Поділ праці означає спеціалізацію окремих виробників чи їх груп на виробництві певного блага чи його частин або на виконанні визначених трудових операцій

Суспільний характер виробництва зумовлюється поділом, коопера­цією та комбінуванням праці.

Речі або комплекс речей, за допомогою яких людина у процесі праці впливає на предмети праці з метою їх перетворення у життєві блага, називають засобами праці.

До засобів праці насамперед відносять знаряддя праці (інструменти, обладнання, устаткування, машини і механізми, прилади тощо), землю -основний засіб праці, а також виробничі будівлі та споруди (системи), транспортні шляхи та комунікації, паливо та енергію тощо. Предмети і засоби праці разом утворюють засоби виробництва.

У процесі виробництва його засоби, як і робоча сила, споживаються, що називається виробничим споживанням, про яке уже згадувалося. Однак засоби виробництва, перш ніж спожитися, повинні також розподілитися та обмінятися. Тому процес виробництва не існує окремо від процесів розподілу та обміну, а з процесом виробничого споживання він просто співпадає. Розподіл та обмін засобів виробництва стають передумовами виробничого споживання і власне виробництва.

Виробництво завжди має суспільний характер. Люди, як правило, працюють спільно, а продукт виробляють не для себе особисто (хоча такий тип виробництва й існує, він називається натуральним виробництвом, однак не відіграє нині вирішальної ролі), а задля споживання інших. Навіть Робінзон Крузо - одинокий на своєму острові - брав участь у суспільному виробництві, адже користувався предметами праці (насінням пшениці, цвяхами, іншими матеріалами) і засобами праці (заступами, сокирами, рушницями, порохом, кулями, столярними іструментами, ножами тощо), виробленими іншими людьми, а тому у його продукті була й часточка суспільної праці, часточка, перенесена із засобів виробництва.

Окремі виробники, підприємства, їх об'єднання, галузі економіки і навіть окремі країни спеціалізуються на виробництві певних продуктів чи їх частин.

Поділ праці може бути природним (за ознаками статі, віку тощо), попродуктовим (спеціалізація на випуску певного продукту), подетальным (спеціалізація на виготовленні частин (деталей) майбутнього продукту) чи функціональним (спеціалізація на здійсненні певних виробничих операцій - наприклад, транспортування чи продаж продукту тощо).

Поділ праці постійно поглиблюється разом з удосконаленням засобів праці, робочої сили, організації процесу виробництва, відносин між людьми стосовно виробництва тощо.

Якщо у первісній общині людей існував тільки природний поділ праці, то потім з'явилися та поступово розвинулися попродуктовий, подетальний і функціональний (поопераційний) поділ праці. Спеціалізація виробництва нині усе розширюється, що супроводжується усе більшим поглибленням поділу праці.

Спеціалізацію виробництва великої соціальної групи людей назвали суспільним поділом праці.

У сивій давнині відбувся перший великий суспільний поділ праці -відокремлення скотарства від землеробства. Через кілька тисяч років стався другий великий суспільний поділ праці — відокремлення ремесла від сільського господарства. Третій великий суспільний поділ праці - виділення класу купців, що спеціалізувалися на обміні продуктів - відбувся уже в історичну епоху - близько 4 тисяч років тому. З того далекого часу поділ праці невимірно розширився і поглибився разом з прогресом виробництва.

Поділ праці завжди супроводжується її кооперацією. Кооперація праці - це такий поділ праці, за якого кілька (багато) спеціалізованих виробників спільно беруть участь у єдиному процесі виробництва чи у пов 'язаних між собою процесах виробництва.

Ці процеси, насамперед спеціалізація виробництва та поділ праці, стали основою обміну діяльністю між людьми в економіці, що виступає у формі обміну благами. Тому сектори розподілу та обміну є обов'язковими елементами економіки і тісно пов'язані з секторами виробництва та споживання.

Сектор розподілу охоплює усі явища, пов'язані з розподілом предметів і засобів праці, власне праці, а також виробленого продукту між суб'єктами економіки (виробниками, споживачами, власниками засобів і предметів праці, найманою робочою силою, підприємцями, підприємствами, галузями, державою, торгівцями, банками тощо).

Сектор обміну пов'язаний з обміном розподілених благ для їх наступного споживання.

Споживання також є суспільним, адже воно - результат суспільного виробництва, суспільного розподілу та суспільного обміну. Водночас, споживання стає передумовою наступного виробництва. Виробниче споживання здійснюється у самому виробництві, де споживаються виробничі блага і робоча сила. Особисте споживання існує як окрема сфера і полягає у використанні окремими особами споживчих благ для задоволення своїх особистих потреб. Результатом виробничого споживання є створення життєвих благ, а особистого споживання - їх використання, витрата.

Характерною рисою процесу виробництва є також поєднання у ньому елементів розвитку і функціонування. Розвиток - процес переходу від одного стану виробництва до іншого, більш складного та досконалого, а функціонування - безперервне повторення процесу виробництва, тобто відтворення, у ході якого створюються передумови для його розвитку. Нарощування кількісних змін у процесі функціонування виробництва створює можливості для переходу на новий якісний його рівень, тобто до розвитку. Так здійснюється економічний прогрес.

3. Економічні ресурси і фактори виробництва.

Щоб здійснювався процес виробництва, потрібні певні чинники, або причини, які його зумовлюють. Такими чинниками є виробничі ресурси, які ще називають економічними, або фактори виробництва. Сучасні теоретики часто ототожнюють ресурси виробництва та його фактори. Певною мірою це виправдано. Проте на даному етапі дослідження чинників виробництва варто показати відмінності між економічними (виробничими) ресурсами та факторами. Економічні ресурси - потенційні чинники виробництва, його можливості, джерела. Фактори виробництва — чинники, які уже застосовуються у виробництві.

У перекладі з французької слово «ресурс» означає «можливість», «запас», а «фактор» у перекладі з латини - «той, шо робить», «рушійна сила», «причина», «чинник».

Інакше кажучи, економічний ресурс може й не перетворитися у реальний фактор виробництва, якщо постійно буде знаходитися у запасі. Водночас, у наступному аналізі ми виходитимемо з того, що усі виро­бничі ресурси стають факторами виробництва, тому застосування цих термінів часто буде тотожним.

Сучасна економічна наука до економічних (виробничих) ресурсів (факторів) відносить працю, капітал, природні ресурси та підприємницькі здібності.

Дата добавления: 2014-01-11