, якого розміру повинна бути лопата, коли краще зробити перерва в роботі, щоб уникнути перевтоми. У результаті були встановлені тверді норми праці, розраховані на самих здорових і витривалих працівників (урок). Робітники, що виконали урок одержували гарну заробітну плату, а у випадку невиконання штрафувалися або звільнялися з роботи. Продуктивність праці на заводі зросла приблизно в 4 рази, а заробітна плата в 2,5 рази. Ленін назвав систему Тейлора «науковою системою вижимання поту».

Естафету Тейлора прийняли Ф. і Л. Гілбрети. Так само як і їх учитель, вони намагалися знайти найкращий спосіб виконання роботи. Для цього проводилися фото і кінозйомки трудового процесу. Весь процес праці був розбитий ними на 18 мікрорухів (терблиги) і встановлена тривалість виконання кожного елемента. Особливу популярність одержали роботи з оптимізації праці мулярів і хірургів, завдяки чому скоротився час перебування пацієнтів на операційному столі.

Представники школи наукового керування вперше запропонували відокремити управлінські функції від фактичного виконання роботи. Тейлор був у цьому питанні категоричний. Якщо робітники приходили до нього з якоюсь ініціативою, то він говорив їм: «Ваша справа працювати, а не думати». Але незважаючи на це внесок цієї школи був величезним, тому що, по-перше, керування стало визнаватися як самостійна наука, а, по-друге, була доведена практична користь наукових методів керування в бізнесі.

Класична (адміністративна) школа

На відміну від представників школи наукового керування, які займалися окремими робітниками, областю діяльності класичної школи було керування організацією в цілому. Найбільш відомим представником є: А. Файоль.

У своїй роботі «Загальне й промислове керування» А. Файоль виділив 14 принципів менеджменту:

1. поділ праці – спеціалізація управлінської й технічної праці

2. повноваження – право віддавати наказ і відповідальність – її протилежність

3. дисципліна – слухняність і повага до досягнутих угод

4. єдиноначальність – працівник повинен одержувати наказ від одного начальника

5. єдність напрямку – кожна група, що працює в рамках однієї мети, повинна бути об'єднана під керівництвом одного менеджера

6. підпорядкованість особистих інтересів загальним – особисті інтереси не повинні превалювати над інтересами компанії

7. винагорода персоналу – щоб персонал працювала з найбільшою віддачею, зарплата повинна бути справедливої

8. централізація – при рішенні управлінських питань частина їх делегується нижчестоящим підлеглим, при цьому важливо знати міру, що дозволить одержати найкращий результат

9. скалярний ланцюг – ряд керівних осіб від самого вищестоящого до керівника низової ланки, тобто буд.б. ієрархія керування

10. порядок – все повинне бути на своєму місці

11. справедливість -сполучення доброти й законності

12. стабильность робітника місця – низька плинність кадрів

13. ініціатива – розробка плану і його успішна реалізація

14. корпоративний дух – союз, що є результатом гармонії персоналу

Головний внесок Файоля в тім, що він визначив керування як універсальний процес, що складається з окремих взаємозалежних функцій: планування, організації, координації й контролю.

Школа психології й людських відносин

З розвитком психології все більша кількість дослідників початок усвідомлювати важливість людського фактору в діяльності організацій. Не можна сказати, що до цього він повністю заперечувався, адже були розробки по справедливій оплаті праці, по стимулюванню росту продуктивності праці. Представники нового плину розглядали цю проблему ширше, а саме, вони вивчали поводження людей у процесі праці, їхньої потреби, соціальні взаємини й т.д.

Марі Паркер Фоллет, філософ по утворенню, займалася соціальною психологією й менеджментом. У своїх роботах вона стосувалася питань етики, влади, максимізації віддачі підлеглих. Так, їй належить ідея про те, що керівники повинні співробітничати з підлеглими, а не жорстко контролювати їхню роботу. Фоллет призивала працювати по ситуації, а не «чіплятися за свої плани».

Ч. Бернард розглядав організацію як живий організм, у якому існують неформальні організації. Останні мають потужну чинність, який не слід зневажати. Йому ж належить теорія прийняття влади, відповідно до якої, кожний працівник як вільний індивід може підкорятися або не підкорятися наказам менеджера. Менеджери не повинні забувати про цьому, тому що у відповідальній ситуації від цього може залежати успіх фірми.

Э. Мэйо провів ряд експериментів і виявив, що умови праці, гарна заробітна плата не завжди є стимулом до підвищення продуктивності праці. Відносини, які складаються між людьми, часто мають більше значення, чим зусилля керівників. Дослідження А. Маслоу допомогли зрозуміти причини цього явища й установили, що рушійною силою багатьох учинків людей є потреби. Теорія Маслоу стала початком розвитку поведінкових наук у керуванні. Його послідовники Герцберг, Макгрегор, Лайкерт. Тому що по-англійському поводження - behavior - цю школу ще називають бихевиористской. Головна ідея цієї школи - правильне застосування науки про поводження сприяє підвищенню ефективності, як окремого працівника, так і організації в цілому.

Школа науки керування

Під час другої світової війни виникає нова школа керування, що відрізняється від попередніх тем, що при прийнятті управлінських рішень використовуються математичні й статистичні методи. Для успішного проведення бойових дій необхідно було швидко переміщати людей і матеріали, це актуально й для великих комерційних організацій. У робочі групи, які вирішували ці проблеми входили математики, фізики. Результати діяльності цих груп послужили основою створенні операційного менеджменту, що у цей час використовується при рішенні виробничих завдань.

З розвитком комп'ютерів, інформаційної мережі з'явилася ще одна область менеджменту - управлінські інформаційні мережі -допомагає вчасно забезпечувати керівників необхідною інформацією.

Всі розглянуті нами напрямку, концепції використовуються в керуванні й по справжній день.

Дата добавления: 2014-01-11