Алгоритм технології соціально-педагогічного проектування

На нашу думку, алгоритм технології соціально-педагогічного проектування здійснюється за такими етапами:

І етап - підготовчий:

- аналіз об'єкта передбачає збір інформації про об'єкт, вис­вітлення усіх його сторін: соціальних проблем, протиріч, фак­торів, які викликають напруження ситуації, виявлення кількості проблем, визначення нагальних, які потребують вирі­шення та актуальності; визначення важливої проблеми, яка потребує перетворення;

- формулювання назви проекту, яка має бути лаконічною, чітко висловлювати сутність проекту;

- визначення пріоритетів і мети проектування (чіткість, ясність, доступність у формулюванні);

- конкретизація мети у завданнях;

- визначення цільової групи проекту (чітко вказати вік, статус, особливості, кількість);

- проведення попередньої діагностики для визначення ста­ну об'єкта дослідження і перетворення;

- розробка концептуальних засад проекту - основних по­ложень, які подаються у певній системі;

- характеристика ініціативної групи або організації, яка вдається до проектування, історія організації її діяльності, фінан­сування, реальні межі можливості, наявність реалізованих про­ектів протягом декількох останніх років і їх результати;

- характеристика організаторів проекту за розподілом по­сад або структура організації, яка створювала проект, з предтавленням посади, прізвища, ім'я, по-батькові керівників про­екту та їхніх функціональних обов'язків;

- характеристика ресурсів (групи, організації тощо): по­мешкання, обладнання, оргтехніки (чітко зазначається місце знаходження організаторів, організації, якість помешкання, кількість одиниць обладнання);

- характеристика партнерських зв'язків із особами та організаціями, які будуть співпрацювати в проекті;

- визначення терміну дії проекту.

етап - вибору і розробки:

- обирається форма проектування (опис моделі, блок-схе- ма з коментарями);

- теоретичне забезпечення проекту: пошук і представлен­ня науково-інформаційних матеріалів;

- пошук, представлення методичного забезпечення (фор­ми, методи, прийоми реалізації);

- правове забезпечення проектування;

- планування заходів за напрямами з чіткими назвами кож­ного заходу, способами та шляхами його реалізації, визначен­ням цільових груп, виконавців, термінів виконання і коштів, які необхідно витратити при здійсненні кожного окремого заходу;

- опис та оформлення проекту;

- перевірка якості проекту шляхом уявного застосування; самоперевірка та корекція очікуваних результатів;

- ухвалення проекту щодо його використання;

- фінансування проекту, складання кошторису.

етап - реалізація проекту:

- мобілізація внутрішніх джерел тих, хто впроваджує про­граму, і тих, на кого спрямована програма;

- активізація дій, послідовне виконання запланованих заходів у конкретні строки;

- оформлення звітної документації;

- здійснення поточного і проміжного моніторингу з ме­тою коригування і мінімізації негативних наслідків, уникнен­ня непередбачуваних ситуацій.

етап - контроль за реалізацією проекту:

1) використання методів контролю за реалізацією проекту (спостереження, бесіди, інтерв'ю, анкетування, огляд викори­станих ресурсів, фінансів, моніторинг);

2) порівняльна характеристика попередньої, поточної і підсумкової оцінки проекту.

етап - підсумковий етап:

- кількісна і якісна оцінка ефективності реалізації про­грами; проведення експертної оцінки програми;

- врахування кількості залучених до реалізації програми волонтерів, груп, осіб, які були охоплені проектом (одержали допомогу, інформацію, консультацію);

- якісні зміни процесу або явища, на які була спрямована діяльність виконавців проекту; фінансове забезпечення роботи.

Додатки проекту містять зміст анкет моніторингу, схема­тичне зображення діяльності організації, окремих етапів про­екту, інформаційно-довідкові матеріали, методики, фінансову звітність тощо.

