СМС і електронне правосуддя

Зародження ідеї про запровадження електронного правосуддя в Україні пов’язують з прийняттям концепцій, програм впровадження інформаційних технологій у судочинстві, законів та інших нормативно-правових актів. Серед них Закон України «Про Національну програму інформатизації» від 04.02.1998 р. [n174], Концепція галузевої програми інформатизації судів загальної юрисдикції, інших органів та установ судової системи [n76], Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень» від 25.05.2006 р. № 740 [n170] та ін.

У зарубіжних країнах ідея електронного інформування зародилась у кінці 1980-х років та була розвинута завдяки певним успіхам та пілотним проектам у 90-х роках. У 1988 році Федеральні суди Сполучених Штатів почали впровадження пробної версії системи доступу до судових актів – Public Access to Court Electronic Records (PACER) [n266]. Система забезпечує цілодобовий доступ до судових документів через мережу Інтернет, можливість завантаження та друкування документів, а також одночасний доступ до файлів справи кількох осіб.

Достатньо успішним виявилось тестове використання у 2001 році декількома судами США системи подачі звернень Case Management/Electronic Case Files (CM/ECF). До 2004 року ця система була впроваджена у всі окружні та апеляційні суди. Вказана система надає судам можливість робити свої документи загальнодоступними через Інтернет. Доступ до судової інформації з використанням електронних засобів можливий за допомогою використання програми PACER.

У 2002 році почалась експлуатація системи електронної подачі документів (e-filing) у судах Канади. Судами Канади використовуються також електронні технології для покращення доступу до судових матеріалів. Вони надають безоплатний доступ до рішень, які знаходяться у їхніх базах даних. Через веб-сайт www.canlii.org (Canadian Legal Information Institute (CanLII)) забезпечується доступ до судових рішень і канадського законодавства [n264].

Федеральний суд Австралії створив електронну систему "The Electronic Filing System (eFiling)". Цей проект на даний час є складовим елементом галузі електронного урядування Австралії е-justice [n82, с.22]

У грудні 2005 року у деяких судах Італії відбулось тестування «електронної системи цивільного судочинства», яке успішно завершилось у 2008 році. Вказана система забезпечує електронне заповнення судових документів, віртуальні консультації щодо цих документів та судових рішень, електронні запити та отримання електронних копій [n263].

Федеральний суд Австралії був першим австралійським державним судом, який запровадив електронну подачу документів. Система електронної подачі (eFiling) доступна з жовтня 2000 року через веб-сайт суду і дозволяє позивачам подавати заяви і супровідну документацію, а також проводити платежі за використання системи по кредитній карті. Надалі з’явилася можливість повідомлення клієнтів про отримання та прийняття / відхилення їх документів. З 24 травня 2010 федеральний суд випустив свій новий електронний засіб для подачі заяв онлайн – eLodgment [n265]. eLodgment замінила eFiling 1 липня 2010 року. Вона взаємодіє з судовою системою управління і має більше можливостей, ніж eFiling. Система працює цілодобово.

У Російській Федерації активний розвиток електронного правосуддя розпочався після прийняття основних концепцій і програм, серед яких федеральна цільова програма «Електронна Росія» 2002 року [n137], федеральна цільова програма «Розвиток судової системи Росії» 2002 року [n136] і концепція регіональної інформатизації до 2010 року [n125].

В Україні Концепцію «Електронний суд» розроблено у 2012 році Державним підприємством «Інформаційні судові системи».

Дана Концепція має за мету розробку універсальної схеми побудови структур даних при наявності необхідності обміну даними між автоматизованими системами різних виробників. Запропоновані даною Концепцією правила призначені для використання систем електронного документообігу, електронних інформаційних систем з елементами документообігу, систем судової статистики, web-ресурсів та інших різновидів систем, працюючих із інформацією суду. Додатково враховано можливості систем, що дозволяють безпосереднє виготовлення друкованих процесуальних документів на ґрунті даних інформаційної системи.

Дана Концепція пропонує вимоги до структур даних, які можуть вміщати записи, що описують дані інформаційних систем автоматизації роботи в судових установах України та використовується при розробці стандартів та протоколів обміну даними між автоматизованими системами на будь-яких носіях [n77].

В Концепції надано узагальнені схеми, що описують суть самих даних, основні зв’язки між ними та умови обмежень на їх значення.

