Функції прогнозування

Тема 1 Методичні підходи до екомічного прогнозування

Основними функціями соціально-економічного прогнозування є:

· Науковий аналіз економічних, соціальних і науково-технічних процесів і тенденцій

· Дослідження об’єктивниих зв’язків соціально-економічного розвитку народно-господарского комплексу в конкретних умовах у конкретний період

· Оцінка об’єкта прогнозування

· Виявлення варіантів альтернативного розвитку економіки

· Накопичення наукового матеріалу для обґрунтування вибору оптимального рішення

Науковий аналз соц.-економічний процесів здійснюється за трьома стадіями: ретроспекція, діагноз, проспекція

Вибір методу прогнозування та розробка прогностичної моделі

Отримання за допомогою моделі прогнозної інформації про об'єкт

Аналіз об'єкта прогнозування

Рис. 1. Основні етапи процесу прогнозування

Під ретроспекцією розуміється етап прогнозування, на яко­му досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування з ме­тою одержання його систематизованого опису. На стадії ретро­спекції відбувається збір, збереження та обробка інформації, ви­бір джерел інформації, необхідних для прогнозування, оптиміза- ція складу джерел, методів одержання та виміру ретроспекційної інформації, уточнення та остаточне формування структури й скла­ду характеристик прогнозованого об'єкта.

Таким чином, ретроспекція необхідна для вирішення таких завдань:

• формування первинного опису об'єкта прогнозування;

• формулювання завдання на прогноз (формування перелі­ку основних вихідних даних).

Діагноз - етап прогнозування, на якому досліджується сис­тематизований опис об'єкта прогнозування для виявлення тен­денцій його розвитку і вибору моделей і методів прогнозування. На стадії діагнозу здійснюється аналіз об'єкта прогнозування, який є основою певної прогнозної моделі. На стадії діагнозу аналіз об'єкта прогнозу­вання закінчується не тільки розробкою прогнозної моделі про­гнозування, але й вибором оптимального методу прогнозування.

Проспекція - це етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляються прогнози об'єктів прогнозування, здійс­нюється оцінка ймовірності, точності та обґрунтованості прогно­зу (верифікація), а також реалізація мети прогнозу шляхом об'­єднання конкретних прогнозів на основі принципів прогнозуван­ня (синтез). На стадії проспекції виявляється відсутня інформа­ція про об'єкт прогнозування, уточнюється раніше отримана інфо­рмація, вносяться корективи в модель прогнозованого об'єкта ііідповідно до інформації, що надійшла.

2. Класифікація об'єктів прогнозування

Класифікація об'єктів прогнозування необхідна для вибору опти­мальних для кожного конкретного випадку методів отримання прогнозної інформації. Існує декілька класифікацій об'єк­тів прогнозування. Найбільш поширеними є послідовна і парале­льна класифікація. Розглянемо паралельну класифікацію.

Основними класифікаційними ознаками є: природа об'єкта прогнозування, його масштабність, складність, ступінь детермі­нованості(властивість алгоритму, яка передбачає, що в ньому усі вказівки повинні бути чіткими й однозначними: значення величин, які отримуються в конкретний момент часу, повинні визначатися значеннями величин, отриманими в попередні моменти часу.), характер розвитку в часі, ступінь інформаційного за­безпечення.

I. За природою об'єкта прогнозування виділяють такі об'єкти:

1) науково-технічні;

2) техніко-економічні (розвиток та розміщення виробництва);

3) соціально-економічні (демографія, розміщення виробни­чих сил, ВНІІ);

4) воєнно-політичні (міжнародні відносини, конфлікти);

5) природні.

II. За масштабністю об'єкта прогнозування (від кількості змінних, які використовуються, для повного опису об'єкта на стадії аналізу):

1) сублокальні - від 1 до 3 змінних (наприклад, чисельність населення країни, робоче місце і т.д.);

2) локальні - від 4 до 14 змінних (виробнича ділянка, мате­ріали, перебіг хвороби і т.д.);

3) субглобальні - від 15 до 35 змінних (попит на продукцію підприємства з відповідною номенклатурою, обласна ме­режа авіаліній і т.д.);

4) глобальні - від 36 до 100 змінних (підприємство, транс­портна мережа регіону та ін.);

5) суперглобальні - понад 100 змінних (галузь, велике під­приємство, транспортна мережа країни тощо).

III. За ознакою «складність об'єкта прогнозування» об'єкти можна класифікувати за ступенем взаємозв'язку вагомих змін­них їх опису:

1) дуже прості - об'єкти з відсутністю вагомих взаємозв'яз­ків між змінними;

2) прості — об'єкти, в описі яких містяться парні взаємо­зв'язки між змінними;

3) складні — об'єкти, для адекватного опису яких необхідно враховувати взаємозв'язок та спільний вплив декількох вагомих змінних (трьох чи більше), але є можливість ви­ділення головних змінних або груп змінних, які на них впливають;

4) дуже складні - об'єкти, в описі яких необхідно врахову­вати взаємозв'язки між усіма змінними.

