Усі економічні ресурси, або виробничі фактори, мають одну загальну властивість: вони рідкісні, тобто існують в обмеженій кількості

Праця - використання робочої сили людини для створення життєвих благ.

У даному випадку праця ототожнюється з робочою силою. Тут праця, ототожнюючись з робочою силою, розглядається не як процес (потік), а як запас, або ресурс. При цьому, якщо говориться про кількість праці, то йдеться про число працівників, які працюють певний час. Капітал — виробничий ресурс у формі засобів праці.

Капітал також називають капітальними, або інвестиційними, ресурсами (інвестиції - вкладення капіталу у виробництво). Вартість засобів праці (окрім землі, палива і енергії, які не відносять до капіталу) дає уявлення про величину даного виробничого ресурсу.

Природні ресурси, або земля - сукупність предметів праці (сировини та матеріалів) і деяких засобів праці (землі, палива та енергії) у виробництві.

Природні ресурси так чи інакше своїм джерелом мають землю (природу) - це, зокрема, вугілля і руди, газ і нафта, добуті із земних надр, зерно, деревина, льон тощо, вирощені на землі, грунти, води і клімат і таке інше. Тому вони й поєднуються у ресурсі під назвою «земля». Підприємницькі здібності - особливий ресурс, який втілюється у праці по управлінню і організації виробництва і збуту життєвих благ для одержання вигоди.

Наша планета містить обмежений запас ресурсів, які можна використати для виробництва життєвих благ, передусім - природних ресурсів (землі). Водночас, рідкісними (обмеженими) є й праця (робоча сила), капітал (інвестиційні ресурси) і підприємницькі ресурси. Хоча на нашій планеті є країни, котрі наділені значними економічними ресурсами, усе ж вони зіштовхуються з їх обмеженістю. Повсюди в економіці діє закон рідкісності (обмеженості) економічних (виробничих) ресурсів. Серед економічних ресурсів варто виділити відтворювані і невідтворювані. До відтворюваних ресурсів відносять працю (робочу силу), капітал, а також підприємницькі здібності, а до невідтворюваних - основну тетину природних ресурсів (землі): корисні копалини, ґрунти, атмосферний кисень, паливо та енергію, води тощо. Усе важливішою стає проблема економії рідкісних (обмежених) економічних (виробничих) ресурсів.

Економічна наука виділяє два фактори виробництва - матеріально-речовий і особистий. До матеріально-речового фактора відносили усі засоби виробництва, тобто капітал і природні ресурси, а до особистого фактора - робочу силу, тобто працю та підприємницькі здібності. Особистий фактор виробництва - це сама людина з її здатністю до праці. Роль людини у виробництві важко переоцінити. По-перше, людина є рушійною силою виробництва, оживляючи у його процесі мертві засоби виробництва. По-друге, самі засоби виробництва - і предмети, і засоби праці - є результатом розуму та вміння, досвіду та творчості людини. Нарешті, від кваліфікації, сумлінності, професіоналізму, творчого підходу працівників вирішальною мірою залежить результативність застосування матеріально-речового фактора у виробництві. Органічна сукупність матеріально-речового та особистого, факторів виробництва утворює продуктивні сили суспільства. Та зміст продуктивних сил цим не вичерпується, існує ще ефект узгодженості факторів виробництва, який втілюється у технології і організації суспільного виробництва. Технологія виробництва відображає взаємодію його факторів, способи та прийоми взаємодії праці, засобів і предметів праці у єдиному ііиробничому процесі. Тому можуть бути як ефективні, так і неефективні технологи виробництва, що характеризує стан продуктивних сил суспільства. Організація виробництва забезпечує узгодженість застосування факторів виробництва, єдність його учасників у досягненні мети виробництва. При цьому вирішальну роль відіграє виробничий підприємницький ресурс.

Продуктивні сили відображають ставлення людей до природи (природних ресурсів) і засобів праці (інвестиційних ресурсів, або капіталу).

4. Людина в економіці і економічні відносини людей.

Дата добавления: 2014-01-11