Соціозахисна та соціопідтримуюча

Роль і значення соціальної сфери та її продукту – соц. послуг населення зростає, що відображає розвиток людини, людського виробництва та та всіх процесів життєдіяльності суспільства. Разом з тим у ХХ ст. поступово зросла й роль держави у гарантуванні соц. послуг населенню та управління цим сектором суспільного господарства.

Соціальні послуги – це види діяльності й заходи, що реалізуються суспільними інститутами (держава, громадські організації, комерційні структури, підприємства), спрямовані на задоволення її вітальних і соціальних потреб, на допомогу у здійсненні людиною низки життєвих функцій і ролей, які формулюють особистість, її соціальні здібності, стимулюють та забезпечують її соц. розвиток трудового потенціалу.

З екномічної точки зору соціальні послуги знаходять таке вираження:

- вони є результатом діяльності у невиробничій сфері господарства;

- вони предстають перед людиною у вигляді матеріального або духовного х-ру;

- їх вироблення і реалізацію забезпечує мережа соціальної інфраструктури як підсистеми господарства.

З правової точки зору – соціальні послуги є сферою соціального права. Право людини на одержання соц. послуг х-ться:

- нормами міжнародного права; Наприклад соц. Хартія Ради Європи (1961, 1996) виділяє житлові, освітні, здравоохоронні питання, проголошуючи: - доступність у т. ч. безкоштовність (навчання та здоров’я);

- ефективність;

- профілактичний момент;

- боротьбу з проявами дискримінації та неможливого одержання послуг;

- конституційними нормами - такі норми є у конституціях держав, що проголошують себе соціальними й доводять це на практиці. Наприклад, в Україні право на одержання соц послуг гарантують:

- ст.47 – право на житло;

- ст. 49 – охорона здоров’я

- ст. 53 – освіта.

Законодавством та підзаконними актами – механізми надання, контролювання, фінансування, кадрового забезпечення.

З суспільно-політичної точки зору – соціальні послуги та охоплення ними всього населення може гарантувати лише соціальна держава. Підгрунтя:

- демократична соціальна політика;

- соціальна ринкова або планово-ринкова економіка;

- усталена система управління (регулювання, що спирається на оптимальну збалансованість державного регулювання, громадської активності та ринкових механізмів у наданні соціальних послуг;

- система зв’язків з іншими напрямками соц. політики (соц. захист та забезпечення, соц. допомога, охорона праці, занятість, демографічна політика).

Зростання ролі соц. послуг й розвитку соц. сфери визначається її значенням для розвитку суспільства, зокрема:

1. З соціальної точки зору –соціальні послуги допомагають та дозволяють забезпечити:

- соціалізацію та механізми культурної спадщини;

- інформаційні потреби людини у контексті суспільства;

- соціальне та демографічне відтворення;

- розвиток людини як особистості;

- нац. добробут, звідси – соціальна стабільність, мир;

- зростання прогресивних соціальних потреб, що сприяють соціальному розвитку.

2. З економічної точки зору:

- відтворення робочої сили;

- трудовий потенціал (практичний аспект).

Створити у ХХ ст. таким чином так, що роль держави у забезпеченні соц. послуг, зокрема на Заході була пов’язана насамперед із орієнтацією на виробничий ефект, й лише в достатньо соціальних державах ці послуги розглядалися й у суто соціальному аспекті.

Тому з економічної точки зору ефект соц. послуг є дуже великим:

- - як гарантування інвестицій у людину та постачання кадрів;

- - як сфера обслуговування виробництва (освіта, наука, охорона здоров’я, транспорт, зв’язок, інформація – переміщення виробничої і соціальної інфраструктури);

- - як важлива сфера власне господарства, яка виробляє продукт (послуги) і забезпечує зайнятість населення: за рівнем її розвиненості дивляться на рівень розвитку економіки у цілому. Завдання – розвиток інтелектуалізації праці й наголос на цю сферу в контексті занятості: заохочення, соц. фактор, престиж цієї професії;

Економічна роль соціальної сфери тісно пов’язана з вимогами НТР, зокрема:

- новою організацією виробництва і економіки у цілому;

- формування прогресивної соц. структури, в ек. моди (люди), зайнято у соц. сфері – є сегментом середнього класу;

- формування робітника нового типу, здатного виконувати роль кадрів епохи НТР (освіта, здоров’я, творчість, культура, мотивація, настрій тощо).

Як підкреслюється у нормативній праці „Соц. політика буржуазної держави” (під ред. С.Н. Наделя), з практичної точки зору є 3 групи обставин, що зумовило зростання ролі держави у наданні соц. послуг:

- Зростання потреб соціального, колективного типу, які не можна задовольнити на суто комерційних засадах;

- Обмежені фінансові можливості головного інститутувідтворення робочої сили – сім’ї, в умовах зростання рівня потреби ускладнення як структури;

- Порівняно менша рентабільність бізнес – операцій у багатьох галузях соц. сфери, що вимагає „підстраховки” з боку держави;

- Про те рівно, соц. сфера з точки зору організації, має займаний, державно – приватно громадський х-р господарства (під ред. С.Н. Недєля. – М.; 1987. – С. 41-47), а також праці присвячені „ людському фактору”.

Дата добавления: 2014-01-11