Концепцію створено як документ верхнього рівня, що не залежить ні від платформ, що використовуються при створенні інформаційних систем, ні від мережевих протоколів, що використовуються для зв’язку між ними, та враховує специфіку роботи суду, як установи.

Вказана Концепція спрямована на практичну реалізацію проекту «Електронний суд».

У юридичній літературі під поняттям «Електронний суд» розуміють автоматизацію процесів судового діловодства, і забезпечення повноцінного поширення інформації щодо судового розгляду, правової інформації, узагальнення судової практики, публікація цієї інформації для громадян, а також забезпечення дотримання процесуальних строків [n214].

У самій Концепції розробники вказують більш конкретні завдання «Електронного суду». Це:

1. Надання можливості фізичній або юридичній особі направити до будь-якого суду країни підписаний електронним цифровим підписом документ (апеляційну або касаційну скаргу) разом з пакетом супутніх документів за допомогою мережі «Інтернет»;

2. Надсилання стороні судового процесу електронної копії процесуального документу або повістки засобами електронного або мобільного зв’язку (e-mail або SMS);

3. Розробка та впровадження універсального формату обміну даними, завдяки якому стане можливою передача справ та документів між автоматизованими системами документообігу суду різних розробників – так звана «загальна шина даних» [n77].

Крім того, до завдань, які можуть вирішуватись у межах проекту «електронний суд», належать також: відслідковування руху справи у суді в електронному вигляді (через мережу Інтернет та мобільні телефони); проведення судових засідань он лайн та ін.

Аналіз вказаних завдань дозволяє зробити висновок про те, що Концепція спрямована, перш за все, на забезпечення ефективного, своєчасного, економічно вигідного інформування учасників кримінального провадження, яке дозволить оптимально реалізувати надані їм права на доступ до правосуддя та захисту свої прав у суді.

Концепція передбачає подачу документу до суду зацікавленою особою з використанням спеціального автоматизованого робочого місця (АРМ), що дозволить їй:

– у відповідному інтерфейсі сформувати формалізований файл документу;

– прикріпити до нього необхідні додатки;

– підписати документ електронним цифровим підписом;

– надіслати виготовлений у такий спосіб пакет засобами електронної пошти до Центру обробки повідомлень [n77].

З метою реалізації положень Концепції відповідно до Наказу Державної судової адміністрації України від 07.09.2012 р. № 105 затверджено Тимчасовий регламент обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, який визначає порядок подання учасниками судового процесу до суду документів в електронному вигляді, а також надсилання таким учасникам процесуальних документів в електронному вигляді паралельно з документами у паперовому вигляді відповідно до процесуального законодавства.

Згідно даного Наказу розпочато реалізацію пілотного проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу у Святошинському районному суді міста Києва та апеляційному суді Дніпропетровської області з 15 жовтня 2012 року.

У розділі 6 Тимчасового регламенту зазначено, що суд після виготовлення та підписання процесуального документа паралельно із порядком, визначеним процесуальним законодавством, інформує учасників судового провадження, надсилаючи електронні копії процесуального документа, скріплені електронним цифровим підписом судді (судді-доповідача, головуючого судді), електронною поштою на поштову скриньку учасника судового процесу, якщо такий учасник зареєстрований в Системі як Користувач [n188].

Одним з основних завдань Концепції електронного суду України є також інформування учасників судового провадження засобами мобільного зв’язку – SMS, що достатньою мірою узгоджується з вимогами нового КПК України.

Оскільки законодавець не конкретизує вид телефонного зв’язку, обмежуючись лише вказівкою на можливість застосування виклику по телефону, можна зробити висновок, що КПК не забороняє інформування осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, за допомогою як стаціонарних, так і мобільних телефонів шляхом голосового та текстового SMS повідомлення.

У такий спосіб, зокрема, можуть повідомлятись:

– учасники судового провадження у суді першої інстанції;

– особи, які мають право оскарження вироку, ухвали, постанови суду (ст. 393 КПК України);

– учасники апеляційного чи касаційного провадження;

– у разі розгляду скарги (ст. 303 КПК України) – заявник, потерпілий, його представник чи законний представник, підозрюваний, його захисник чи законний представник, прокурор, участь якого є обов’язковою, керівник слідчого органу, слідчий, який здійснює розслідування у справі, в якій подана скарга;

– захисник підозрюваного або обвинуваченого для участі в судовому засіданні з питань про обрання запобіжного заходу.

