Методологія та методи дослідження в соціальній психології

Поняття "методологія" визначається як система принципів і способів організації і побудови теоретичної і практичної діяльності, а також як теорія про цю систему.

У вітчизняній науці більшість нау­ковців відмічають, що в сучасному науковому знанні терміном "ме­тодологія" визначаються три різних рівні наукового підходу.

1. Загальна методологія - це певний загальний філософський підхід, загальний спосіб пізнання, який приймається дослідником. Загальна методологія формулює деякі найбільш загальні принци­пи, які свідомо або несвідомо застосовуються у дослідженнях.

2. Спеціальна методологія - сукупність методологічних прин­ципів, які приймаються в даній галузі знання. Спеціальна методо­логія є реалізацією філософських принципів стосовно специфічно­го об'єкта дослідження. Цей спосіб пізнання є адаптованим для більш вузької сфери знання.

3. Методологія - як сукупність конкретних методичних засобів дослідження, що здебільш позначається терміном "методика". Кон­кретні методичні засоби порівняно з загальною та спеціальною ме­тодологією є більш автономними і можуть застосовуватись в одна­ковій формі в рамках різних методологічних орієнтацій. Конкретні методики, які застосовуються в теорії соціалізації, не є абсолютно незалежними від більш загальних методологій.

Значення цієї ієрархії методології для теорії соціалізації поля­гає в тім, щоб не допустити зведення всіх методологічних проблем тільки до третього значення цього поняття. Тобто, які б емпіричні або експериментальні методики не застосовувалися, вони не можуть розглядатись ізольовано від загальної і спеціальної методології.

В широкому розумінні поняття методологія використовується як еквівалент полняття науковий метод, який вимагає дотримання прийнятих канонів дослідження: проблема повинна бути визначеною; повинна бути сформулювана таким чином, щоб її можна було пов»язати з існуючою теорією і відомими емпіричними фактами; повинна бути сформульована гіпотеза, яку потрібно перевірити; потрібно визначити процедуру дослідження; збираються і аналізуються факти, і згідно з результатами аналізу підтверджуються або відкидаються гіпотези; у відповідності з новими результатами змінюються основи існуючого наукового знання.

У вузькому розумінні методологія – це спосіб отримання фактів. Соціальна психологія має багато методів отрмання наукових фактів.

Основні загальнонаукові методи соціальної психології - спостереження, експе­римент, самоспостереження.

Допоміжні, методи соціальної психології - тести, опитувальники (бесіда, анкета, інтерв'ю), соціометрія, референтометрія, біографічні методи (аналіз життє­вого шляху, документації, свідчень очевидців).

Програма вивчення соціально-психологічних явищ з допо­могою спостереження або експерименту: 1) постановка проблеми; 2) визначення об'єкта, предмета, завдань дослідження; 3) уточнення головних понять; 4) формулювання гіпотези; 5) розробка методики дослідження; 6) проведення пілотного дослідження та подальше вдосконален­ня методики, перевірка її на відповідність поставленій меті; 7) збирання первинної інформації, що супроводжується конт­ролем надійності та вірогідності отриманих даних; 8) логічна і кількісна обробка отриманих результатів, їх інтер­претація; ) висновки.

Спостереження вперше було застосоване в дитячій психо­логії. Його зміст:

1) метод збору інформації про об'єкт на основі безпосереднього сприймання і реєстрації всіх фактів з метою їх подальшого аналізу та висновків;

2) фіксація даних за заздалегідь продуманим планом без актив­ного втручання дослідника в перебіг подій;

3) організована та цілеспрямована фіксація явищ навколиш­ньої дійсності, що зумовлюється завданням діяльності. Предметом спостереження є вербальні та невербальні про­яви поведінки людини, групи в певному соціальному середо­вищі та ситуації: послідовність, спрямова­ність, частота, тривалість, інтенсивність, експресивність, зміст мовних актів, особливості лексики, граматики, фонетики, син­хронізація дій; виразні рухи, експресія обличчя, очей, тіла, зву­ків; рух, пересування і нерухомі стани, швидкість і спрямова­ність руху; фізичний вплив (дотики, штурхани, удари, підтрим­ка, сумісне зусилля, передача, відняття, затримка).

Різновиди спостереження схожі на ті, які застосовуються у віковій та педагогічній психології. Відмінність полягає в меті методу: у соціальній психології домінантою будь-якого дослі­дження є вивчення психології групи.

