Класифікація концептуальних підходів до розуміння сутності соціальної роботи

Паралельно з розвитком шкіл керування мінялися й підходи до керування. Розрізняють:

Уперше запропонований школою адміністративного керування, розглядали керування як процес состоящий з окремих функцій. Єдиної думки із приводу функцій немає. Так, А. Файоль, уважав, що основні функції керування: «планування, прогнозування, організація, распорядительство, координація й контроль». А. Мескон називає лише 4 функції: планування, організація, мотивація й контроль. Кожна функція, у свою чергу, складається із серії взаємозалежних дій. Процес керування, таким чином, це сума всіх функцій.

В основі лежить теорія систем. Система - це сукупність взаємозалежних елементів, які розглядаються як єдине ціле. Будь-яка організація може розглядатися як відкрита система, тобто взаємодіюча із зовнішнім середовищем. Із зовнішнього середовища в організацію надходять ресурси, які усередині системи підлягають переробці або трансформації. На виході системи - товари або послуги. Між виходом і входом існує зворотний зв'язок, це інформація про результати, від якої залежить наступний набір вхідних ресурсів.

Система володіє рядом властивостей: ентропія, синергизм. Ентропія - тенденція до виснаження й смерті системи. Будь-яка організація, що не вивчає стан зовнішнього середовища, не пристосовується до змін приречена на смерть.

Синергизм (2+2=5) - система як ціле дає більший вихід, чим кожна її частина окремо.

Ще одна важлива обставина, який необхідно враховувати в керуванні - це те, що система складається з підсистем. Зневага до однієї з підсистем може завдати великої шкоди.

Даний підхід акцентує увагу на тім, що на управлінське рішення впливає набір обставин, ситуація.

Т.о. універсального набору рішень, що годиться в будь-яких умовах, ні, а завдання менеджера зводиться до того, щоб вибрати найбільш раціональні методи рішення в даній ситуації.

На сьогодні соціальна робота як наукова теорія й суспільна практика розглядається в усьому світі на рівні феномена і з точки зору феноменології.

Наведемо ряд відповідних прикладів. У США знання соціальної роботи пов'язують з уявленнями про специфічну діяльність, що дозволяє суб'єктам відновлювати й зберігати здатність до суспільного функціонування.

В Англії знання сфокусоване навколо принципів організації індивідуальної допомоги. Особливості формування понятійного простору соціальної роботи в країнах СНД (Росія, Україна та ін.) полягає в тому, що в суспільстві домінували підходи не соціального захисту й підтримки населення, а соціального виховання й перевиховання. Цей список може бути значно поповнений.

Велике різноманіття трактувань соціальної роботи викликано також і неясністю її цілей. У цьому зв'язку безсумнівний теоретико-практичний інтерес представляє спроба феноменологічного аналізу різноманітних трактувань поняття соціальної роботи в єдності з її цілями.