Незважаючи на очевидні переваги судового SMS-повідомлення, до цього часу в Україні немає єдиної позиції щодо можливості використання вказаного засобу інформування учасників судового розгляду. Очевидно, це пов’язано з тим, що SMS-повідомлення не визнавалося належним способом виклику особи у судове засідання.

Заслуговує на увагу з цього приводу позиція судів Російської федерації, які мають значно більший досвід використання цього способу інформування учасників судочинства. Так, у Постанові Рязанського обласного суду від 08.07.2009 № 4-а-87/09 мировий суддя зазначила, що І.А.В. була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи за допомогою SMS-повідомлення за наданим нею номером мобільного телефону. Однак, у матеріалах справи відсутні достовірні відомості про отримання інформації особою, якій вона направлена, оскільки не всі SMS-повідомлення читаються [n150].

У своєму Листі Красноярський крайовий суду «Про судові доручення» від 31.05.2010 р. зазначив, що у даний час відсутні як правове регулювання питання SMS-повідомлення у процесуальному законодавстві, так і відповідні роз’яснення та практика Верховного Суду РФ [n135].

У даний час направлення повідомлень фізичним особам за допомогою електронної пошти та SMS-повідомлень не буде мати ознак достовірності вручення через відсутність відповідного правового регулювання, а також відсутність достовірних даних про приналежність стільникових телефонів адресату, про фактичне їх використання саме адресатом, і про прочитання електронної пошти саме адресатом – фізичною особою.

Разом з тим щодо державних установ, що мають офіційні сайти і адреси електронної пошти, представляється допустимим направлення за допомогою електронної пошти з підтвердженням її прочитання судових повідомлень і документів, що не потребують офіційного засвідчення підписом судді та печаткою суду (з причини відсутності в даний час в судах електронно-цифрового підпису), наприклад запитів, листів, що направляються в порядку підготовки справи до розгляду.

Не варто направляти таким чином документи, що підлягають офіційному врученню, з якими пов’язується настання певних юридичних наслідків. Наприклад, офіційні копії рішень суду, копії ухвал суду, що передбачають можливість касаційного чи апеляційного оскарження, копій касаційних або апеляційних скарг і т.п. [n135].

Іншим аргументом на користь того, що повідомлення учасників судового розгляду за допомогою SMS-повідомлень не може бути визнано належним, суди вказують на наступне. Таке повідомлення має бути направлено судом, а не уповноваженою посадовою особою. Такої ж позиції суди повинні дотримуватись і під час повідомлення учасників судочинства за допомогою SMS-повідомлень. Такі повідомлення повинні здійснюватися з мобільного телефону, зареєстрованого безпосередньо за судом, а не за посадовою особою.

Разом з тим таку судову практику з даного питання не можна вважати одноманітною. Зустрічаються судові документи, у яких зазначається, що SMS-повідомлення передає всі необхідні відомості про дату, час і місце розгляду судового спору, а також дозволяє контролювати інформацію про його отримання, оскільки відправнику приходить повідомлення оператора стільникового зв’язку про доставку повідомлення або про причину його недоставлення абоненту. У зв’язку з цим, наприклад, Новосибірський обласний суд у своєму рішенні від 18.01.2011 р. № 7-6-2011 SMS-повідомленням визнав належним в цілях дотримання встановленого строку розгляду справи [n200].

З огляду на неоднакове застосування судами РФ процесуального законодавства щодо можливості використання SMS-повідомлення як електронного засобу інформування учасників судочинства, Постановою Пленуму Верховного Суду РФ від 09.02.2012 р. № 3 «Про внесення змін до деяких Постанов Пленуму Верховного Суду Російської Федерації» внесено додаткові роз’яснення у Постанову Пленуму Верховного Суду Російської Федерації «Про практику застосування судами законодавства про виконання вироку» від 20.12.2011 р. № 21 про можливість використання SMS-повідомлень для інформування учасників цивільного, адміністративного та кримінального процесів про місце, дату та час розгляду справи у суді [n124].

На підставі зазначених документів Судовим департаментом при Верховному Суді Російської Федерації Наказом від 05.07.2012 р. № 131 затверджений Тимчасовий типовий регламент організації повідомлення учасників судочинства за допомогою SMS-повідомлень [n140].