Особливості спостереження:

1) складність повторного дослідження;

2) потенційний вплив об'єктивних та суб'єктивних чинників на інтерпретацію результатів, які можуть спотворити отри­маний результат:

а) суб'єктивні чинники - прояв емоцій; соціальнаустановка;власний досвід; увага;

б) об'єктивні чинники - обмеженість сфери застосування; значні витрати часу; не всі явища навколишньої дійсності підда­ються спостереженню;

3) трудомісткість процедури;

4) присутність спостерігача сковує піддослідних;

5) неможливо виявити думку респондентів лише з допомогою питань;

6) можливість фіксувати різні зміни в особистості безпосеред­ньо в момент їх виникнення;

7) залежно від того, який різновид використовується, існує ймовірність з'ясувати різноманітність пізнавальної ситуації, яка як необхідна умова для досягнення мети дослідження виникає нечасто, навіть спорадично.

Вимоги до спостерігача: контроль власних дій, емоцій; його дії не повинні шкодити тим особам, за якими спостері­гають; нейтральність; об'єктивність; професійна підготовленість (наявність програм, розробок тощо).

Програма спостереження: вибір об'єкта; визначення мети і завдань (конкретизація предмета спосте­реження); визначення ситуації і умов діяльності спостережуваного об'­єкта; з'ясування ознак і одиниць; визначення параметрів вихідних понять і розробка надій­ності категорій з допомогою коефіцієнта згоди спостерігачів (схожа ситуація спостерігається різними особами), коефіціє­нта надійності (різні спостерігачі проводять спостереження в різний час), коефіцієнта стійкості (один спостерігач пра­цює в різний час).

Спостереження повинне використовуватися в комплексі з іншими методами дослідження.

Експеримент:

1) метод збору фактів в умовах, які забезпечують активний прояв соціально-психологічних явищ, що вивчаються; отри­мання інформації з метою встановлення закономірностей, які характеризують експериментальну ситуацію;

2) передбачає активне втручання дослідника в процес роботи;

3) організована дослідником експериментальна ситуація, яка спрямована на встановлення закономірностей взаємодії за­лежних і незалежних змінних.

Вимоги до експерименту: опис об'єкта дослідження; визначення типових (специфічних) умов дослідження; формулювання гіпотези; пошук незалежних змінних (конкретні ситуації або явища, які спеціально організовані дослідником); визначення залежних змінних (конкретні ситуації або яви­ща, які передбачається отримати внаслідок проведеного до­слідження).

Етапи експерименту:

1) теоретичний (постановка проблеми);

2) методичний (розробка методик експерименту і експеримен­тального плану);

3) експериментальний (створення експериментальної ситуації, засобів управління перебігом експерименту та вимірювання реакцій піддослідних);

4) аналітичний (кількісний аналіз отриманих результатів: ма­тематична обробка, інтерпретація результатів, формулюван­ня гіпотез, практичних рекомендацій). Види експерименту:

1. За місцем проведення:

1) природний (управління поведінкою респондентів в умовах повсякденного життя з допомогою чинників, які впливають на їх поведінку й контролюються дослідником); завдання полягає в з'ясуванні всіх чинників експериментальної ситу­ації та встановлення між ними рівня зв'язку; експерименталь­на ситуація визначається однією або двома групами (контро­льною; експериментальною) або за схемою «до - після» (ти­повим прикладам тут є експеримент А.С. Макаренка);

2) лабораторний (передбачає організацію незвичної для піддос­лідних експериментальної ситуації) - створення штучної об­становки для проведення дослідження, тобто респонденти інформовані, що з ними працюють, але не знають мети, змі­сту роботи (типовим прикладом є експеримент В.М. Бехтерева, який досліджував ефективність групової діяльності, піз­ніше його техніка вдосконалювалась Б.Г. Ананьєвим; штуч­ність експериментальної ситуації може призвести до недо-стовірності отриманих даних.

2. За метою:

1) констатувальний (отримання результатів про рівень розвит­ку певних соціально-психологічних явищ);

2) формувальний (цілеспрямована дія на особистість та групу для формування в неї певних якостей);

3) контрольний (зіставлення результатів у різних групах з ме­тою з'ясування ефективності запропонованих методик).

Соціометричний метод, референтометрія, тести, контент-аналіз

Соціометричний - метод з'ясування структури міжособистісних стосунків у групі.

