Електрообладнання [1], c. 202-203

Системою електропостачання (СЕП) ЛА називається система пристроїв, необхідних для виробництва, перетворення, передачі і розподілу електроенергії (ЕЕ). До складу СЕП входять джерела електроенергії (генератори постійного і змінного струму і акумуляторні батареї), перетворювачі роду струму і рівня напруги, регулююча, захисна і комутаційна апаратура, системи передачі і розподілу електроенергії, приводи генераторів та інше обладнання.

Генератори постійного струму. На ЛА застосовуються генератори постійного струму типів: ГС-12ТО (генератор літаковий (самолётный), цифра тут і далі означає потужність у кіловатах); ГС-24А, ГС-24Б; стартер-генератори СТГ-12ТМ і
СТГ-18ТМО та ін.

Генератори змінного струму. Генератори змінного струму, що встановлюються на ЛА, поділяються на дві групи. Перша група – це найбільш поширені безконтактні генератори трифазного змінного струму типу ГТ (ГТ-40ПЧ6, ГТ-60МЧ8У,
ГТ-90ПЧ6, ГТ-16ПЧ8, ГТ-30НЖЧ12 та ін.), де ГТ – генератор трифазний; цифра означає потужність у кВа (40, 60, 90, 16, 30); ПЧ – постійної частоти; 6, 8 або 12 – частота обертання ротора генератора (6000, 8000 або 12000 об/хв); М – масляне охолоджування; У – конструктивна модифікація; НЖ – безпосереднє рідинне охолоджування. Генератори виробляють електричну енергію напругою 208/120 В частотою 400 Гц. Генератори ГТ-40ПЧ6 встановлюються на літаках Ту-154, Іл-86 та інших, генератори ГТ-30НЖЧ12 — на Як-42, Ан - 148. Генератори типу ГТ встановлюються також на вертольотах, допоміжних силових установках ЛА, на деяких аеродромних пересувних агрегатах (наприклад, ГТ-60ПЧ8АТВ – на АПА-50М). До другої групи відносяться генератори однофазного і трифазного змінного струму, що мають контактні кільця і електричні щітки СГО-12, ГО-16ПЧ8, СГО-ЗОУ, СГС-90/300 та ін., де: СГО – синхронний генератор однофазний; ГО – генератор однофазний; СГС – синхронний генератор літаковий. Ці генератори виробляють електричну енергію напругою 208/120 В змінною частотою (300 – 900) Гц. Генератор ГО-16ПЧ8 встановлюється на літаках Ан-24, Ан-26 і Ан-30, генератор ГТ16ПЧ8ЕД – на Ан-140, а генератори типу СГО і СГС – на деяких вертольотах та на аеродромних агрегатах АПА.

Як приклад на рис. 5.1 наведена принципова схема трифазного безконтактного синхронного генератора ГТ40ПЧ6.

Рис. 5.1. Принципова схема генератора ГТ40ПЧ6:

1 – ротор підзбудника; 2 – блок регулювання напруги БРН-208М7А; 3 – блок трансформаторів струму БТТ-40Б; 4 – обмотка статора підзбудника; 5 – блок трансформаторів струму БТТ-3; 6 – робоча обмотка статора генератора; 7 – клемна панель; 8 – обмотка збудження збудника; 9 – обмотка збудника ротора; 10 – блок випрямлячів (діоди); 11 – восьмиполюсний індуктор з обмоткою збудження генератора.

Електромашинні перетворювачі. На ЛА використовуються однофазні (ПО) і трифазні (ПТ) перетворювачі. Перетворювачі ПО-250А, ПО-500, ПО-750А, ПО-1500, ПО-3000, ПО-4500, як правило, використовуються як резервні джерела і забезпечують споживачі електроенергією напругою 115 В частотою 400 Гц у польоті при відмові основних джерел. Проте у деяких ЛА, де відсутні генератори змінного струму постійної частоти, перетворювачі є основними джерелами змінного струму постійної частоти. Як перетворювачі постійного струму в трифазний змінний струм напругою 36 і 200 В частотою 400 Гц використовуються ПТ-70, ПТ-125Ц, ПТ-200Ц, ПТ-250,
ПТ-500Ц, ПТ-1000ЦС, ПТ-1500Ц та ін. На деяких ЛА встановлюється перетворювач ПАГ-1Ф. Залежно від прийнятої на ЛА системи електропостачання змінного струму на них можуть встановлюватися від одного до чотирьох перетворювачів.

