Організаційно-методичні основи створення і функціонування інформаційної системи у регіогальному управлінні

ТЕМА 5

В управлінні слід розрізняти процеси інформаційні та організаційні, пов’язані з реалізацією управлінських рішень. Якщо йдеться про автоматизовані системи у сфері економіки, то розуміють саме автоматизовані інформаційні системи, призначені для автоматизації інформаційних процесів в економічних галузях. Інформаційна система в державному менеджменті (ІСДМ) — це різновид ІС, її конкретизація щодо сфери застосування, тобто державного менеджменту.

Важливим питанням створення ІСДМ є визначення її складу та функцій. У складі ІСДМ виділяють забезпечувальну та функціональну частини (структури). У функціональній структурі виділяють такі елементи: функціональна підсистема, блок, комплекс задач, задача. Склад функціональних підсистем залежить від прийнятої структуризації управлінських робіт, групування задач, вирішуваних об’єктом автоматизації.

Функціональна підсистема ІСДМ — це відносно самостійна частина системи, яка характеризується певним цільовим призначенням, підпорядкованістю, відокремленістю інформаційної бази, методичною спрямованістю результатних показників і вироблених рішень й спеціалізацією робіт апарату державних менеджерів.

В ІСДМ виділяють такі основні підсистеми:

— ІС Національного банку України;

— ІС державної статистики;

— ІС державного управління на регіональному рівні;

— ІС соціальної сфери.

Крім названих, можуть бути виокремлені підсистеми: формування державного бюджету і контролю за його виконанням, податкової адміністрації та казначейства та ін.

Під час створення інформаційної системи, на стадії технічного проектування одним з найважливіших етапів, який виконується з активною участю користувача, є розроблення постановок задач для автоматизованого розв’язання. Результати цієї роботи подаються у вигляді документа «Опис постановки задачі». Відповідно до Держстандарту РД 50—34.698—90 цей документ має такі розділи.

Опис постановки задачі (комплексу задач)

1. Характеристика комплексу задач:

1.1. Призначення комплексу задач.

1.2. Перелік об’єктів, для управління якими вирішують комплекс задач.

1.3. Періодичність і тривалість розв’язування.

1.4. Умови, за яких припиняється розв’язування комплексу задач автоматизованим способом.

1.5. Зв’язки даного комплексу задач з іншими комплексами (задачами).

1.6. Посади осіб та (або) найменування підрозділів, які визначають умови і часові характеристики конкретного рішення задачі.

1.7. Розподіл дій між персоналом і технічними засобами за різ­них ситуацій розв’язання комплексу задач.

2. Вихідна інформація.

2.1. Перелік та опис вихідних повідомлень.

2.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вихідних повідомлень, які мають самостійне смислове значення.

3. Вхідна інформація.

3.1. Перелік та опис вхідних повідомлень.

3.2. Перелік та опис структурних одиниць інформації вхідних повідомлень, які мають самостійне смислове значення.

Постановка економічної задачі для автоматизованого роз­в’язання супроводжується алгоритмом, який відбиває логі-
ку розв’язання задачі та спосіб формування вихідних даних.
Документ «Опис алгоритму» (РД 50—34.698—90) вміщує:
перелік масивів інформації, що використовуються за реаліза-
ції алгоритму і формуються в результаті його реалізації; ма-
тематичний опис та алгоритм розв’язання, який може бути поданий графічно (у вигляді схеми), у вигляді тексту або таб-
лично. Математичний опис подається за допомогою формул розрахунків.

Стадії та етапи розроблення ІСДМ визначає відповідний державний стандарт, у якому наводиться повний перелік стадій та етапів створення інформаційних систем. Державний стандарт вирізняє вісім стадій створення інформаційних систем:

1) формування вимог до інформаційної (автоматизованої) системи (ІС);

2) розроблення концепції ІС;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) уведення в експлуатацію;

8) супроводження ІС.

На першому етапі провадиться обстеження об’єкта та обґрунтовується необхідність створення ІС, формулюються вимоги користувача до ІС, оформляються звіт про виконану роботу.

Під час розроблення концепції ІС (другий етап) виконуються науково-дослідні роботи з пошуку шляхів та оцінювання можливостей реалізації вимог користувача.

