Методи юридичної психології

Система юридичної психології

Юридичну психологію поділяють на дві частини:

1. Загальна частина. В її склад входять предмет, система, історія розвитку юридичної психології, методи, її співвідношення з іншими науковими дисциплінами, психологія юридичної праці.

2. Особлива частина. Судова психологія. Вона складається з кримінальної психології, судово-психологічної експертизи, психологія потерпілого, психологія неповнолітніх, слідча психологія, психологія судового розгляду карних і громадських справ, пенітенціарна психологія (виправно-трудова психологія)

Юридична психологія представлена такими основними напрямами (Л.І.Казміренко):

1. Кримінальна психологія – вивчає психологічні закономірності формування антисуспільної спрямованості особистості, мотивів вчинення злочинів, особливості виникнення і динаміки протиправних установок поведінки; психологія формування та розвитку злочинних груп (натовпу) тощо;

2. Психологія процесуальної (слідчої, судової, адвокатської та ін) і непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінською) діяльності – вивчає психологічні засади розкриття і розслідування злочинів.

3. Пенітенціарна психологія – вивчає психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі – у місцях позбавлення волі, особливості формування і функціонування мікрогруп засуджених.

4. Правова психологія – вивчає психологічні аспекти правотворчості змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливу на формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та суб’єктів правовідносин.

5. Психологія юридичної праці -розглядає психологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводження оперативно-службових заходів, психологічної підготовки фахівців для здійснення юридичної діяльності.

6. Судово - психологічна експертиза та інші форми використання спеціальних психологічних знань в юрисдикційному процесі (кримінальному, цивільному, адміністративному)

Кожна наука має свій предмет і відповідно до нього відповідні методи дослідження. Однак, незалежно від того, в якій галузі ведеться дослідження до наукових методів ставляться певні вимоги:

· По-перше, досліджуване явище повинно бути вивчено у своєму розвитку, у взаємозв’язку з навколишнім середовищем та іншими системами;

· По-друге, наукове дослідження повинно бути об’єктивним – це означає, що дослідник повинен прагнути до того, щоб його суб’єктивні оцінки і думки не впливали на процес спостереження і на процес формування кінцевих висновків.

Методологічними засадами юридичної психології як системи є наступні базисні елементи:

1. принципи – загальнонаукові (фундаментальні), що визначають відправні положення у сфері людинознавства в цілому, та принципи психології.

2. методи, що використовуються для вирішення завдань юридичної психології.

Загальнонаукові принципи можна визначити як сукупність відправних позицій – єдність діалектики, логіки і теорії пізнання, об’єктивності, історизму, гуманізму та ін. Зазначені принципи створюють передумови до використання загальнонаукових методів: системного, структурно-функціонального, логічного тощо.

Основними принципами юридичної психології визначено (Ю.В.Чуфаровський, 1997):

1) принцип розвитку – безупинних кількісних та якісних змін психічних явищ(має велике значення при використанні спеціальних психологічних знань на практиці, наприклад для визначення механізму емоційної напруги, афективного стану у правопорушника в ситуації скоєння конкретного правопорушення);

2) принцип гуманізму, як морально-етична сторона пізнання – відображаюча цінність людини як особистості, її право на свободу, щастя, розвиток здібностей;

3) принцип єдності свідомості і діяльності – свідомість є внутрішнім змістом діяльності, а діяльність її зовнішнім відображенням (за допомогою якого можна, вивчаючи протиправну поведінку і діяльність, виявити внутрішні психологічні механізми скоєння правопорушень, зрозуміти мету та мотиви правопорушника);

4) принцип рівності, у відповідності з яким моральні, правові та інші вимоги повинні поширюватися на усіх людей незалежно від їх суспільного положення, посади;

5) принцип комплексності, реалізація якого передбачає необхідність розвитку міждисциплінарних зв’язків юридичної психології.

В юридичній психології використовують усі психологічні методи. Особливо широкого застосування набувають такі методи як включене спостереження, метод бесіди, тестування і анкетування, біографічний метод, метод факторного аналізу, статистичні методи. Емпіричною базою дослідження є практика законотворчої, правозастосовної і правоохоронної діяльності, громадські і карні справи, матеріали арбітражних судів, нотаріату і юридичних консультацій.

Методи юридичної психології можна поділити на дві основні групи, в залежності від мети дослідження(В.А.Васильев):

ü методи наукового дослідження;

ü методи психологічного впливу на особистість;

ü метод СПЕ.

Методи наукового дослідження – методи, за допомогою яких вивчаються психологічні факти, закономірності та механізми відносин у сфері права, розробляються науково обґрунтовані рекомендації для оптимізації професійної діяльності. До них належать, зокрема, психодіагностичні методики встановлення психологічних характеристик особистості правопорушника, визначення рівня розвитку професійно важливих якостей працівників.