IV. За ступенем детермінованості можна виділити об'єкти:

1) детерміновані, опис яких може бути подано в детерміно­ваному вигляді;

2) стохастичні;

3) змішані — враховуються змінні як детермінованого, так і стохастичного характеру. Детерміноване моделювання відображає детерміновані процеси, тобто процеси, в яких передбачається відсутність будь-яких випадкових дій; стохастичне моделювання відображає ймовірнісні процеси і події

V. За характером розвитку в часі об'єкти прогнозування можна подати як:

1) дискретні (роздільний, перервний)

2) аперіодичні;

3) циклічні.

VI. За ступенем інформаційної забезпеченості:

1) об'єкти з повним забезпеченням кількісною інформацією;

2) об'єкти з неповним забезпеченням кількісною інформа­цією (використання статистичних та екстраполяційних методів);

3) об'єкти з наявністю якісної ретроспективної інформації (об'єкти, відносно минулого розвитку яких існує лише якісна інформація);

4) об'єкти з повною відсутністю ретроспективної інформації (неіснуючі об'єкти, які проектуються).

3. Типологія прогнозів

Однією з найважливіших теоретичних проблем економічного про­гнозування є побудова типології прогнозів. Остання може здійс­нюватися залежно від різних критеріїв і ознак - цілей, завдань, об'єктів, методів організації прогнозування і т.д. До найбільш важливих з них належать: масштаб прогнозування, час попере­дження, характер прогнозованого об'єкта, функція прогнозу.

За масштабом прогнозування виділяють: макроекономічний (народногосподарський) і структурний (міжгалузевий і між­регіональний) прогнози розвитку народногосподарських компле­ксів (паливно-енергетичного, агропромислового, інвестиційного, виробничої інфраструктури, сфери обслуговування населення), прогнози галузеві і регіональні, прогнози первинних ланок на­родногосподарської системи - підприємств, виробничих об'єднань, а також окремих виробництв і продуктів.

За часом попередження прогнози підрозділяються на опера­тивні, короткострокові, середньострокові, довгострокові і далекострокові. Оперативний прогноз має період попередження до одного місяця, короткострокові - від одного місяця до року, середньострокові - від одного до п'яти років, довгостроковий - від п'яти до п'ятнадцяти - двадцяти років, далекострокові - мають більш віддалені періоди.

За функціональними ознаками (напрямками прогнозування) прогнози поділяються на два типи: пошуковий і нормативний.

Пошуковий прогноз заснований на умовному продовженні в майбутнє тенденції розвитку досліджуваного об'єкта в минулому і сьогоденні і не враховує умови, здатні змінити ці тенденції (плани, програми тощо). Його завдання — з'ясувати, як розви­ватиметься досліджуваний об'єкт за збереження існуючих тен­денцій. Нормативний прогноз на відміну від пошукового розро­бляється на базі заздалегідь визначених цілей. Його завдання - визначити шляхи і терміни досягнення в майбутньому можли­вих станів об'єкта прогнозування, прийнятих за мету. У той час як пошуковий прогноз відштовхується при визначенні майбут­нього стану об'єкта від його минулого і сьогодення, норматив­ний прогноз здійснюється у зворотному порядку: від заданого стану в майбутньому до існуючого з їхніми змінами у світлі по­ставленої мети.

З типологією прогнозів тісно пов'язане питання, що стосу­ється джерел інформації про майбутнє і способів прогнозування. Розрізняють три основних джерела інформації для прогнозів: накопичений досвід, заснований на знанні закономірностей про­ходження і розвитку досліджуваних явищ, процесів, подій; екс­траполяція існуючих тенденцій, закон розвитку яких у минуло­му і сьогодні досить відомий; побудова моделей прогнозованих об'єктів стосовно очікуваних чи намічених умов. Стосовно цих джерел інформації розрізняють три взаємно доповнюючі способи прогнозування:

- експертний, заснований на попередньому зборі інформації (анкетування, інтерв'ювання, опитування) та її обробці, а також на судженнях експертів (експерта) щодо постав­леного завдання прогнозу;

- екстраполяція - вивчення попереднього розвитку об'єкта і перенесення закономірностей цього розвитку в минуло­му і сьогоденні на майбутнє;

- моделювання — дослідження пошукових і нормативних моделей прогнозованого об'єкта у світлі очікуваних чи намічуваних змін його стану. На практиці і способи про­гнозування, і всі зазначені джерела інформації використо­вуються спільно.