На третьому етапі формується технічне завдання (ТЗ) на створення ІС. ТЗ є основним документом, що визначає вимоги та порядок створення (розвитку або модернізації) автоматизованої сис­теми. На підставі технічного завдання провадиться розроблен-
ня інформаційної системи, її приймання під час введення у дію.
На етапі розроблення ескізного проекту виробляються попередні проектні рішення щодо всієї системи або її частин.

Етап створення технічного проекту передбачає розроблення: проектних рішень щодо системи та її частин; документації на АС; розроблення документації на постачання виробів для комплектації АС або технічних вимог для їх розроблення; завдань на проектування в суміжних частинах проекту.

На етапі розроблення документації на АС створюються проектні документи, які визначаються державними стандартами. Обов’язково розробляється постановка задачі, алгоритм її роз­в’язання, описується інформаційне забезпечення (організація ін­формаційної бази, системи класифікації та кодування, інформаційні масиви), організаційне, технічне та програмне забезпечення.

На етапі введення в експлуатацію необхідно виконати такий обсяг робіт: підготувати об’єкт до введення в експлуатацію; ском­плектувати АС; встановивши технічні та програмні засоби; виконати будівельно-монтажні роботи; провести попередні випробування системи; виконати дослідну експлуатацію системи та провести приймальні іспити.

Під час супроводження АС виконуються роботи згідно з гаран­тійними зобов’язаннями розробника системи. У цей період можуть усуватися вади, виявлені під час експлуатації.

До робіт зі створення та впровадження інформаційних систем належать: створення автоматизованих робочих місць; об’єднання всіх ПК у локальну обчислювальну мережу (ЛОМ); організація системи «клієнт—сервер»; упровадження програмних продуктів; створення та впровадження інформаційної бази; навчальна підготовка персоналу.

Види та комплектність документів на інформаційні системи визначає Держстандарт «Iнформаційна технологія. Види, комплек­тність і позначки документів при створенні автоматизованих систем». Такими документами найчастіше є звіти про обстеження, науково-дослідну роботу, технічне завдання, ескізний проект, технічний проект, робочий проект.

Звіти про обстеження, науково-дослідну роботу та ескізний проект складаються в довільній формі. Їх структура та зміст можуть бути погоджені між замовником і розробником систем. Зміст і структуру технічного завдання, технічного та робочого проектів визначають державні стандарти.

Технічне завдання на автоматизовану систему є основним документом, який визначає вимоги та порядок її створення або модернізації. Технічне завдання має містити такі розділи:

1. Загальні відомості.

2. Призначення та мета створення системи.

3. Характеристика об’єктів автоматизації.

4. Вимоги до системи.

5. Склад та зміст робіт зі створення систем.

6. Порядок контролю та приймання системи.

7. Вимоги до складу і змісту робіт з підготовки об’єкта автоматизації до введення системи в дію.

8. Вимоги до документації.

9. Джерела розробки.

Головне призначення ескізного проекту — дати стислий попередній опис системи, яка має створюватися.

Технічний проект може бути оформлений як один документ, а може складатися з окремих документів, найчастіше таких: «Опис постановки задачі», «Опис алгоритму», «Опис інформаційного забезпечення», «Опис програмного забезпечення», «Опис технічного забезпечення», «Опис організаційного забезпечення». Якщо технічний проект оформлено як один документ, то зазначені документи можуть бути розділами технічного проекту.

Постановка задачі має містити таку інформацію:

1) характеристику задачі. За її опису необхідно: сформулювати призначення, техніко-економічну сутність задачі та обґрун­тувати необхідність її розв’язування на ЕОМ; навести перелік об’єктів, для управління якими розв’язується задача; описати призначення та використання вихідної інформації; зазначити періодичність розв’язування і термін видання вихідної інформації; зазначити умови, за яких припиняється автоматизоване розв’я­зування задачі (у разі потреби перелічити зв’язки даної задачі з іншими задачами); описати розподіл дій між персоналом і технічними засобами за різних ситуацій розв’язування задачі;

