Первинні та вторинні симптоми

Значення окремих симптомів

Ознаки та симптоми психічних розладів

Наука про патологічні стани психіки відома під назвою психопатологія. Цей термін використовується для визначення 3 різних підходів.

1. Феноменологічна психопатологія (чи феноменологія) турбується про об’єктивний опис патологічних станів психіки уникаючи використання усталених теорій. Даний підхід присвячено усвідомленим відчуттям й поведінці, що спостерігається. За Ясперсом феноменологія – це попередня робота з представлення та класифікації явищ як певної самостійної форми активності. Карл Ясперс, німецький психіатр і філософ, був найбільш значним виразником такого підходу. Його класична праця "Загальна психопатологія" вперше була опублікована в 1913 р. й стала поворотним пунктом у розвитку клінічної психіатрії.

2. Психодинамічна психопатологія. Ґрунтується на психоаналітичних дослідженнях Як і у феноменологічному підході, реалізація даного підходу починається з опису пацієнтом своїх душевних переживань ті із спостережень лікаря за його поведінкою. Відмінності полягають у тому, що психодинамічна психопатологія не обмежується тільки описом й прагне пояснити причини аномалій психіки, зокрема теоретично обґрунтовуючи психічні процеси у підсвідомості.

3. Експериментальна психопатологія. Досліджує взаємозв’язки між патологічними явищами, визиваючи зміни в одному із них та ведучи спостереження за пов’язаними із цим змінами в інших. Для пояснення в процесі спостереження змін, що відбулися, формулюються гіпотези, що перевіряються у подальших експериментах. Загальною метою є пояснення патологічних явищ, властивих психічним розладам, психологічними процесами, котрі відповідальні за нормальні переживання у здорових людей.

Часто помилково роблять висновок про психічну хворобу на підставі одного окремого симптому. Між тим, навіть галюцинації, котрі вважаються ознакою психічного захворювання, інколи виникають й у здорових людей, наприклад під час переходу від стану бадьорості до сну. Часто роблять висновок про те, що симптоми вказують на наявність психічного захворювання внаслідок їх інтенсивності та усталеності прояву. Разом з тим одиничний симптом, навіть якщо він достатньо інтенсивно і довготривало проявився, зовсім не свідчить про хворобу. Лише характерне групування симптомів в синдром дійсно мають важливе значення.

Перше значення визначення "первинні та вторинні" відображає часові зв’язки: "первинний" – попередній, а "вторинний" – наступний. Інше значення вказує на причинні зв’язки: первинний симптом відповідний безпосередньому патологічного процесу, а вторинний – виникає як реакція на первинні симптоми. Обидва значення у більшості випадків взаємопов’язані: первинні за часом симптоми як правило є безпосередніми проявами патологічного процесу.

Переважно ці терміни вживають у їх першому значенні – часовому. Однак, деякі хворі не в змозі дати чіткий опис послідовності виникнення симптомів у хронологічному порядку. У таких випадках важко диференціювати первинні та вторинні симптоми за часом їх виникнення і психіатру залишається лише передбачувати чи міг той чи інший симптом бути реакцією на інший – наприклад, чи стійкі ідеї переслідування є реакцією на слухові галюцинації.

Форма та зміст симптомів

В психіатрії, означаючи симптом, як правило проводять розмежування між формою та змістом. Наприклад, коли пацієнт говорить, що залишаючись у повній самотності, він чує голоси, що називають його гомосексуалістом, то формою його переживання є слухові галюцинації (тобто сенсорне сприйняття за відсутністю зовнішнього подразника), а змістом – твердження про його гомо сексуальність. Інша людина може чути голоси які стверджують, що її можуть убити; у даному випадку формою також є слухова галюцинація, а зміст вже інший. У іншого ж виникають часті нав’язливі думки про те, що він гомосексуаліст, при цьому він усвідомлює, що це не так. Його переживання мають такий самий зміст, що і в першого пацієнта (відносно гомосексуаьності), однак форма вже інша – у даному випадку то є нав’язливі ідеї.

Дата добавления: 2014-01-15