Він взятий за основу для затвердження відповідних регламентів верховних судів республік, крайових і обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів Російської Федерації.

Тимчасовий типовий регламент встановлює загальні порядок і правила організації повідомлення учасників судочинства про дату, час і місце розгляду справи у федеральному суді загальної юрисдикції за допомогою відправлення їм SMS-повідомлень через спеціалізований інтернет-ресурс.

В Україні на даний час відсутня практика використання вказаного способу повідомлення учасників судового провадження. Разом з тим, результати анкетування відображають у цілому схвальне ставлення працівників суду до SMS-повідомлень у судових стадіях провадження. Так, 98 (66 %) опитаних підтримали пропозицію про запровадження SMS-повідомлень учасників судового провадження про місце, дату і час судового засідання за умови належного його організаційно-правового забезпечення. Водночас 50 (34 %) опитаних заперечили доцільність таких нововведень.

На нашу думку, тенденції інформатизації судочинства зарубіжних країн яскраво демонструють неминучість запровадження SMS-повідомлення учасників судового провадження в Україні. Тому вже зараз для найбільш повного регулювання діяльності з SMS-повідомлення учасників судочинства повинен бути розроблений та прийнятий нормативно-правовий акт, який би регулював підстави та порядок інформування учасників судочинства за допомогою SMS-повідомлень. У вказаному документі доцільно передбачити наступні розділи: 1. Загальні положення; 2. Вимоги до SMS-повідомлень; 3. Порядок підготовки та відправлення SMS-повідомлень; 4. Нагляд та контроль за підготовкою та відправленням SMS-повідомлень; 5. Відповідальність осіб за відправленням SMS-повідомлень; 6. Заключні положення.

У розділі «Загальні положення» крім визначення термінів, які виживаються у Порядку, важливе значення має закріплення переліку посадових осіб, які відповідальні за організацію діяльності з інформування учасників судочинства SMS-повідомленнями.

Вважаємо обґрунтованим покладення на голову суду обов’язку щодо організації роботи з інформування учасників судочинства за допомогою SMS-повідомлень, визначення осіб, відповідальних:

– за підготовку текстів SMS-повідомлень і передачу їх особі, відповідальній за відправку;

– за відправку SMS-повідомлень учасникам судочинства.

Звертає на себе увагу необхідність закріплення у Порядку державних установ, відповідальних за:

– визначення спеціалізованого інтернет-ресурсу та провайдера для передачі SMS-повідомлень;

– укладення відповідно до Закону України «Про здійснення державних закупівель» від 01.06.2010 № 2289-VI договору про закупівлю на надання послуги з SMS-розсилки повідомлень інформаційного змісту в інтересах судів, в якому б передбачався обов’язок виконавця зберігати в суворій конфіденційності і вживати всі можливі дії для захисту від недозволеного використання, розкриття, публікації чи поширення інформації, переданої судом, і виконання інших пов’язаних із цим функцій організаційного, фінансового та матеріально-технічного характеру [n172].

Вважаємо, що вирішення вказаних питань повинно бути віднесено до повноважень Державної судової адміністрації України, оскільки відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. вона здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади та згідно п. 8 ст. 146 даного Закону організовує комп’ютеризацію судів для здійснення судочинства, діловодства, інформаційно-нормативного забезпечення судової діяльності та забезпечення функціонування автоматизованої системи документообігу в судах; забезпечує суди необхідними технічними засобами фіксування судового процесу в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування відповідних судів [n192].

У Розділі «Вимоги до SMS-повідомлень» пропонуємо закріпити вимоги, які пред’являються до судових SMS-повідомлень. Серед них необхідно виділити наступні:

– SMS-повідомлення повинні використовуватись для інформування учасників судового провадження про місце, дату і час судового засідання або вчинення окремих процесуальних дій. SMS-повідомлення не направляється в тому випадку, якщо учаснику судочинства необхідно направити документи чи матеріали. Повідомлення або виклик у суд в даному випадку відбувається у звичайному порядку шляхом відправки судової повістки разом з комплектом документів рекомендованим листом;

– згода учасника судочинства на повідомлення його за допомогою SMS-повідомлень;

– фіксація факту відправки і доставки SMS-повідомлення учаснику судочинства;

– SMS-повідомлення надсилаються учасникам судочинства з тим розрахунком, щоб зазначені особи мали достатній термін для підготовки до справи і своєчасної явки в суд;

– SMS-повідомлення здійснюється лише за згодою учасника судочинства, тобто на добровільній основі.

