Характеристики традиційного і проблемного навчання

Проблемне навчання

У 50-х роках нашого століття з’явився новий вид навчання, який отримав назву проблемний. Ця концепція, на думку її авторів, повинна компенсувати недоліки традиційного або пояснювально-ілюстративного виду навчання. Один з авторів цієї концепції польський дидакт В.Оконь наступним чином відмічає сутність цієї концепції: ”Проблемне викладання основане не на передачі готової інформації, а на отриманні учнями певних знань та вмінь шляхом вирішення теоретичних та практичних проблем. Суттєвою характеристикою цього викладання є дослідницька діяльність учня, яка з’являється в певній ситуації і змушує його ставити питання - проблеми, формувати гіпотези та перевіряти їх під час розумових і практичних дій” (2, с.222; 8, с.77).

Перші ідеї проблемного навчання знаходимо у методах навчання Д.Дьюї - навчання через роблення, Дж.Бруннера - навчання через дослідження. У Радянському Союзі цю концепцію розвивали І.Я.Лернер, М.М.Скаткін, А.М.Матюшкін, М.І.Махмутов (37-39). Відносно до військової дидактики цю концепцію обгрунтували О.В.Барабанщиков, А.М.Воробйов, А.Г.Давидов, Є.Н.Коротков та ін. Удосконалений варіант проблемного навчання у військовій дидактиці називається проблемно-діяльним (3).

Безумовно, ця концепція не вирішує усі проблеми, які виникають під час навчання військовослужбовців. Але вона має суттєві достоїнства порівняно з пояснювально-ілюстративним видом навчання. Зіставлення характеристик пояснювально-ілюстративного і проблемного навчання дається у таблиці 1.

Таблиця 1

Традиційне навчання

Проблемне навчання

1. Навчальний матеріал дається у готовому вигляді. Педагог головну увагу звертає на програму навчання. 2. Під час учіння виникають певні прогалини, завади та труднощі, які викликані тимчасовим виключенням воїна з процесу навчання. 3. Темп навчання залежить від навчальної програми. 4. Контроль навчальних досягнень тільки частково пов’язаний з процесом навчання; він не є складовою цього процесу. 5. Відсутність можливості забезпечення воїнів стовідсотковими позитивними результатами; найбільшу трудність викликає використання інформації на практиці.

1. Новий навчальний матеріал воїни отримують під час вирішення теоретичних та практичних проблем. 2. Під час вирішення проблеми воїни долають усі труднощі, їх активність і самостійність досягають тут високого рівня. 3. Темп навчання залежить від індивідуально-психологічних особливостей воїнів. 4. Підвищена активність воїнів сприяє розвитку позитивних мотивів навчальної діяльності, зменшує необхідність формальної перевірки результатів. 5. Результати навчання достатньо високі та стійкі. Воїни легше використовують отримані знання на практиці та, водночас, розвивають свої вміння і творчі здібності.

Головний недолік традиційного навчання - це слабка реалізація розвиваючої функції процесу навчання, тому що навчальна діяльність тих, хто навчається, має переважно репродуктивний характер. А під час проблемного навчання педагог не дає готових знань, а організовує їх пошук тими, хто навчається, шляхом спостереження, аналізу фактів, активної розумової діяльності. Процес навчання, пізнавальна діяльність уподібнюються науковому пошуку і характеризуються в поняттях: проблема, проблемна ситуація, гіпотеза, засоби вирішення, експеримент, результати пошуку та ін.

Основні дії педагога і воїна під час проблемного навчання дані у таблиці 2.

Таблиця 2

Дата добавления: 2014-01-15