Аспекти корупції

У соціальній системі корупція є одночасно наслідком і причиною: наслідком тих процесів, які відбуваються в економіці, політиці, соціаль­ному житті, і причиною відповідних тенденцій, напряму їх розвитку, появи певних явищ у цих сферах. Тому корупція є системним соціальним явищем і має різні аспекти (мал 2).

Мал.2. Аспекти корупції

Психологічний аспект. Корупція це психологічне та моральне явища, оскільки вона є продуктом поведінки і діяльності людей. В країнах, де корупційні діяння зустрі­чаються порівняно рідко, корупція у громадській свідомос­ті асоціюється з великим злом для держави та її громадян і не має істотного впливу на суспільне життя. У тих країнах, де корупція поширена значною мірою, корумповані відно­сини стають нормою функціонування влади і способом життя значної частини суспільства. Найнебезпечнішим є те, що корупція стає способом мислення людей, який психологічно спрямовує їх з самого початку у своїй поведінці на протиправні вчинки.

Соціальний аспект. Корупція - це соціальне явище, яке існувало у суспільстві завжди з моменту виникнення держави. Шарль Монтеск'є писав: «...відомо вже з досвіду віків, що будь-яка людина, яка во­лодіє владою, схильна зловживати нею, і вона буде іти у цьому напрямку, доки не досягне належної їй межі».(Цит. По: Волженкин Б.В. Корупция. СПб: Санкт-Петербургский юридический институт Генеральной Прокуратуры РФ.1998.-С

В основі корупції, зокрема, лежать такі вікові традиції взаємодії у суспільстві, як «послуга за послугу», «сіо иі <іе§» («даю, щоб ти дав»).

Зловживають посадами чиновники як у країнах з ринковою економікою і надзвичайно високим рівнем демократії, так і в країнах з адміністративно-командною системою економічного господарювання та тоталітарним політичним режимом. Беруть хабарі службовці, які отримують мізерну офіційну платню за свою працю, і службовці, які мають дуже високі офіційні доходи.

В цілому, соціальна сутність корупції полягає в тому, що вона спотворює суспільні відносини, руйнує органи державної влади, державу і суспільство в цілому.

Політичний аспект. Політичний аспект корупції проявляється у тому, що корупція і політика - явища взаємопов'язані. Корупція безпосередньо пов'язана зі здійсненням публічної влади у всіх сферах соціального життя, впливаючи у такий спосіб на підготовку і реалізацію політичних рішень. У свою чергу політика, яку проводить держава як у сфері протидії корупції, так і в інших сферах, впливає на стан, структуру і динаміку корупції.

Корупція як явище не може існувати за межами влади. Похідним моментом корумпованих відносин є наявність у суб'єкта корупції владних повноважень.

Корупція і влада є одночасно вічними супут­никами і антагоністами: влада породжує корупцію, без неї корупція як явище неможлива в принципі; корупція як соціальна корозія постійно «роз'їдає» державні структури; державна влада, у свою чергу, весь час прагне знищити корупцію. У такій взаємодії, у такому двобої і відбувається співіснування зазначених явищ, кожне з яких періодично то отримує певні здобутки, то зазнає відповідної поразки. Водночас, жодна з них не може здобути повної перемоги, як і зазнати повної поразки, оскільки повне корумпування суспільних відносин у сфері публічної влади означало б крах держави, а повне викоренення корумпованих зв'язків є неможливим і нереальним, виходячи з соціальної сутності як корупції, так і влади.

Історичний досвід свідчить, що за допомогою корупції досягалися найвищі владні вершини. Водночас, корупція нерідко стає причиною завершення політичної кар'єри політичних і державних діячів, урядів, зміни політичних режимів, занепаду держав.

Корупція впливає на процеси: боротьби за владу (або її збереження); формування влади; функціонування влади.

Вплив корупції на політичну боротьбу за владу може здійснюватися у двох напрямах. З одного боку, владні структури можуть використовувати гасла боротьби з корупцією для досягнення політичних цілей, у т. ч. для розправи над політичними опонентами. З іншого боку, політична опозиція може звинувачувати владу в її корумпованості також з метою досягнення своїх політичних цілей прийти до влади.

Вплив корупції на процес формування влади реалізується переважно шляхом плати за призначення на посаду (купівля-продаж посад), або виходячи з родинних зв'язків чи особистої відданості без врахування ділових якостей особи.. Нерідко кадрові рішення в самих структурах влади приймаються лише формально; фактично, вони приймаються поза владними кабінетами - впливовими бізнесменами, керівниками організованих злочинних формувань, які контролюють той чи інший регіон або сферу діяльності.

Вплив корупції на процеси функціонування влади проявляється через експлуатацію публічної влади в приватних інтересах. Фактично, держава позбавляється тієї частини влади, якою скористався корупціонер у власних корисливих інтересах. Як зазначав Гегель, «та доля державної влади, яку придбав для себе окремий індивідуум, втрачена для влади загального».² У звязку з цим корупція суттєво впливає на реалізацію внутрішньої і зовнішньої державної політики.