Факт згоди на отримання SMS-повідомлення повинен підтверджуватися розпискою, в якій поряд з даними про учасника судочинства і його згодою на повідомлення у такий спосіб необхідно вказувати номер мобільного телефону, на який воно надсилається.

Розписка про згоду на повідомлення за допомогою SMS-повідомлення з номером мобільного телефону повинна відбиратися при подачі відповідної заяви в суд, при першій явці в судове засідання, при підготовці справи до судового засідання і т.д.

Розписка, що підтверджує факт згоди учасника судочинства на повідомлення про місце, дату і час судового засідання за допомогою SMS-повідомлень, повинна долучатися судом і підшиватися в судову справу відповідним працівником апарату суду.

Суд в обов’язковому порядку має забезпечувати фіксацію фактів відправки та доставки адресату SMS-повідомлення з вказівкою місця, дати і часу судового засідання.

Факт відправки і доставки SMS-повідомлення може підтверджуватися деталізацією SMS-повідомлення (інформація про дату і час відправлення SMS-повідомлення, текст відправленого SMS-повідомлення, дата та час доставки SMS-повідомлення учаснику судочинства), яку необхідно роздруковувати на паперовому носії та долучати до матеріалів справи.

У Розділі «Порядок підготовки та відправлення SMS-повідомлень» вважаємо за доцільне передбачити наступні дії:

1. Протягом робочого дня особа, відповідальна за підготовку тексту SMS-повідомлення, готує відповідне повідомлення, що містить необхідні відомості: дату, час і місце проведення судового засідання, інші дані, передбачені процесуальним законодавством до судового повідомлення.

2. У міру підготовки відповідних повідомлень відповідальна особа передає їх працівнику суду, відповідального за відправку SMS-повідомлень, разом з інформацією, що містить П.І.Б. абонента, номер мобільного телефону і час, протягом якого необхідно відправити SMS-повідомлення.

3. Особа, відповідальна за відправку SMS-повідомлень, направляє SMS-повідомлення учаснику судочинства через спеціалізований інтернет-сайт.

4. У разі неотримання інформації про доставку SMS-повідомлення абоненту протягом доби проводиться повторна відправка повідомлення.

5. У разі, якщо SMS-повідомлення не було доставлене абонентові після двох спроб повторного направлення, то повідомлення або виклик у суд учаснику судових засідань направляються судовою повісткою з повідомленням про вручення.

6. Після доставки SMS-повідомлення роздрукована зі спеціалізованого інтернет-сайту деталізація SMS-повідомлення передається особою, відповідальною за відправку SMS-повідомлень, судді, у провадженні якого перебуває справа, для долучення до матеріалів справи.

Незважаючи на те, що у Концепції поряд з системою SMS-повідомлень закріплено ряд інших прогресивних технічних рішень, які стосуються також порядку подачі документів в електронній формі з віддаленого АРМ, їх відправки, обміну даними про справи та ін., крім правових проблем розвитку електронного правосуддя в Україні, існує ряд невирішених організаційних питань належного програмно-технічного забезпечення судів.

Перш за все необхідно розробити програмні продукти, які б забезпечували автоматизацію правосуддя на всіх його етапах. З метою забезпечення належного інформування учасників судового провадження основними можливостями таких програмних продуктів повинні бути:

– первинна реєстрація судових справ та документів: реєстрація справ та документів, які розглядаються судом;

– доступ до текстів усіх судових рішень: забезпечення доступу до текстів документів суду, оперативний пошук інформації про судову справу і документ;

– розгляд справи: формування та публікація графіків розгляду судових справ суддею, формування робочого календаря співробітників суду;

– підготовка та реєстрація судових актів за результатами розгляду: створення судових документів, реєстрація судових рішень, реєстрація клопотань, створення і реєстрація виконавчих листів, реєстрація додаткових атрибутів, друк документів, конвертів, і повідомлень, формування комплекту документів для поштової чи іншої розсилки;

– відправка судової справи: обмін судовими документами та справами між судами, передача справ в архів, електронний обмін між судом і учасниками процесу.

Дата добавления: 2014-01-11