Інструменти монетарної політики.Методи регулювання грошового обороту поділяються на прямі та опосередковані

Інструменти впливу грошово-кредитної політики Національного банку на параметри грошового обігу

Усі інструменти грошово-кредитного регулювання економічних процесів діляться на дві групи:

– інструменти прямого впливу;

– інструменти опосередкованого впливу на грошовий ринок та економічні процеси.

До прямих відносять: встановлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій, на кредитування центральним банком комерційних банків, на кредитування потреб бюджету, прямий розподіл кредитних ресурсів між галузями, виробництвами, регіонами, законодавчо встановлення норм і правил, що безпосередньо регламентують поведінку суб’єктів грошового обороту тощо.

За опосередкованих методів здійснюється вплив центрального банку на певні грошові індикатори. Головним методом опосередкованого регулювання є грошово-кредитна політика НБУ. Опосередкованими інструментами грошово-кредитної політики, які застосовує НБУ, є: операції відкритого ринку, регулювання норми обов’язкового резервування, процентна політика, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти. Вибір того чи іншого інструмента визначається залежно від конкретного стану ситуації на грошовому ринку.

Операції на відкритому ринку – це купівля-продаж Центральним банком державних цінних паперів банкам (первинний ринок) чи поза банківську систему юридичним та фізичним особам(вторинний ринок).

Центральний банк продає цінні папери комерційним банкам чи дилерам фондового ринку, а через них населенню та фірмам, коли йому треба стабілізувати чи зменшити масу грошей в обігу, стримати платоспроможний попит, знизити інфляцію. У результаті цих операцій змінюються резерви комерційних банків і пропозиція грошей, що згодом впливає на кон’юнктуру товарних ринків. Якщо цінні папери продаються комерційним банкам, то ефект такої операції – скорочення резервів, настане швидко. Під впливом попиту й пропозиції на цінні папери зі сторони банків змінюється ринкова вартість цінних паперів (зростає) та їх доходність (падає). Це призводить до збільшення попиту на гроші, а отже зменшенню грошової маси в обігу.

Операції на відкритому ринку бувають динамічні і захисні. Динамічні операції застосовуються для зміни пропозиції грошей за умови, що інші чинники на неї не впливають. Захисні операції полягають у підтримки пропозиції грошей на незмінному рівні в умовах впливу на масу грошей інших чинників.

Операції на відкритому ринку можуть проводитися як у формі прямої купівлі-продажу, так і на умовах зворотного викупу. Операції на умовах зворотного викупу називаються «РЕПО» і здійснюються для проведення захисних операцій на відкритому ринку.

Регулювання норми обов’язкових резервів – це визначення Центральним банком норми обов’язкового резервування залучених коштів. Ця норма впливає на вільні резерви банку, тобто кредитний потенціал банку, і ще більшою мірою, через коефіцієнт мультиплікації, на депозити, а отже на загальну масу в обороті.

Процентна політика – це інструмент монетарної політики, дія якого полягає у встановленні рівня процентної ставки за позичками, які центральний банк надає комерційним. В Україні найтиповішою процентною ставкою центрального банку є облікова ставка НБУ. Збільшення облікової ставки стримує попит комерційних банків на позички в НБУ, гальмує зростання вільних резервів, стримує мультиплікацію і зростання пропозиції грошей. Для комерційних банків та інших економічних суб’єктів важливо співвідношення облікової ставки з ринковими процентними ставками, за якими вони одержують та надають позички. Коли проценти по кредитах Центрального банку нижче ринкового процента по позиках, то у банків з’являється прагнення отримати якомога більшу позичку через облікове вікно та використати ці кошти для надання позик своїм клієнтам, а НБУ не досягне ефекту гальмування пропозиції грошей підвищенням облікової ставки. Комерційні банки не відреагують на підвищення облікової ставки також через інфляційні очікування та при погіршенні своєї ліквідності. Центральний банк намагається створити такі умови, щоб банки розглядали його, як „кредитора останньої надії” і не звертались зайвий раз до облікового вікна, щоб забезпечити гарантію отримання допомоги у справді скрутній ситуації.

Одним з проявів процентної політики є рефінансування комерційних банків – це надання грошових ресурсів комерційним банкам в обмін на векселі (обліковий кредит за дисконтною ставкою) чи під заклад інших цінних паперів (ломбардний кредит), які є в портфелях банків і можуть слугувати забезпеченням позик рефінансування. Процентну політику та рефінансування комерційних банків вважають проявом одного інструменту, який називають дисконтною політикою.

Недоліком процентної політики є не досить чуткий та оперативний вплив на пропозицію грошей.

Регулювання курсу національної валюти за характером нагадує операції на відкритому ринку.

Дата добавления: 2014-01-11