Л14) 3.8. Призначення та склад оперення літака [1], c. 9-10, 96-108

Оперення літака служить для забезпечення стійкості, керованості і балансування літака. У літаків звичайної (класичної) аеродинамічної схеми оперення розташоване позаду крила і розділяється на горизонтальне і вертикальне.

Горизонтальне оперення літаків звичайної схеми забезпечує повздовжнє (відносно поперечній осі ОZ) балансування, стійкість і керованість. Вертикальне оперення літаків звичайної схеми забезпечує шляховє (відносно вертикальній осі ОY) балансування, стійкість і керованість. Поперечнє (відносно повздовжній осі ОХ)балансування, стійкість і керованість літаків звичайної схеми забезпечується елеронами.

Оперення зазвичай складається з нерухомих і рухомих поверхонь. Нерухомі поверхні служать для забезпечення рівноваги (балансування) і стійкості літака. При відхиленні рухомих поверхонь створюються аеродинамічні моменти, необхідні для забезпечення рівноваги (балансування) і керування польотом. Нерухома частина горизонтального оперення називається стабілізатором, а вертикального – кілем. До стабілізатора шарнірно кріпиться кермо висоти, що складається зазвичай з двох половин, а до кіля кріпиться кермо напрямку (рис. 3.22).

Рис. 3.22. Загальний вид оперення:

1 - форкіль; 2 - зализ; 3 - проблисковий маяк; 4 - кіль; 5 - кермо напрямку; 6 - тример керма напрямку; 7 - сервокомпенсатор; 8 - тример керма висоти; 9 - кермо висоти; 10 - стабілізатор; 11 - фальшкіль.

Кермо напрямку і висоти відхиляється за допомогою штурвальної колонки або ручки управління і педалей, розташованих в кабіні екіпажа. Для полегшення пілотування і підвищення безпеки польотів пасажирськими літаками зазвичай керують два пілоти, а в систему управління можуть включатися автопілоти і бортові обчислювачі. Зменшення навантажень, що діють на важелі управління при відхиленні керма, досягається за допомогою гідравлічних, пневматичних або електричних підсилювачів, а також пристроями аеродинамічної компенсації.

Дата добавления: 2014-01-15