Предмет і метод адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права

Питання для самостійного вивчення

План

1. Предмет і метод адміністративного права. Співвідношення адміністративного права з іншими галузями права

2. Система адміністративного права

1. Джерела адміністративного права. Систематизація адміні­стративного законодавства

Література

1.Кодекс України про адміністративні правопорушення. – К.: Велес, 2004

2.Адміністративне право України /Підручник для юридичних вузів/ Харків: Право, 2001.

3.Адміністративне право. / За ред.. Ю.П. Битяка. – Х., 2002.

4.Беленчук І.А. Адміністративне право України: Навч. посіб. – К.: Видавництво А.С.К., 2004.

5.Ведєрніков Ю.А., Шкарлупа В.К. Адміністративне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 336с.

6.Колпаков В.К. Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

7.Адміністративне право України: Навчальний посібник/ За заг. ред. Т.О. Коломоєць, Г.Ю. Гуляєвської. - К.: Істина, 2009

8.Педько Ю. Адміністративна юстиція і адміністративна юрисдикція: деякі теоретичні та практичні питання співвідношення // Право України. — 2001. — № 10.

Адміністративне право — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, а також у процесі державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадського порядку.

Адміністративне право є самостійною галуззю права, яка харак­теризується надмірною мобільністю, комплексністю. Воно посідає чільне місце в системі права й відрізняється від інших галузей предметом і методом правового регулювання.

Говорячи про предмет правового регулювання, слід зосере­дити увагу на тих суспільних відносинах, на врегулювання яких спрямовані норми цієї галузі. Якщо раніше адміністративне право традиційно розглядалося як система норм, спрямована на врегулю­вання відносин у галузі державного управління, то сьогодні її роль і призначення істотно змінилися. Перехід від державоцентристських до людиноцентристських пріоритетів адміністративно-правового регулювання зумовив зміну акцентів у спрямуванні адміністративно-і правового регулювання, вивів у системі суб'єктів адміністративно-иравових відносин на перший план особу з її правами, законними інтересами, свободами. Головне ж призначення держави в особі органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування — за­безпечити належний рівень реалізації особою своїх прав, свобод та законних інтересів у виконавчо-розпорядчій сфері відносин.

Предметом адміністративного права є суспільні відносини, що формуються:

—у процесі державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

—у процесі діяльності органів виконавчої влади та органів міс­цевого самоврядування, їхніх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

—у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, уста­нов та організацій, а також у зв'язку з проходженням державної служби або в органах місцевого самоврядування;

—у зв'язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновлення порушених прав громадян та інших суб'єктів ад­міністративного права;

—під час застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.

Будь-яку галузь характеризує і своєрідний метод правового регулювання як сукупність способів, засобів, прийомів, що ви­користовуються законодавцем для забезпечення регулюючої дії норм адміністративного права.

В адміністративному праві використовуються способи регулю­вання, що властиві обом загальним методам правового регулюван­ня — імперативному та диспозитивному. Для адміністративного права характерні такі методи правового регулювання:

— метод влади — підпорядкування (субординації) або метод прямого розпорядництва — має місце, коли одна сторона відносин є юридично владною, а інша — юридично підвладною (наприклад, відносини між податковою адміністрацією та платниками подат­ків, між інспектором ДАІ та учасниками дорожнього руху);

— метод рекомендацій — рекомендації суб'єкта відносин здо­бувають правову силу за умови прийняття їх іншим учасником;

— метод узгодження (координації) — регулює відносини між учасниками, які не перебувають між собою у підпорядкуванні;

— метод рівності — означає, що суб'єкти, які знаходяться на одному рівні державного механізму, здійснюють спільні дії у формі адміністративного договору.

Сутність методів адміністративного права полягає у:

—встановленні певного порядку дій — приписи до дій за відповідних умов, передбачених відповідною адміністративно-правовою нормою;

—забороні певних дій під страхом застосування відповідних юридичних засобів впливу (заборона направлення скарг громадян на розгляд тим посадовим особам, чиї дії є предметом скарги,

За порушення даної заборони винні посадові особи несуть дис­циплінарну відповідальність);

—наданні можливостей вибору одного із передбачених ад­міністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки (наприклад, надання посадовим особам можливості вияву самостій­ності при вирішенні питання про застосування до особи, яка вчи­нила адміністративне правопорушення, того чи іншого адміністра­тивного стягнення або звільнення її від відповідальності);

—наданні можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах (громадянин сам вирішує, чи варто оскаржувати дії посадових осіб, які він оцінює як протиправні).

Адміністративне право, зберігаючи своєрідність, виражену в його предметі і методі, тісно взаємодіє майже з усіма галузями права. Воно має регулюючий вплив на найрізноманітніші сфери суспільних відносин.

Адміністративне та конституційне право. Конституційні норми є основоположними, базовими для адміністративного права, в сфері якого вони втілюються. Є відмінності у методах правового регулю-dання: конституційне право регулює відносини, які перебувають у статичному стані; адміністративне право — ті самі відносини, але в їхньому розвитку, у стані реалізації.

Адміністративне та трудове право. Зближує правові галузі не­рівноправність статусів суб'єктів їхніх правовідносин: одна сторона наділена владно-організаційними повноваженнями щодо іншої. Отже, методи правового регулювання адміністративно-правових та трудових відносин є тотожними. Розбіжності є у предметах право­вого регулювання: трудове право регулює трудові відносини учас­ників, тобто відносини трудового процесу, адміністративне право — управлінські аспекти трудової діяльності, тобто управління та організацію трудового процесу. Норми трудового права визнача­ють статус службовців як учасників трудового процесу, а норми адміністративного права — державно-службові відносини.

Адміністративне та фінансове право. Мають місце схожість у методах правового регулювання й розбіжність у предметах правового регулювання. Фінансове право регулює відносини, які утворюються у процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу та ічікористання коштів, що становлять національний дохід держави. Адміністративне ж право регулює державні процедурні правила розв'язання фінансових справ, організаційні структури, форми фінансових відносин тощо.

Отже, фінансове право регулює відносини щодо розподілу фі­нансів, а адміністративне право — організаційні питання роботи фінансових органів, тобто фінансове право регулює фінансові відносини як особливий різновид економічних відносин, а ад­міністративне право — управлінські відносини в галузі фінансів.

Адміністративне та цивільне право. Галузі різняться характе­рами інтересів, що лежать в основі певних правовідносин. Якщо Переважає публічний інтерес, правовідносини належать до публічного права, якщо приватний — до приватного. Адміністративне право — складова публічного права, цивільне право — приватного. Є деяка схожість між предметами правового регулювання, оскіль­ки обидві галузі регулюють відносини майнового характеру. Проте норми адміністративного права регулюють відносини майнового характеру щодо управління державним майном, адміністративно-правову діяльність з організаційно-владного розпорядження майном. Більш суттєві розбіжності спостерігаються у методах правового регулювання. Сторони цивільно-правових відносин — рівноправні, сторони адміністративно-правових відносин — під­порядковані одна одній.

Адміністративне та земельне, аграрне, природоресурсне, митне, податкове право тощо. Співвідношення полягає в тому, що значна частина відносин, які підпадають під дію норм зазначених галузей, регулюється нормами адміністративного права і притаманними йому методами.

Дата добавления: 2014-01-11