Структурні елементи соц. сфери, як системи

Л.Г. Судас, М.В. Юрасова (рос.) – соціальна сфера це сфера життєдіяльності суспільства, у якої здійснюється забезпечення певного рівня добробуту, якості життя населення поза безпосередньо сфери матеріального виробництва. У структурі господарства соціальна сфера займає місце сфери послуг, причому соціальних, суспільних.

А.М. Гриненко (укр.) – соціальна сфера – це сукупність галузей народного господарства й управління, зорієнтованих на досягнення соціальних цілей і результатів покликаних підвищити якість життя населення. Сутність соціальної сфери у цьому аспекті реалізується через соціальні послуги та соціальні гарантії.

Галузеві підходи до соціальної сфери є більш прикладні, які дозволяють розглядати соціальну сферу як об’єкт не лише соціального управління, але як об’єкт державного управління та прикладного менеджменту на більш низьких рівнях управління у суспільстві.

Соціальна сфера – багатогранне, синтетичне явище і є об’єктом дослідження багатьох наук, у тому числі соціології, культурології, економіки, теорії організації тощо. У наслідок цього разом з широким тлумаченням поняття соціальної сфери для потреби тієї чи іншої науки, її практичних рекомендацій сформувалися також галузеві тлумачення соціальної сфери.

Тепер доцільно розглянути значення соціальної сфери у вузькому значенні. Нестійкі різновидності:

а) економічна – тлумачить соціальну сферу як сукупність (систему) галузей, що з економічної точки зору формують людину як учасника соціально-економічних, виробничих процесів;

б) політологічна – тлумачить соціальну сферу як важливий об’єкт соціальної політики. Функціонування і регулювання якого дозволяє формувати людину не лише як учасника соціально-економічного процесу, але й забезпечити її соціальні потреби шляхом надання соціальних послуг.

Таким чином, прикладне тлумачення соціальної сфери має економіко- управлінський х-р. У цьому руслі фігурують наступні визначення:

Категоріальний апарат соціальної сфери (точки відліку у контексті аналізу – управління):

-соціальний добробут;

- якість життя;

- соціальні потреби та їх задоволення;

- соціальні послуги;

- соціальні гарантії;

- соціальна інфраструктура;

- соціальне управління;

- соціальна політика.

Розвиток соціальної сфери з точки зору надання доступних (якісних послуг, які охоплювали все населення та задовольняли б його потреби у контексті постійного руху суспільства – є однією з цілей демократичної соціальної політики.

Соціальна політика у соціальній сфері реалізується за допомогою управлінських моделей і механізмів (планування, організація, інфраструктура, інформація, фінансування, інновації тощо) – від принципів соціальної політики залежать погляди на роль та ступінь державного управління соціальною сферою та його співвідношення з роллю інших суспільних інститутів, інститутом ринку.

Завдання соціальної сфери та управління нею:

1. забезпечити достатній рівень добробуту населення;

2. гарантувати доступні якісні послуги;

3. стимулювати соціальний розвиток людини, у т. ч. її виробничий потенціал (людські ресурси);

4. відтворювати культурні механізми та процес соціалізації людини й культурного наслідування;

5. задоволення соціальних потреб у руслі розвитку суспільства (сенс – розвиток людини.

1. Соціальні інститути малого рівня формалізації (за А. Гриненко) – сім’я, громадські об’єднання;

2. Соціальні інститути високого рівня формалізації;

- галузі соціальної сфери;

- організації та установи (інфраструктура);

- органи державного управління.

3. Правове поле;

4. Механізми організації та функціонування:

- ринкової самоорганізації;

- державного регулювання.

Галузева структура соц. сфери (згідно класифікатору видів діяльності, продукції і послуг (1994):

- - торгівля та соціально-побутовий сервіс;

- - готельно-ресторанна сфера;

- - транспорт і зв’язок;

- - соціально-фінансове посередництво (страхування, соціальне забезпечення);

- - соціальне обслуговування;

- - охорона здоров’я;

- - комунальних послуг;

- - діяльність з розповсюдження освіти, інформації, культури, спорту, відпочинку, дозвілля.

Але найбільш реальне, чітке уявлення про структуру галузей соціальної сфери статистичне управління – яке має наступну класифікацію:

1. Освіта (дошкільна вища, додаткова);

2. Культура (бібліотеки, установи клубного типу, музеї, виставкові зали та художні галереї, парки культури й відпочинку, цирки, зоопарки, театри, концертні організації, кіно, пам’ятники історії і культури, випуск книжкової, журнальної і газетної продукції, ЗМІ;

3. Охорона здоров’я + оздоровлення;

4. Соц. забезпечення – стаціонарні установки для догляду за певними категоріями осіб;

5. Житлово-комунальне гоподарство (житловий фонд, житлові умови населення, виробнича діяльність, Забезпечення житла енергією та зв’язком, готелі, міський транспорт);

6. Фізична культура і спорт (установи, заклади).

Функції соціальної сфери (загальні за Г. Осадчою):

1. Соціовідтворююча (люди, населення, соціум);

2. Соціорегулююча (щодо соціальої діяльності);

3. Соціопродуктивна (задоволення потреб людей)

4. Соціоадаптована (розкриття потенціалу людей);

5. Соціокультурна (соціалізація, культурні наслідування);

6. Соціодинамічна (зростання якості соціального життя);

Дата добавления: 2014-01-11