Структура методу: соціометрична анкета; соціоматриця; соціограма; систематизація отриманих результатів.

Референтометрія як метод виявляє значущих для особис­тості осіб (груп), на яких вона орієнтуються в розв'язанні про­блеми. Дає уявлення про статусну структуру членів групи.

Структура методу: 1) підготовчий етап; 2) робота з окремими членами групи;

3) інтерпретація результатів.

Процедура - системне порівняння різнопланових суджень одного члена групи про інших.

Тести - це стандартне, часто обмежене в часі дослідження, яке спрямоване на виявлення кіль­кісних і якісних індивідуально-психологічних відмінностей. Є основним способом психодіагностичного вивчення, з допомогою якого встановлюється психологічний діагноз

Контент-аналіз - це метод систематизованої фіксації і квантифікації (критеріального впорядкування) отриманих даних.

Основні напрямки його застосування:

1) вивчення соціально-психологічних особливостей комунікаторів та реципієнтів через зміст їх повідомлень;

2) вивчення реальних соціально-психологічних явищ (об'єкта, субстанції повідомлень), які відображені в змісті повідом­лень, у тому числі явищ, які були в минулому і недоступні для дослідження іншими методами.

Опитування - без­посередній (бесіда, інтерв'ю) або опосередкований метод збору первинної інформації (анкета). Є найбільш поширеним додатко­вим методом у соціальній психології. Його основний елемент - питання.

Види опитування: 1) за кількістю опитуваних - групове, індивідуальне;2) за способом проведення - очне, заочне; 3) за формою проведення - письмове, усне.

Анкета як вид опитування передбачає збір первинної інфо­рмації за заздалегідь визначеними за змістом та кількістю пи­таннями. Процедура проведення анкети називається анкетуван­ням. У соціальну психологію метод запозичений із соціології.

Види анкет:

1. Закриті - складаються з питань і переліку можливих відпо­відей на них. Переваги: доступні для опитуваних (легко інструктуються та стандартизуються), не потребують знач­них зусиль на обробку і аналіз результатів. Недолік - зву­жують можливості власної позиції опитуваних у відповідях, оскільки відповідні варіанти вже є попередньо заданими.

2. Відкриті - складаються з питань, на які потрібно самостійно відповісти. Переваги: відповіді на запитання є нерегламен-тованими, що сприяє з'ясуванню широкого спектру думок опитуваних з певних проблем. Недоліки: висока ймовірність суб'єктивної, довільної інтерпретації опи­туваними поставленого запитання часто призводить до не­можливості зіставлення підсумкових даних; аналіз отриманих відповідей є трудомісткою процедурою.

3. Змішані (комбіновані, або напівзакриті): передбачають варі­анти спланованих відповідей, а також можливість форму­лювання опитуваними власного розв'язання проблеми. Пе­ревага: високий рівень імовірності вибрати оптимальну від­повідь, економія часу для проведення роботи. Недолік - ре­спонденти здебільшого обмежуються у виборі відповідей за­пропонованими варіантами, тому, як правило, ця анкета є рівнозначною до закритої, особливо у випадках, коли вона перевантажена запитаннями.

Інтерв'ю як вид опитування запозичене з соціології. Це ді­алог між співрозмовниками, де один з них є основним контактером і працює за попередньо продуманим планом, який може змінюватися залежно від ситуації. Основні види інтерв'ю: стандартне (формулювання і послідовність питання визна­чаються заздалегідь); нестандартне (передбачає загальні особливості взаємодії, коли зміст питань залежить від конкретної ситуації); напівстандартне (має орієнтовну кількість питань, вибір яких залежить від ситуації спілкування). Основні особливості взаємодії в інтерв'ю:

1) між чоловіками, як правило, частіше складаються неофі­ційні стосунки;

2) чоловіки більше схильні працювати з чоловіками, а жінки -з обома статями;

3) чоловіки більш критичні до співрозмовника;

4) значні (понад 15 років) вікові відмінності вже попередньо можуть негативно впливати на результат;

5) міжстатеве спілкування потенційно здатне викликати взає­мне почуття дискомфорту тощо.

Таким чином, багатоманітність методів отримання знань дає можливість отримати велику кількість матеріалу. Цей матеріал у систематизованій, узагальненій формі, представлений у вигляді законів, теорій, конструкцій складає фундаментальні знання, на яких основана наука.

Дата добавления: 2014-01-11