Труднощі і перспективи економічного розвитку

Грудня 2004 р. – переголосування ІІ туру. Переміг В.А.Ющенко (51,99 %).

Грудня ВР прийняла пакт документів про політичну реформу (набрала чинності з вересня 2005 р.), переобрання ЦВК.

Грудня 2004 р Верховний су4д виніс рішення про переголос4ування ІІ туру президентських виборів.

Реальна незалежність передбачає перш за все економічну самостійність. Першочерговим завданням було визначено перехід від командної до ринкової економіки. Важливу роль у цьому процесі відігравали прийняті 1992 р. закони „Про приватизацію майна державних підприємств”, „Про форми власності на землю”, Проголошувалась рівноправність усіх форм власності.

Розпочалося створення малих та спільних підприємств, товариств різного рівня відповідальності, кооперативів. Однак приватизація відразу набула потворних форм: більша частина „приватизаційних” коштів не надходила до сфери виробництва, а осіла на рахунках посередників. Відчуваючи безконтрольність, керівники багатьох підприємств здійснили приватизацію у власних інтересах. При державних підприємствах створювалися комерційні підприємства, які використовували територію, фінанси, сировину, обладнання Державна власність потрапила у необмежене користування управлінців.

Разом з тим економічні перетворення йшли дуже повільно. На економіку України руйнівний вплив мала загальна економічна криза, що охопила СРСР, розпад загальносоюзного економічного комплексу. В момент проголошення незалежності Україна виявилася немічною і деформованою в економічному відношенні: 95 % підприємств підпорядковувалися Москві, 80 % усього виробництва не мали завершеного циклу, лише 28 % становили галузі групи „Б”, екстенсивний шлях розвитку господарства, науково-технічна і технологічна відсталість. Від СРСР були успадковані командні форми і методи управління, структурна і територіальна диспропорційність, значна мілітаризація економіки, катастрофічна економічна ситуація. Внаслідок лібералізації цін Росією у січні 1992 р. надзвичайно зросла вартість газу і нафти в Україні. Враховуючи величезну величезну енергоємність української економіки і залежність від російських енергоносіїв, це призвело до різкого зростання собівартості продукції, падіння виробництва та інфляцію. Після вимушеного вслід за Росією відпуску цін в січні 1991 р. в Україні проводилася відверто проінфляційна політика, для якої характерні величезний бюджетний дефіцит, необмежена грошово-кредитна емісія, ріст цін, падіння реальних доходів населення.

З 1990 по 1994 рік валовий національний продукт скоротився на 44%, спад промислового виробництва досяг 27,7 %, у другій половині 1993 р. рівень інфляції в Україні був найвищим у світі і не перевищував показники світових війн.

Загострення становища в економіці відбилося на життєвому рівні народу України. Після проведення лібералізації цін у 1992 p. основна маса населення (близько 64 %) опинилася за межею бідності. По суті, за короткий час було зруйновано середній клас. За 1991-1995 pp. споживчі ціни виросли у 118 тис. разів, а грошові прибутки населення – у 27,7 тис. разів. У найдраматичнішому 1993 p. середньомісячний прибуток на душу населення складав (у доларах США): в Україні – 15, Польщі – 150, Туреччині – 300, Словенії – 400, США – 1500. Але законодавство в галузі соці­ального захисту населення виявилося неефективним. Офіційно не була визначена межа бідності, а мінімальний споживчий бюджет, як ми бачимо, був значно вищим від мінімальної заробітної плати. Водночас непосильним тягарем для економіки України є забезпечення різноманітних пільг. У нашій країні 25 млн. чол. користуються правом безкоштовного або пільгового проїзду в залізничному транспорті, 17,3 млн. – у міському електротранспорті, близько 22 млн. мають пільги в оплаті житлово-комунальних послуг. В результаті близько 20 % надходжень до бюджету доводиться витрачати на оплату пільг. Жодна країна світу не знає таких пільг, як у нашій державі. Негативним супутником ринкових відносин є безробіття: в 1996 p. воно складало 0,5 %, наступного року – 1,3 %. Не менш тривожною залишається проблема прихованого безробіття.

Національний банк України неодноразово вдавався до кредитно-грошової емісії. Лише в 1993 p. вона в 25 разів перевищила рівень 1992 p. У 1995 p. стали застосовувати мільйонні купюри. Стрімке падіння курсу купоно-карбованця посилювало зневіру населення у вітчизняній грошовій одиниці, яке більше довіряло іноземній валюті. Неприпустимо низький курс української грошової одиниці створив необмежені можливості для пограбування національних ресурсів.