Статичні перетворювачі. На ЛА застосовуються перетворювачі однофазні статичні ПОС-125, ПОС-1000А та інші з вихідною напругою 115 В, 400 Гц і трифазні ПТС-250, ПТС-800АМ, ПТС–800БМВ и ПТС–2500 та інші з вихідною напругою 36 і 200 В частотою 400 Гц. Вони використовуються на борту як резервні джерела у разі відмови основних, а також для живлення споживачів, до яких вони постійно підключені. До статичних перетворювачів відносяться також трансформаторно-випрямні пристрої ВУ-6А, ВУ-6Б, F11RB4140 та ін., які перетворюють змінний трифазний струм напругою 200 В частотою 400 Гц в постійний струм напругою 27 В і є основними джерелами постійного струму в СЕП ЛА.

Як приклад перетворювача змінного трифазного струму в постійний струм на рис. 5.2 наведена принципова схема випрямного пристрою ВУ-6А.

Рис. 5.2. Принципова схема випрямного пристрою ВУ-6А.

Акумуляторні батареї. На борту ЛА вони використовуються як аварійні джерела у разі відмови основних, а також для запуску авіадвигунів при роботі на необладнаних аеродромах. На ЛА встановлюють кислотні або лужні акумуляторні батареї. До кислотних батарей відносяться батареї типу 12-А-30, 12-САМ-28, 12-САМ-55,
12-АСАМ-23, де: 12 – число акумуляторних банок; САМ – стартерна авіаційна моноблокова; АСАМ – авіаційна стартерна з адсорбованим електролітом моноблокова; останні дві цифри вказують на ємність в ампер-годинах. Як аеродромні батареї використовуються 12-АО-52, 12-АСА-155, де АО – аеродромного обслуговування; АСА – аеродромна стартерна авіаційна. До лужних АБ відносяться нікель-кадмієві
20-НКБН-25, 20-НКБН-30, 20-НКБН-40 і 20FP25HІCT та срібно-цинкові
15-СЦС-45 батареї, де: 20 і 15 – числа послідовно сполучених акумуляторів в батареї; НК – нікель-кадмієва; БН – безламельні намазні пластини акумуляторів; FP – тип електродів акумулятора (спічний, плівковий); HІC – тип акумулятора (безпека плюс надійність); Т – наявність термодатчика; R – модифікація в контейнері виробництва СНД; СЦС – срібно-цинкова літакова (самолетная).

Як приклад розглянемо розміщення елементів і структурну схему системи електропостачання літака Ан – 148, які показані на рис. 5.3 і 5.4.

Рис. 5.3. Розміщення елементів системи електропостачання літака АН – 148:

1, 10 – привід-генератори ГП21 з генераторами ГТ30НЖЧ12 (генератор трифазний постійної частоти з безпосереднім рідинним охолоджуванням); 2 – апарат перемикання перетворювачів АПП-1М-5; 3 – ліве РУ 27 В; 4 – перетворювач трифазний статичний ПТС – 800БМВ; 5 – РУ акумулятора №1; 6 – акумуляторна батарея 20FP25H1CT-R №1; 7 – праве РУ 27 В; 8 – РУ 115/200 В; 9, 11 – апарат перемикання шин АПШ-3Р-2С; 12 – ЦРУ 115/200 В; 13 – ЦРУ 27 В; 14 – РК управління БРЗУ; 15 – два блоки регулювання, захисту і управління БРЗУ115ВО-2с двох генераторів ГТ30НЖЧ12; 16 – РУ 27 В акумуляторів №2 і №3; 17 – трифазний синхронний генератор 30030-140 допоміжної силової установки; 18 – акумуляторна батарея 20FP25H1CT-R №3; 19 – акумуляторна батарея 20FP25H1CT-R №2; 20 – блок регулювання, захисту і управління 2438-140 генератора 30030-140 допоміжної силової установки; 21 – блок контролю аеродромного джерела БКНА115В; 22 – три випрямні пристрої F11RB4140; 23 – рознімання аеродромного живлення РАП 340с;
24 – РУ 200/115 В аеродромного джерела.

Рис. 5.4. Структурна схема СЕП літака Ан – 148.

Наведені на схемі СЕП позначення відповідають:

АКК1, АКК2, АКК3 – акумуляторні батареї 20FP25H1CT-R;

Г1, Г2 – генератори ГТ30НЖЧ12 змінного трифазного струму напругою 115/200 В частотою 400 Гц, що входять до складу привод-генераторів ГП21;

Г_ВСУ – генератор 30030-140 змінного трифазного струму напругою 115/200 В частотою 400 Гц з приводом від двигуна допоміжної силової установки;

ВУ1, ВУ2, ВУ3 – випрямні пристрої F11RB4140, що перетворюють електроенергію змінного трифазного струму напругою 200 В частотою 400 Гц в електроенергію постійного струму напругою 27 В;