2. Гегель. Конституция Германии// Политические произведения.- Москва, І978.-С. 184.

Правовий аспект. У правовому відношенні під корупцією розуміється сукупність різних за характером та ступенем суспільної небезпеки, але єдиних за своєю суттю корупційних діянь (кримінальних, адміністративних, цивільно-правових, дисциплінарних), а також порушень етики поведінки посадових осіб, пов'язаних із вчиненням цих діянь. Корупція конкретно проявляється у різноманітних посадових порушеннях, які визнаються законом протиправними. Це свідчить про те, що корупційні діяння не лише суперечать моральним нормам певних груп населення, а визнаються небезпечними для всього суспільства, для держави. За такі правопорушення закон передбачає юридичну відповідальність. В залежності від характеру діяння і виду відповідальності, яка передбачається за його вчинення, корупційні діяння можна поділити на кримінальні, адміністратив­ні, цивільно-правові, дисциплінарні (останні охоплюють також порушення етики посадових осіб).

Таким чином правова сутність корупції полягає у неправомірному використанні особою, уповноваженою на виконання функцій держави, наданої їй влади або свого службового становища. Корупційними можуть бути визнані лише такі неправомірні діяння, які спрямовані на задоволення корисливого або іншого особистого інтересу такої особи або інтересу третіх осіб.

Економічний аспект. З економічної точки зору корупція розуміється як незаконний вид діяльності, по­в'язаної з використанням службового, посадового становища для одержання доходу.²

Економічний характер корупції проявляється в тому, шо вона є елементом економічних відносин і їх негативним наслідком, вод­ночас впливаючи на їх розвиток.

Корупція це і своєрідний додатковий «податок» на бізнес, кожне збіль­шення ставки цього «податку» на один відсоток скорочує приплив прямих інвестицій в країну на п'ять відсотків.⁴

Економічний аспект корупції полягає ще й у тому, що її рівень є одним із визначальних показників рівня економічної свободи у тій чи іншій країні.

Економічний характер корупції проявляється також у дискримінації підприємців органами державної влади:

. 1. Встановлення не передбачених законодавством обмежень на здійснення окремих видів підприємницької діяльності або ж надання дозволу на їх здійснення при виконанні певних (як правило, дискримінаційних) умов.

2. Примус підприємців до пріоритетного укладання договорів або першочергової поставки товарів певному колу споживачів.

3. Заборона реалізації товарів з одного регіону до іншого.

4. Надання окремим підприємцям пільг або інших переваг у конкуренції з іншими підприємцями тощо.

Експерти світового банку вважають корупцію головною економічною проблемою сучасності. За їх даними, 40% підприємців у всьому світі вимушені давати хабарі.

3. Зміст, види, форми і наслідки корупції

Корупційні відносини складаються з приводу виконання (реалізації) особою, офіційно наділеною владою чи посадовими повноваженнями владних (посадових) повноважень. Останні (влада) виступають предметом таких відносин і одночасно є засобом досягнення мети корупційних діянь.

Суб’єктами корупційних дій згідно з законом України “Про боротьбу з корупцією” є особа, офіційно наділена владою чи посадовими повноваженнями на виконання функцій держави: (державний службовець, депутат, міський, селищний та сільський голова, військовослужбовець; інші особи, адміністративна відповідальність яких передбачена дисциплінарними статутами, а також ті, служба яких визначається як державна та ін.). Без такої особи прояви корупції неможливі в принципі.

Основними ознаками корупції виступають: неправомірність або/і неетичність діянь посадової особи та спрямованість їх на задоволення особистого інтересу чи інтересу третіх осіб

Розрізняють два види корупції:

- елітарну державну (корупція в верхніх ешелонах влади);

- низову.

Елітарна корупція охоплює політиків, вищий і середній рівень чиновників і пов’язана з прийняттям рішень що мають високу ціну:

- формули законів;

- зміна форм власності;

- розподіл бюджетних засобів;

- розвал кримінальних справ шляхом створення “комплексних бригад” та інші.

Низова корупція розповсюджена на нижчому рівні і пов”язана з постійною взаємодією чиновників і громадян.

Взаємодія влади з громадянином виникає у двох випадках:

Перший випадок – коли влада йому повинна надати певні послуги. Наприклад: дозвіл на будівництво, видача ліцензії на торгівлю, виділення земельної ділянки тощо. В подібних ситуаціях корупції сприяють:

- збереження широкої сфери державних послуг в основі яких лежить дозвільний принцип;

- незнання громадянами своїх прав на отримання послуг і обов”язків чиновників на їх надання;

- складність бюрократичних процесів.

Другий випадок – коли влада, виконуючи свою обмежуючу і регулюючу функції зобов”язує громадянина поділитися своїми ресурсами з державою, стягуючи обов”язкові платежі чи накладаючи штрафи. В цих випадках корупція посилюється у зв”язку з відсутністю зручних процедур реалізації громадянином своїх обов”язків, а також неадекватність шкали штрафів, що сприяє ухиленню від їх сплати за допомогою хабара.

Дата добавления: 2014-01-11