Концептуальні підходи	Визначення й мета соціальної роботи
Біхевіористський підхід	Зміна поведінки клієнта (ів)
Втручання в кризових ситуаціях	Пом'якшення впливу на клієнта стресової події шляхом надання йому безпосередньої емоційної допомоги, мобілізації всіх його зусиль і можливостей для подолання кризи, повернення клієнта на старий або підйом на більш високий рівень життєдіяльності
Когнітивна терапія	Допомога клієнту у зміні своїх когнітивних (пізнавальних) процесів, що дає йому можливість самому справитися з емоційними й поведінковими проблемами
Проблемно-орієнтований підхід	Вирішення усвідомлюваних клієнтами проблем з акцентом на стимулювання й підтримку їх власних спроможностей і ресурсів
Психосоціальний підхід	Підтримка рівноваги між внутрішнім психологічним життям клієнта і міжсистемними (зовнішніми) відносинами, що впливають на його життєдіяльність
Системний підхід	Надання допомоги людям у їхній взаємодії з навколишнім середовищем за допомогою виділення, підтримки або зміни відповідних систем їх зв'язків, виконання дій щодо визначення й підключення існуючих суміжних систем
Екзистенціальний підхід	СР – допомога величезній кількості різних людей, що відчувають будь-які утруднення, хронічним невдахам, що загубилися (у житті), засудженим. Її мета – позбавити цих людей від страхів, вселити в них надію, змінити стиль життя, навчити отримувати від нього задоволення
Соціальне навчання	Навчання клієнтів соціальним умінням і навичкам, необхідним їм як для вирішення наявних проблем, так і для попередження їхньої появи
Трансактний аналіз	Вирішення життєвих проблем клієнта шляхом зміни його Его-стану – Батька, Дорослого й Дитини, досягнення їхнього оптимального представництва в емоційній, когнітивній і поведінковій системах клієнта
Екологічний підхід	Посилення адаптивних спроможностей людей. При цьому адаптація (біологічна, пізнавальна, емоційна, соціальна) визначається як активне посилення, спрямоване або на досягнення особистісних змін з метою приведення особистості у відповідність до вимог навколишнього середовища й отримання можливих переваг, або на зміну впливу навколишнього середовища, щоб його соціальна й фізична частини більше відповідали потребам, правам і цілям людей
Соціально-педагогічний підхід	Сприяння саморозвитку особистості, реалізації її творчого потенціалу, спроможностей, задатків, активізація зусиль клієнтів (індивідів, груп, спільнот) щодо вирішення власних проблем. Основна мета СР, у зв'язку з цим, – турбота про добробут і розкриття можливостей особистості, сім'ї й суспільства
Контекст соціології життєвих сил людини	СР – процес формування, здійснення й реабілітації життєвих сил людини, її індивідуальної й соціальної суб’єктності
Професійно-діяльнісний підхід	СР – насамперед професійна діяльність у наданні допомоги людині на особистісному рівні в період її кризових станів, коли він зіштовхується з якимись життєво важливими проблемами

2. Соціальна робота як навчальна дисципліна та галузь знань

Соціальна робота – базове поняття, що об'єднує коло феноменів реального світу. Вони пов'язані між собою певною логікою. Тут базове поняття дозволяє бачити різноманіття світу соціуму в певній системі і, крім того, ідентифікувати конкретне наукове знання. Базове поняття розкривається через систему таких положень, як професія, діяльність, особистість клієнта, особистість професіонала, освіта, інститути допомоги й ряд інших. Представляючи собою коло дисциплін, ця галузь знань покликана сформувати в майбутніх професіоналів цілісне уявлення про сутність допомоги в суспільстві, методах підтримки різноманітних категорій населення, дати необхідні знання про особистість і дезадаптивні й аномічні ситуації.

У цьому відношенні соціальна робота як навчальна дисципліна спрямована на формування когнітивних структур особистості, на формування понятійного поля професіонала і його професійної міфології. Соціальна робота в аспекті підготовки спеціаліста виступає і в ролі практики як специфічної дисципліни, що покликана визначити і сформувати вміння й навички майбутнього професіонала. У цьому випадку соціальна робота розкривається через серію професійних стандартів, що існують у професії і є основою для професійної Я-концепції соціального працівника (комунікативні вміння, діагностичні й інтеракційні навички).

Таким чином, соціальна робота як базове поняття ідентифікує певну галузь наукового знання про процес допомоги і труднощах, що виникають у життєвому сценарії особистості, у результаті різних біосоціальних і соціопсихологічних чинників. Це поняття об'єднує логіку наукового підходу, а з іншого боку, особистість і її проблеми в суспільстві. Звідси спостерігається достатньо велика кількість суджень і проблем, що визначають коло питань соціальної роботи: соціальне планування, соціопсихологічне консультування, соціальне обслуговування, гештальт-терапія, алкоголізм, наркоманія, суїцид, фізична і психічна неповноцінність тощо.

Крім наукових визначень і описів сутності знання соціальної роботи, існують і повсякденні уявлення про це явище (суспільна еквілібристика, закріплення державно-суспільного порядку, форма соціальної політики або образної критики тощо).