У цій складній ситуації Кабінет Міністрів одночасно намагався зупинити спад виробництва і загальмувати інфляційні процеси. В результаті не вирішувалася жодна з цих проблем. Для обмеження знецінення купоно-карбованця уряд вкотре звернувся до директивного управління. Уряд Кравчука-Звягільського запровадив фіксований курс купонів по відношенню до долара. З метою скорочення емісії уряд підняв ставку прибуткового податку з громадян, яка сягала 90%. Наслідком стало розширення "тіньової" економіки, згортання виробничої й комерційної діяльності, посилення корупції в державному апараті, відплив капіталів за кордон. Податкова політика замість заохочення виробника змушувала його згортати виробництво або ухилятися від сплати податків, що зменшувало надходження до державного бюджету.

Реформи не мали достатнього наукового підґрунтя. Українські економісти й політики були недостатньо знайомі з законами ринкової економіки. Слабкою залишається правова база ринкових перетворень: багато законів відірвані від реалій, нечіткі, нерідко суперечать один одному. У законотворчій діяльності народні обранці нерідко керуються не економічною доцільністю, а власними амбіціями. Дестабілізуючим чинником виступає політичне протистояння, небажання йти на певні компроміси.

Така ситуація потребувала рішучих заходів. У 1994 p. Президент Л. Кучма проголосив програму нової соціально-економічної стратегії, основний зміст якої полягав у прискоренні ринкових перетворень.

Основні підсумки економічних та соціальних перетворень за 1994-1999 рр.: - Уповільнилися темпи падіння показників промислового виробництва. У жовтні 1999 р. вперше було отримано приріст ВВП. Обсяг промислового виробництва зріс на 4,3 %. Практично у всіх галузях промисловості сформувалися „точки зростання”.

- Істотно знизилась інфляція: в 1994 p. вона дорівнювала 500 %, 1996 – 40 %, в 1997 – 2 %. У вересні 1996 p. запроваджена національна грошова одиниця – гривня, яка залишається досить стабільною.

- Збільшились обсяги капіталовкладень, стабілізувалась фінансова система, дещо зросли надходження до центрального бюджету, розширився зовнішньоторговельний оборот. Водночас зворотним боком фінансової стабілізації стала хронічна заборгованість держави по зарплаті. Основною проблемою в цьому відношенні є недосконала податкова політика, внаслідок чого державний бюджет не наповнюється.

- Сформовано базові засади багатоукладної економіки. Відбувся перелом у реформуванні відносин власності, розширенні кооперативного та приватного секторів економіки.

- Реалізовувалися завдання земельної реформи. Майже 6 млн громадян отримали земельні паї, обсяг яких становить більше половини земельних угідь України.

- Однією з найбільш прогресивних виявилась сфера зовнішньоекономічної діяльності.

Отже, у 1999 р. Україна вперше зробила реальний крок виходу із тяжкої кризи, реалізувалася модель відкритої конкурентної економіки. Водночас, попри всі позитивні тенденції, соціально-економічна ситуація в Україні залишалася складною і неоднозначною. Уряди, очолювані В.Масолом, Є.Марчуком, П.Лазаренком, В.Пустовойтенком з червня 1994 до грудня 1997 рр. не змогли радикально поліпшити загальноекономічну ситуацію. З грудня 1999 р. уряд очолив В.Ющенко.

Основним стратегічним завданням України на 2000-2004 рр. Президент Л.Кучма визначив реалізацію політики економічного зростання, що знайшло відображення у Посланні Президента України до Верховної Ради у лютому 2000 р. „Україна: поступ у ХХІ ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки”. Відповідно до стратегічного курсу Президента, уряд В.Ющенка розробив програму діяльності „Реформи заради добробуту”. Проголошена і втілена урядом стратегія набула реального поступу: зріс внутрішній валовий продукт на 5,8 %; збільшився обсяг промислової продукції на 12, 9 %, було повністю погашено заборгованість з виплати зарплат та пенсій, збільшився експорт товарів та послуг. Проте не дивлячись на важливі позитивні зміни, Верховна Рада визнала роботу уряду В.Ющенка незадовільною.

Дата добавления: 2014-01-15