Теоретичні засади юридичної психології

1. Місце юридичної психології в системі наук. Її предмет, система та завдання.

2. Методологічні основи юридичної психології.

Юридична психологія (від лат. "juris" - право) – прикладна галузь психології, яка вивчає закономірності та механізми психіки людини у сфері відношень, які регулюються правом.

Юридична психологія – одна із порівняно молодих галузей психологічної науки. Перші спроби систематичного вирішення деяких завдань юриспруденції методами психологічної науки відносять до XVIII ст.

У розвитку юридичної психології можна виділити наступні три етапи:

1. Рання історія юридичної психології - XVIII ст. і перша половина XIX ст.

2. Початкове оформлення юридичної психології як науки - кінець XIX в. і початок XX в.

3. Історія юридичної психології у ХХ-ХХІ столітті.

Під впливом успіхів експериментальної психології в кінці ХХІ століття почалися дослідження психічних особливостей людини в різних умовах її діяльності. Інтенсивно формувались різноманітні прикладні галузі психології, у тому ж числі і юридична психологія, яка спочатку мала назву кримінальна та судова психологія.

Юридична психологія – самостійна галузь знання, що знаходиться на межі психології та юриспруденції. Вона вивчає психологічні явища, пов’язані з правом, його виникненням і застосуванням у цілісній системі «людина-суспільство-право». В центрі її уваги – психологічні аспекти свідомості, особистості та поведінки у сфері права, оскільки саме право – результат людської діяльності, звернений передусім, до особистості. (Л.І.Казміренко)

Отже, предметом юридичної психології є вивчення психічних явищ, механізмів, закономірностей, що проявляються в сфері дії права. (А.Р. Ратинов.)

Юридична психологія як наука ставить перед собою певні завдання, які можна розділити на загальні й часткові.

Загальними завданнями юридичної психології є науковий синтез юридичних і психологічних знань, розкриття психологічної сутності фундаментальних категорій права.

Часткові завдання юридичної психології стоять перед розробкою рекомендацій для здійснення правової діяльності. До них можна віднести:

ü дослідження психологічних передумов (умов) ефективності правових норм;

ü психологічне дослідження особистості злочинця, розкриття мотивації злочинної поведінки, специфіки мотивації окремих видів злочинної поведінки;

ü розробка соціально-психологічних основ профілактики злочинів;

ü дослідження психологічних закономірностей різних видів правоохоронної діяльності (слідчого, прокурора, адвоката, судді);

ü дослідження психологічних закономірностей діяльності виправних установ з метою розробки системи дій спрямованих на виправлення й перевиховання засуджених;

ü розробка рекомендацій по удосконалюванню професійної майстерності працівників правоохоронних органів, по профорієнтації, профвідбору та профконсультації кандидатів, що бажають працювати в зазначених органах.

Владислав Леонідович Васільев виділяє такі завдання юридичної психології:

· вивчення психологічних закономірностей впливу права і правоохоронної діяльності на окремих осіб, груп і колективів;

· розробка наукових рекомендацій з метою підвищення ефективності правоохоронної діяльності, чіткого дотримання законності, успішного виконання завдань правосуддя і перевиховання осіб, які здійснили злочин.

Дата добавления: 2014-01-11