2) вихідну інформацію. У розділі описується її призначення та використання, а далі наводиться перелік та опис вихідних повідом­лень у вигляді пояснювального тексту або таблиці. Серед вихідних повідомлень можуть бути машинограми (віддруковані на ЕОМ документи), відеокадри (інформація, виведена на екран ЕОМ) та масиви на машинних носіях, які використовуються
для подальшого розв’язування даної задачі або інших задач.
Для кожного повідомлення зазначаються його повна назва, іден­тифікатор (умовна позначка), форма подання, періодичність видання, термін видання та одержувачі інформації. Перелік та опис структурних одиниць вихідних повідомлень, які мають самостійне змістове значення, подається у вигляді пояснювального тексту. В описі слід наводити повну назву структурної одиниці інформації (показника), ідентифікатор вихідного повідом­лення, до складу якого входить відповідна структурна одиниця (показник), і вимоги до точності та надійності (за потреби) розрахунку показника;

3) вхідну інформацію. У тексті описують її призначення і засоби здобування, а потім наводять перелік та опис вхідних повідом­лень у вигляді пояснювального тексту або таблиці. Для кожного вхідного повідомлення зазначається назва та ідентифікатор, форма подання, термін і частота використання. Серед вхідних повідомлень можуть бути документи, заповнені в різних підрозділах організації, масиви нормативно-довідкової інформації та масиви, сформовані на ЕОМ під час розв’язування інших задач. Перелік та опис структурних одиниць інформації вхідних повідомлень подається у вигляді пояснювального тексту із зазначенням повної назви структурної одиниці, вимоги до точності числового значення (за потреби), джерела інформації (документ, відеокадр, база даних і т. ін.) та його ідентифікатора.

У додатку до постановки задачі наводяться ескізи вихідних і вхідних документів, які оформлюються згідно з держстандартом — «Системи обліково-статистичної, первинної облікової, фінансової та іншої документації. Основні положення і формуляри-зразки».

Опис алгоритму має на меті опис математичних формул, розроблення блок-схеми алгоритму розв’язання комплексу задач, текстовий опис алгоритму.

Упровадження та використання мереж автоматизованих робочих місць (АРМ) управлінського персоналу в органах державного управління має багато переваг у разі організації виконання ними функціональних задач. До них належать: можливість організації сумісної роботи користувачів через комп’ютерну мережу; можливість маневрування ресурсами в межах мережі; можливість резервування потужностей і перерозподілу навантажень; забезпечення доступу до всієї інформації та фондів алгоритмів і програм, нагромаджених у мережі.

АРМ мають бути орієнтовані, в основному, на користувачів, слабо підготовлених для роботи на персональному комп’ютері або таких, що не мають ніякої підготовки. Через це першорядного значення набуває раціональна організація діалогу між користувачем АРМ і комп’ютером. Структура локальних мереж АРМ відповідає прийнятій на підприємстві організаційній структурі управління.

За характером використання у процесі управління АРМ класифікуються на індивідуальні та групові (для багатьох користувачів). За побудови АРМ спеціалістів з управління підрозділів міністерств необхідно враховувати високий ступінь взаємозв’язку функцій управлінського персоналу підрозділів та інтуїтив­них рішень кожного спеціаліста, прийнятих на основі накопиченого досвіду, особистих контактів зі спеціалістами інших рівнів управління, які (рішення) погано піддаються автоматизації. Для підтримки таких рішень на робочих місцях можуть створюватися системи підтримки прийняття рішень та експертні системи. Створення АРМ звільняє управлінський персонал від виконання рутинної роботи з оформлення документів, проведення розрахунків.

Здебільшого для створення одного АРМ потрібна одна персональна ЕОМ (ПЕОМ). Фізично одна ПЕОМ може обслуговувати і кілька АРМ спеціалістів. Конкретне суміщення АРМ обумовлюється функціональною близькістю цих АРМ з урахуванням чинника територіального розташування відповідних підрозділів і спеціалістів. У деяких випадках одне АРМ може функціонувати на кількох ПЕОМ одночасно. У процесі створення АРМ важливим є технічно та економічно обґрунтований вибір класу використовуваної ПЕОМ.

Дата добавления: 2014-01-15