4. Метод економічного прогнозування як наукова дисиипліна

На даний час, за оцінками вчених, існує більш 150 різних мето­дів прогнозування. Однак на практиці як основні використову­ються 15—20.

Рис. 2.3. Класифікація методів прогнозування

Але однією з найбільш важливих класифікаційних ознак про­гнозування є ступінь формалізації, який значною мірою прита­манний прогностичним методам. Другою класифікаційною озна­кою можна назвати загальний принцип дії методів прогнозуван­ня, третьою - спосіб одержання прогнозної інформації.

Під методом прогнозування необхідно розуміти сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв'язків об'єкта прогнозування, а також їх вимірів у межах розглянутого явища чи процесу вивести судження щодо ймовірності відносно його (об'єкта) майбутнього розвитку.

За ступенем формалізації (перша класифікаційна ознака) методи економічного прогнозування можна поділити на:

1) інтуїтивні;

2) формалізовані.

Інтуїтивні методи прогнозування використовуються в тих випадках, коли неможливо врахувати вплив багатьох факторів через значну складність об'єкта прогнозування. У цьому випад­ку використовуються оцінки експертів. При цьому розрізняють індивідуальні і колективні експертні оцінки.

До складу індивідуальних експертних оцінок відносять:

1) метод «інтерв'ю», за якого здійснюється безпосередній ко­нтакт експерта з фахівцем за схемою «питання - від­повідь»;

2) аналітичний метод, за якого здійснюється логічний аналіз певної прогнозованої ситуації, складаються аналітичні доповідні записки;

3) метод розробки сценаріїв, що заснований на визначенні логіки процесу чи явища в часі за різних умов.

Метод колективних експертних оцінок містить у собі:

1) метод «комісій»;

2) «колективної генерації ідей» («мозкова атака»);

3) метод «Делфі»;

4) матричний метод.

Ця група методів ґрунтується на тому, що при колективному мисленні, по-перше, вища точність результату прогнозу і, по- друге, при обробці індивідуальних незалежних оцінок, що вино­сяться експертами, виникають продуктивні ідеї та оптимальні рішення.

Група формалізованих методів складається з двох підгруп:

1) екстраполяції;

2) моделювання.

До першої підгрупи належать: методи найменших квадратів, експонентного згладжування, ковзних середніх. До другої — стру­ктурне, мережне і матричне моделювання.

Метод економічного прогнозування реалізується на основі використання як загальних наукових методів і підходів до до­слідження, так і специфічних методів, властивих науковому про­гнозуванню економічних явищ. Серед загальних підходів можна виділити такі.

Історичний підхід полягає в розгляді кожного явища у вза­ємозв'язку його історичних форм. Із взаємозв'язку минулого, сьогодення і майбутнього випливає, що майбутнє існує як мож­ливість у сьогоденні. Тому прогнозування базується на перене­сенні законів, тенденцій, що існують у сьогоденні, за його межі, для того, щоб на цій основі відтворити ще не існуючу модель майбутнього. Зв'язок різних історичних форм існування того са­мого явища означає, що сучасний стан досліджуваного об'єкта є закономірним результатом його попереднього розвитку, а май­бутній стан — закономірним результатом розвитку в минулому і сьогоденні.

Комплексний підхід передбачає розгляд явищ у їх зв'язку і залежності один від одного, використовуючи для цього методи дослідження не тільки даної, але й інших наук, що вивчають це саме явище. Теоретичною основою розробки наукових уявлень про майбутній розвиток є політична економія. З цією ж метою в теорії і практиці економічного прогнозування широко викорис­товується науковий апарат інших суспільних наук. Прогнозу­вання тісно пов'язане з рядом природних і технічних наук.

Системний підхід припускає дослідження кількісних і якісних закономірностей проходження ймовірнісних процесів у складних економічних системах. Кожне явище дійсності може розглядатися як система. Це означає, що воно складається з ряду пов'язаних між собою частин, елементів, що забезпечують у цілому певні властивості, функції. Знаючи ці властивості і функції, можна передбачати, як буде поводити себе досліджуваний об'єкт.

Структурний підхід також покликаний відіграти важливу роль у дослідженні об'єктів прогнозування. Значення його зрос­тає, оскільки метою дослідження є причинне пояснення, тобто встановлення причини досліджуваного явища.

Системно-структурний підхід передбачає, з одного боку, розгляд системи (у даному випадку економічної) як цілого, що динамічно розвивається, а з іншого - розчленування системи на складові структурні елементи в їхній взаємодії, оскільки в реа­льних умовах кожний структурний елемент впливає як на всі інші елементи, так і систему в цілому. Тим самим створюється можливість розкрити закономірності зв'язків елементів системи, а також їх співвідношення і субординацію.

Дата добавления: 2014-01-11