У процесі проектування використовуються низка методів: діагностичні (збору інформації, вивчення документації, аналіз діючих проектів, вивчення результатів реалізації проектів, аналіз існуючої ситуації, анкетування цільової групи, тестування, бесі­ди з членами ініціативної групи, моніторинг, аналіз і узагаль­нення результатів); методи реалізації проекту (методика соці­ального проектування, методика матриці, методика вживання в роль, метод аналогії, „мозкового штурму", синектики [4], метод номінальної групи, метод Делфі; метод цільових обговорень; ме­тод конкретних випадків; метод вільних асоціацій; метод по­рівняльного оцінювання; мета-план; метод „за-проти"; метод блокнота; метод „піраміда ідей" [6], дискусія, тренінгові мето­ди, інтерв'ю в групах, зустрічі [3] та інше); методи оцінки (про­ведення масових зборів, екранування, аналіз інформаційних ре­сурсів, статистичний аналіз, методи опитування, методи само­аналізу і самооцінки, реалізованих завдань, метод звітування, спостереження за діяльністю працівників, цільовою групою, яви­щем, процесом, метод експертної оцінки, параметричні методи).

Засобами проектування можуть бути: словесні, технічні, математичні, логічні, текстово-описові (алгоритми, анкети, звіти), графічні (таблиці, креслення, бланки, схеми, макети, коди, символи, матриці тощо).

Вищезазначене дало змогу визначити низку умов, які спри­яють ефективній реалізації проекту. Серед них: залучення до участі в ньому широкого кола членів громади; чіткість сформульованих мети і завдання, послідовність виконання дій; вико­ристання інтерактивних методів, реалізація напрямів і заходів проекту; оптимізація, постійне удосконалення, креативність, упевненість, співпраця, задоволення від роботи, активність та ініціативність цільової групи; компетентність організаторів проекту, підтримка динаміки проекту, реальність у визначенні термінів виконання заходів власне проекту.

Вивчення результатів здійснених проектів дало можливість визначити найпоширеніші помилки та недоліки проектуван­ня, серед яких:

· нечіткість визначення мети, що може призвести до по­ширення невпевненості серед учасників групи;

· нечітке визначення обсягу завдань веде до втрати дина­міки проекту;

· недостатня участь керівництва, відсутність постійної робо­ти, контролю, оцінки за проміжними результатами проекту, відсут­ність нарад, де обговорюється хід проекту, виконання завдань);

· недостатня поінформованість учасників проекту про ро­боту, яка здійснюється;

· відсутність постійної уваги до важливих питань;

· не реалістичність підходів до планування етапів проекту;

· створення надзвичайно великої кількості документів.

Отже, з огляду на важливість і актуальність досліджуваного питання пріоритетним напрямом наукових пошуків, на наш по­гляд, може бути подальша розробка проблеми підготовки спеці­алістів до створення та реалізації соціально-педагогічних проектів.

Питання для самоконтролю та дискусії

11. Дайте визначення поняттю „проект".

12. Чим, на Вашу думку, соціальний проект відрізняється від інших видів проектів?

13. Назвіть складові елементи проектної заявки.

14. Що вкладається в поняття „життєвий цикл проекту"?

15. Які є вимоги до формування мети проекту?

16. Поясніть сутність понять: „контроль", „оцінка", „моні­торинг", „експертиза".

Завдання для самостійної роботи студентів

1. Ознайомитися з прикладами розроблених проектів.

2. Створити проект на будь-яку соціально-педагогічну тематику.

3. Розгляньте стратегії проектів за поданою схемою.

4. Визначте відповідно до таблиці „Типологія проектів", до якого типу належить створений вами проект за усіма ознаками.

4.	Додаток А Типологія проектів
	Класифікаційна	Приклади
	ознака
	За характером запланованих	інноваційні
	змін	підтримуючі
	За сферою діяльності	освітні
		культурні
		науково-технічні
		оздоровчі
	За особливостями фінансування	інвестиційні
		спонсорські
		бюджетні
		благодійні
	За масштабами	мікропроекти
		малі проекти
		мегапроекти
	За термінами реалізації	короткотривалі
		середиьотривалі
		довготривалі

Дата добавления: 2014-01-11