ПТав – перетворювач трифазний статичний ПТС-800БМВ, що перетворює електроенергію постійного струму в електроенергію змінного трифазного струму напругою 115/200 В частотою 400 Гц;

БРЗУ1, БРЗУ2 – блоки регулювання, захисту й управління БРЗУ115ВО-2с основних генераторів;

БРЗУ3 – блок регулювання, захисту й управління 2438-140 генератора ДСУ;

БТТ1, БТТ2 – блоки трансформаторів струму БТТ30БТА (диференційний захист основних генераторів);

БТТ3 – блок трансформаторів струму 20736-140 (диференційний захист генератора ДСУ);

БКНА – блок контролю аеродромного джерела БКНА115В;

АПШ1, АПШ2 – апарати перемикання шин АПШ-3Р-2С;

АПШ3 – апарат перемикання шин АПШ-3М;

АПП – апарат перемикання перетворювачів АПП-1М-5;

ДМР1, ДМР2, ДМР3 – диференційно-мінімальні реле ДМР-200ВУ;

ЦРУ – центральні розподільні пристрої ЦРУ 115/200 В і ЦРУ 27В;

РУ – розподільні пристрої РУ 115/200 В, РУ 27 В ліве, РУ 27 В праве, РУ акумуляторів №1, №2 і №3, РУ 115/200 В аеродромного джерела;

РАП – рознімання аеродромного живлення РАП 340с.

Електропривод є системою електромеханічних і механічних пристроїв, які служать для приведення в рух виконавчих механізмів і управління цим рухом. Електричний привід використовується для управління стабілізатором, механізацією крила, тримерами, гальмівними пристроями, в системах запуску авіадвигунів, в системах приладового і навігаційного обладнання, в паливних системах, насосних станціях, побутовому обладнанні, різних пристроях автоматики та ін.

Електричними системами підігріву кабін і відсіків є електронагрівальні елементи, через які проходить повітря, що нагнітається електровентилятором. У електросистемах кондиціонування кабін ЛА спеціальні електричні схеми забезпечують управління механізмами подачі в кабіну холодного і гарячого повітря, що забирається у компресора авіадвигуна для автоматичної підтримки температури повітря в кабіні екіпажа і салонах пасажирів на рівні +(20-22) °С незалежно від температури повітря за бортом ЛА.

Електричні пристрої захисту від обмерзання служать для своєчасної сигналізації екіпажу про появу обмерзання на ЛА (датчики обмерзання ДО-206, СО-2ИЛ і EW164, радіоізотопний індикатор обмерзання РИО-3, частотний сигналізатор СО-121ВМ), запобігання появі льоду на поверхні різних часток ЛА і знищення льоду у разі його появи. Для запобігання появи льоду і знищення його в разі появи, застосовуються електричні нагрівальні елементи, що встановлюються на передній кромці крила, повітряному гвинті, заскленні кабіни екіпажу (автомати обігріву стекол АОС-81 або термоелектричні регулювальники ТЕР-1М), приймачах повітряного тиску та ін.

Електричні протипожежні пристрої ЛА служать для сигналізації пожежі (у мотогондолах і відсіках ДСУ – системи ССП-2А і ССП-ФК; в середині двигуна – ССП-7, ССП-12 та ін.) і автоматичного включення першої черги гасіння пожежі.

Світлотехнічне обладнання ЛА включає зовнішнє і внутрішнє освітлення, а також світлосигнальні пристрої. Зовнішнє освітлення включає аеронавігаційні вогні АНО-57 і ХС-62, посадково-рульові фари ПРФ-4МП, фари рульові ФР-9, маяки імпульсні світлосигнальні МИС-6, МИ-7, МИС-9, СИМ-1 і СМИ-2КМ, і сигнальні ракети. На деяких ЛА встановлюються фари для освітлення стабілізатора, мотогондол та ін. Так, на літаку Іл-86 передбачено освітлення лівої і правої кромки крила, гондол двигуна, стабілізатора для визначення ступеня обмерзання і огляду під час польоту. На літаку Ту-154 для освітлення знаку державної приналежності, розташованого на килі, встановлено дві фари ФР-100. До внутрішнього освітлення відносяться: кабінне – СТ, С60, СВ, СБК, СМ-1БМ), загальне – плафони ПС-45, місцеве – плафони П-39, салонове – лампи люмінесцентного освітлення ЛТБ-15, індивідуальне – світильники з лампами розжарювання типу СМ-28-4,8 і допоміжне освітлення – плафони ПС-45 і переносні лампи типу “ ПЛ ”, зокрема технічних відсіків, багажників, ніш шасі, а також різні сигналізатори, табло, лампи підсвічування шкал, сигнальні лампи і табло, що характеризують стан систем, і так далі.

Дата добавления: 2014-01-15