Лекція № 4

СХЕМИ ПІДКЛЮЧЕННЯ

МОНТАЖНІ СХЕМИ

Схеми з’єднань – це схеми на яких вказують з’єднання складових частин автоматизованої установки. Їх виконують на основі принципових схем і креслень загальних виглядів щитів і пультів. Схеми з’єднань можуть виконуватись адресним, графічним і табличним методом.

Схема з’єднань адресним методом виконується без масштабу на один щит або пульт. Як правило електричні проводки показують на одній схемі, трубні – на іншій. Можуть застосовуватись і комбіновані схеми поєднуючи обидва види проводок. На електричних схемах з’єднань прилади і апарати показують спрощено в вигляді прямокутників. Над прямокутником розташовують коло розділене горизонтальною раскою. Цифри в чисельнику показують порядковий номер виробу по схемі з’єднань. Порядкові номера присвоюють попанельно, як правило зліва направо і зверху вниз. В знаменнику записують позиційне позначення за принциповою схемою.

Рис.6 Позначення приладів

9 – порядковий номер апарату, KV – позиційне позначення.

Жили проводів або кабелів до приладів і апаратів підключають до їх вивідних затискачів. Затискачі умовно зображують на схемах колом в відповідності з їх дійсним розташуванням. Затискачі нумерують, номер вписують в коло яке зображує затискач. У місці з’єднання проводів проти кожного затискача проставляють цифровий адрес того апарата, з яким він електрично зв’язаний. Цифровий адрес елемента вказують проти затискача, а над затискачем вказують маркіровку відповідно принципової схеми. Наприклад, на рис. 6 цифра 5 у затискача 6 означає, що цей затискач з’єднаний з 5 елементом, а цифра 4 відповідає маркіровці на принциповій схемі, цифра 3 проти затискача 5 вказує на адрес елемента, з яким він зв’язаний, це третій елемент

Схеми підключень показують зовнішнє підключення апаратів, установок, щитів, пультів тощо. Їх виконують на основі принципових схем, схем з’єднань, живлення, специфікації приладів і обладнання, а також креслень виробничих приміщень і розташування технологічного обладнання.

Схеми підключень використовують при монтажі проводок. Приводять креслення на якому вказують місце розташування машини, щита чи пульта керування.

Схема підключення двигуна безбаштової водокачки

Література: Л1- ст..36-57, Л2- ст.57-72.

Тема 2.1: Автоматизація установок водопостачання і зрошення..

План:

Автоматизація баштової насосної установки

Станція керування типу ШЕТ.

1.

Особливістю водопостачання з використанням баштових водокачок є висока стабільність і надійність управління водопостачанням. Це пов’язано з тим, що резервуари підняті над поверхнею землі тобто башти, мають достатньо великий запас води.

Рисунок 1Баштова водонасосна установка з заглибним електродвигуном: а) технологічна схема; б) електродний датчик рівня:

1-електродвигун; 2-насос; 3-водопідйомні труби; 4-хомути; 5-свердловина; 6-кабель живлення; 7-плита; 8-манометр; 9-запірна арматура; 10-напірний трубопровід; 11-приміщення водокачки; 12-башта; 13-переливна труба; 15-вентиляційний клапан;16-люк; 17, 18-драбини; 19-електрод датчика нижнього рівня; 20 - електрод датчика верхнього рівня; 21-загальний електрод.

Розглянемо електричну схему автоматизованої роботи заглибного насоса з використанням датчика рівнів у баку водонапірної башти і датчика сухого ходу в свердловині біля насоса (рис 2)

У нормальних умовах роботи заглибний насос знаходиться у воді, контакти датчика сухого ходу SL3 замкнуті, реле КV2 ввімкнено, його замикаючі контакти КV2.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ замкнуті, сигнальна лампа НL4 сигналізує про наявність води в зоні насоса.

Рисунок. 2 Принципова електрична схема автоматизації заглибного насоса за рівнем води у водонапірній башті

Режим роботи схеми задасться перемикачем SА1. При установці його в положення А (автоматичне) і включенні автомата QF подається напруга на електричну схему керування. Якщо рівень води в напірному баку знаходиться нижче нижнього рівня, то контакти SL1 і SL2 у схемі розімкнуті, реле КV1 знеструмленно і його контакти КV1.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ замкнуті. У цьому випадку магнітний пускач ввімкнеться і ввімкне електродвигун насоса, одночасно з цим згасне сигнальна лампа НL1 і загориться НL2. Насос буде подавати воду в напірний бак. Рівень води в баку буде підніматися. Коли вода заповнить проміжок простору між електродом нижнього рівня і корпусом датчика, підключеним до нульового заземленого проводу, контакти SL2 замкнуться, але реле КV1 не включиться, тому що його контакти КV1.2, включені послідовно з контактами SL2, розімкнуті. Коли вода досягне електрода верхнього рівня датчика, контакти SL1 замкнуться, реле КV1 включиться і, розімкнувши свої контакти КV1.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ, відключить останній, замкнувши замикаючі контакти КV1.2, стане на самопідживлення через нижні контакти датчика SL2. Електродвигун насоса відключиться, згасне сигнальна лампа НL2 і загориться НL1. Повторне включення електродвигуна насоса відбудеться при зниженні рівня води до положення, коли розімкнуться контакти SL2 і реле КV1 знеструмиться.

У випадку аварійного зниження рівня води в зоні заглибного насоса нижче припустимого положення, коли вода вийде з проміжку датчика сухого ходу і струм між електродом датчика сухого ходу і корпусом датчика (напірного трубопроводу) припиниться, що відповідає в електричній схемі розмиканню контактів датчика сухого ходу SLЗ, реле КV2 знеструмиться і розімкне контакти КV2.1 у ланцюзі котушки магнітного пускача КМ, що відключить електродвигун заглибного насоса. Лампа НL4 згасне, а НL5 загориться, сигналізуючи про аварійне зниження рівня води в свердловині чи в колодязі.

Для захисту електродвигуна заглибного насоса від перевантажень використаний пристрій ФУЗ-М, що більш надійно захищає електродвигун заглибного насоса як від перевантажень, так і від неповнофазних режимів роботи. Вимикачем SА2 можна включати сигнальну лампу НL3 для контролю рівня води в напірному баці. Якщо лампа НLЗ не горить, то насос не включається, або він включений, але не подає воду, бо подача насоса менша витрати споживачів у цей час.

Експлуатація датчиків рівнів, встановлених у баках водонапірних башт, скрутна особливо в зимовий період, коли потрібний їхній ремонт чи настроювання. При значних відстанях башти від станції керування економічно недоцільно монтувати лінії керування датчиків рівня та й імовірність обриву таких ліній велика.

У питаннях експлуатації датчики тиску більш зручні, тому що їх установлюють на напірному трубопроводі біля насосної станції з станцією керування. На жаль, промисловість не випускає спеціалізованих надійних датчиків тиску, що задовольняли би вимогам по регулюванню роботи баштових насосних установок зі зміною регульованого напору (висоти між верхнім і нижнім рівнем води в баку) у межах від 0,5 до 1,5 м. Як датчики тиску в основному використовують електроконтактні манометри ЕКМ, що можуть забезпечити заданий режим регулювання, подаючи сигнал на включення насосного агрегату при зменшенні води в напірному бакові до нижнього встановленого рівня, що відповідає тиску включення Р1, і подаючи сигнал на відключення при підйомі води до верхнього встановленого рівня, що відповідає тиску відключення Р2.

Дата добавления: 2014-01-15