Канали соціальної циркуляції

Загальні принципи вертикальної мобільності.

Загальні принципи вертикальної мобільності П. Сорокін зводить до наступних.

1. Ніколи не існували суспільства, соціальні прошарки якого були б абсолютно закриті чи в якому була відсутня б вертикальна мобільність у трьох її основних аспектах — економічному, політичному і професійному.

2. Ніколине існувало суспільства, у якому вертикальна соціальна мобільність була б абсолютно вільною, а перехід з одного соціального прошарку в іншій здійснювався б без всякого опору. Це означає, що усередині організованого і стратифікованого суспільства функціонує своєрідне "сито", яке "просіює" індивідів і дозволяє деяким підніматися наверх, залишаючи інших на нижніх прошарках, і навпаки.

5. У трьох основних формах вертикальної мобільності немає постійного напрямку ні убік посилення, ні убік послаблення її інтенсивності і загальності. Це положення справедливе для історії будь-якої країни, для історії великих соціальних організмів і для всієї історії людства. Мова в даному випадку може йти лише про "ненаправлені" коливання.

6. За ступенем переміщень справедливо розрізняти рухливі і нерухливі типи суспільств. Хоча демократичні суспільства найчастіше рухливіші автократичних, проте, це правило має виключення.

Оскільки вертикальна мобільність спостерігається в будь-якому суспільстві, а між прошарками повинні існувати деякі шляхи, по яких індивіди переміщаються нагору чи вниз з одного прошарку в інший, необхідно розглянути ці діючі канали соціальної циркуляції. Найважливішими з них П. Сорокін вважає наступні: армію, церкву, школу, політичні, економічні і професійні організації.

Армія як канал соціальної циркуляції відіграє особливо важливу роль у воєнний час, завдяки чому багато індивідів піднімалися високо по соціальним сходам, почавши службу в армії з нижчих соціальних прошарків (Наполеон, Кромвель, Вашингтон і ін.).

У Давньому Римі найбільші можливості досягтивисотсоціального становища надавала армія. З 92 римських імператорів 36 досягли суспільних висот (починаючи з ниж­чих верств) завдяки службі в армії; з 65 візантійських ім­ператорів 12. Багато середньовічних розбійників, кріпаків, простого люду стали у такий самий спосіб дворянами, баро­нами, герцогами.

У мирний час армія продовжує відігравати роль каналу для вертикальної циркуляції, але в ці періоди, стверджує П. Сорокін, роль її значно слабкіше, ніж у воєнний час.

Церква як канал вертикальної соціальної циркуляції успішно виконуєцюфункцію тільки тоді, вважає П. Сорокін, коли зростає її соціальна значимість.

Наприклад, християнська церква перемістила велику кількість людей з низів до вершин суспільства (так, з 144 римських пап 28 були простого походження, 27 вийшли із середніх класів). Будучи каналом для висхідного руху, церква (як і армія) була одночасно засобом для спадного руху (наприклад, єретики).

Інститути освіти і виховання, яку б конкретну форму вони не приймали, в усі століття і у всіх суспільствах були, на думку П. Сорокіна, засобами вертикальної соціальної циркуляції. Багато соціальних сфер і ряд професій практично закриті для людини без відповідного диплома, тому соціальне просування багатьох іменитих людей сучасності здійснювалося завдяки "шкільному механізму".

В усі віки освіта і виховання були каналом соці­альної циркуляції, хоч діяв цей канал по-різному. Наприклад, у Китаї це був основний канал, відкритий для всіх верств; в Індії – тільки для вищих каст. У Китаї навіть син імператора, нездатний належно виконувати вимоги школи, переводився до розряду простих людей, і, навпаки, простолюдин завдяки школі міг досягти висот.