Методи психологічного впливу – активна та цілеспрямована діяльність, метою якої є зміна параметрів психіки чи поведінки об’єкта спілкування. В контексті професійного спілкування ці методи реалізуються, зокрема, працівниками правоохоронних органів у протидії злочинності: для розкриття і розслідування злочинів, встановлення їх причин, ресоціалізації засуджених, адаптації їх до відповідного соціального середовища(використовуються в рамках кримінально-процесуального кодексу та етичних норм), а також для формування і розвитку необхідних професійно важливих властивостей та якостей фахівців.

У найбільш загальному вигляді методи психологічного впливу поділяються залежно від структурних складових психіки, на яку вони спрямовані: вплив на інтелектуальну, емоційну та вольову сфери.

У відповідності із засобами в юридичній психології виділяють такі методи:

· Метод психологічного аналізу матеріалів кримінальної справи;

· Анамнестичний (біографічний) метод;

· Методи спостереження та експерименту;

· Інструментальні методи вивчення індивідуально-психологічних особливостей особистості

Інтеграція між юриспруденцією та психологією відбувається на трьох рівнях: 1) безпосереднє застосування психологічних знань фахівцями-психологами (експертами, спеціалістами або консультантами) в кримінальному, цивільному, адміністративному процесі або на стадії виконання покарання чи реалізації інших заходів правового впливу; 2) використання психологічних знань фахівцями-юристами (в оперативно-розшуковій та процесуальній діяльності, перевихованні правопорушників і ресоціалізації засуджених); 3) синтез психологічних та юридичних знань у новій галузі знання – юридичній психології (уточнення та удосконалення юридичних понять та інститутів, зокрема, вина, осудність, мотив, мета). Юридична психологія є наукою водночас і психологічною, і юридичною, а її виникнення стимулює розвиток і вдосконалення як психологічного, так і юридичного знання.

Юридична психологія базується на загальній та соціальній психології, звідки витікає її методологія. Здійснюється особистісний підхід, досліджується процес діяльності у взаємозв’язку зі структурою особистості і системою правових норм, вивчається система психічних процесів, темперамент, характер особистості, соціальна група, соціалізація, соціальна справедливість, правосвідомість.

Таблица 1

СТРУКТУРА (СИСТЕМА) ЮРИДИЧЕСКОЙ ПСИХОЛОГИИ

МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ЮР. ПСИХОЛОГИИ	ПРАВОВАЯ ПСИХОЛОГИЯ	КРИМИНАЛЬНАЯ ПСИХОЛОГИЯ	СУДЕБНАЯ ПСИХОЛОГИЯ	ИСПРАВИТЕЛЬНАЯ ПСИХОЛОГИЯ
Предмет, принципы, задачи и методы, связь со смеж­ными науками; историческое развитие, современное со­стояние и структура юриди­ческой психологии.	Правовая психология как отражение в сознании обще­ства и индивида правозна­чимых явлений; психология правовой социализации лич­ности, правотворчества и правоисполнительного пове­дения; социально-психологи­ческие механизмы правовой регуляции.	Психология личности пре­ступника; типологическая характеристика преступни­ков; психологическая струк­тура преступного деяния; психология образования, структурирования и функ­ционирования преступных групп; психология организо­ванных преступлений. Пси­хология виктимного поведе­ния.	1.ПСИХОЛОГИЯ ПРЕДВАРИТЕЛЬНОГО СЛЕДСТВИЯ Психология участников уго­ловного процесса; психоло­гия следственной деятель­ности; эвристическая дея­тельность следователя в проблемных ситуациях; пси­хология взаимодействия следователя с участниками уголовного процесса; приемы правомерного пси­хического воздействия; пси­хология отдельных следст­венных действий; психология оперативно-розыскной дея­тельности. 2.ПСИХОЛОГИЯСУДЕБ-НОГО РАЗБИРАТЕЛЬСТВА 3.СУДЕБНО-ПСИХОЛОГИ-ЧЕСКАЯ ЭКСПЕРТИЗА	ПЕНИТЕНЦИАРНАЯ ПСИХОЛОГИЯ как наука о самоосуждении провинив­шейся личности; психологи­ческие аспекты пенологии; психология осужденного и ре-социа-лизирующей дея­тельности; социально-психо­логические явления в местах лишения свободы; психоло­гическая коррекция и тре­нинг социально положитель­ного поведения; пенитенци­арная экспертиза; психоло­гические проблемы социаль­ной реадаптации отбывших уголовное наказание.[1]

Дата добавления: 2014-01-11