В Індії для того, щоб стати діячем високого рангу все­редині вищої касти, учневі треба було продемонструвати такі фізичні, розумові та моральні якості, що це вдавалося одини­цям. Курс навчання тривав 12-40 років. І впродовж цього періоду учень повинен був наслідувати вчителя у всьому, якщо тільки він не штовхав його на злочин. Він не мав права заперечити йому, повинен був виявляти про нього турботу, годувати його, їсти тільки після нього, вкладати вчителя в ліжко, помивши і витерши йому ноги. Самому ж учневі доз­волялося лягати спати, отримавши на це дозвіл учителя. Роз­мовляв він з учителем стоячи. Учень повинен був йти, якщо вчитель йде, бігти, якщо той біжить. Учневі не можна було дивитися на сонце. Не можна було споживати м'ясо і мед. Заборонялося користуватися парфумами, прикрашати себе, спати вдень, користуватися парасолькою, взуттям, екіпажем. Слід було уникати злості, жадності, балакучості, гри на му­зичних інструментах, купання для задоволення, не співати, не танцювати, не задивлятися на жінок, не грати в азартні ігри, не брати те, що йому не пропонують, не заподіювати шкоду живим істотам, не вимовляти грубі слова, говорити тільки правду тощо. Саме завдяки цьому брахмани значно перевер­шували середній інтелектуальний і моральний рівень сус­пільства і користувалися величезним впливом.

У сучасному західному суспільстві освіта також (і не лише її наявність, а передусім якість) є тим “ліфтом”, що підіймає людину в суспільстві. У США та Західній Європі багато уні­верситетів, але насправді престижними є лише кілька з них: Гарвард, Кембридж, Оксфорд, Сорбонна, Йєльський універ­ситет. Освіта тут найдорожча, але і якість знань також вважа­ється найвищою. Серед політичної, фінансової та промислової еліти країн Заходу більше ніж 80 відсотків закінчили саме ці навчальні заклади.

Нижчі ж верстви суспільства, вихідці з яких не можуть не тільки отримати престижну освіту, а й вищу освіту взагалі, користуються іншими шляхами, щоб піднятися нагору. Так, серед населення США негри становлять 12 відсотків, а в армії їх більше ніж 27 відсотків. Це пов'язано з тим, що Пентагон кожній людині, яка відбуде військову службу впродовж 5 років, допомагає сплатити вартість вищої освіти. Негритянська мо­лодь з найбідніших верств у такий спосіб дістає можливість здобути вищу освіту.

Політичні організації починаючи з уряду і закінчуючи політичними партіями також відіграють роль соціального “ліфта” у вертикальній циркуляції. Історично велика кількість людей, народжених у прошарках прислуги, селянства чи ремісників, піднялися до помітних суспільних позицій завдяки чиновницькій і урядовій службі чи політичній діяльності. Якби не цей канал, то багато видатні політиків і державних діячів, вважає П. Сорокін, навряд чи змогли б досягти високого соціального стану.

Професійні організації (наукові, літературні й ін.), на думку П. Сорокіна, також відіграють істотну роль у вертикальному переміщенні індивідів, оскільки вхід у ці організації відносно вільний для усіх, хто знайшов відповідні здібності поза залежністю від їхнього соціального походження. Багато вчених, юристів, літераторів, лікарів, скульпторів простого походження соціально піднялися саме завдяки цьому каналу.

Існують й додаткові канали соціальної циркуляції, до яких відносяться нагромадження багатства і родина та шлюб.

Нагромадження багатств - один з найбільш простих і діючих способів соціального просування, вважає П. Сорокін. Процвітаючий підприємець - найбільший аристократ сучасного демократичного суспільства. Якщо людина багата, то вона знаходиться на вершині соціальної піраміди незалежно від свого походження, а найчастіше і джерела доходу.

Родина і шлюб (особливо з представником іншого соціального статусу), згідно П. Сорокіну, також можуть привести одного з партнерів чи до соціального просування, чи до соціальної деградації.

Дата добавления: 2014-01-11