Тисяч перебуває на обліку кримінально-виконавчої інспекції

Види органів та установ виконання покарань.

З огляду на різноманіття різних типів в'язниць, що існують або існували в різних країнах, та соціальні наслідки, що спричиняються ув'язненням, варто зробити вкрай важливе застереження: її не можна розглядати лише як установу та аналізувати лише у формально-юридичному аспекті.

Формально-юридичний підхід є занадто спрощеним. В'язниця не існує у вакуумі. У сучасній державі в'язниця є найважливішим інструментом соціального контролю, поєднаного з примусом. Вона є частиною політичного, соціального, економічного і морального порядку.

Сьогодні існує достатньо поширений погляд на в'язницю як на певну модель суспільства. Вважається, що за спрямованістю діяльності держави у справі пенітенціарної техніки можна судити й про рівень розвитку демократії.

Безумовно, потрібно критично розглядати в'язницю як безпосередню мікромодель суспільства, в якому вона існує. Але «відносна ізольованість її соціального процесу від впливу зовнішніх факторів надає рідкісну можливість системного аналізу»

Відомий російській вчений Г. Хохряков ще більше підкреслює значення в'язниці для суспільного розвитку: «Світ в'язниці - це не стільки карикатура на «вільне» суспільство, скільки його дзеркальне відображення».

Державна пенітенціарна служба України як правонаступник Державного департаменту України з питань виконання покарань нині перебуває на новому етапі свого становлення. Вона реалізує єдину державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Державній пенітенціарній службі України підпорядковані 24 територіальні органи управління в областях, місті Києві та київській області, а також управління в Автономній Республіці Крим.

На сьогодні у її підпорядкуванні перебуває 141 кримінально-виконавча установа, 33 слідчих ізолятори, 6 виховних колоній, 703 підрозділи кримінально-виконавчої інспекції та 5 навчальних закладів, де здійснюється професійна підготовка персоналу.

Важливим напрямком діяльності Державної пенітенціарної системи України є питання забезпечення встановлених вимог відбування покарання в установах виконання покарань. Загальна чисельність засуджених та ув'язнених, складає близько 300 тисяч осіб, з яких:

- 153,8 тисячі тримається в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань;

Органи та установи виконання покарань утворюють кримінально-виконавчу систему України, діяльність якої регламентується Кримінально-виконавчим кодексом України, законами й актами Президента України та Кабінету Міністрів, іншими нормативно-правовими документами.

Одним з основних документів України, що регламентує порядок і умови виконання та відбування покараннь з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення та ресоціалізації засуджених є: Кримінально-виконавчий кодекс України прийнятий Верховною Радою України 11 липня 2003.

Так відповідно до статі 11 даного Кодексу - органами виконання покарань є:

- центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань (Державна пенітенціарна служба України);

- територіальні органи управління;

- кримінально-виконавча інспекція.

установами виконання покарань є:

- арештні доми;

- кримінально-виконавчі установи;

- спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії).

В арештних домах тримаються повнолітні особи, а також неповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Згідно чинного кримінально-виконавчого законодавства України кримінально-виконавчі установи поділяються на:

- кримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправні центри);

- кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі - виправні колоні").

Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України.

Кримінально-виконавчі установи закритого типу в свою чергу поділяються на:

1. Колонії мінімального рівня безпеки:

- колонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання;

- колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання.

У виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання можуть створюватися сектори середнього рівня безпеки для відбування покарання жінками, засудженими до довічного позбавлення волі.

2. Середнього рівня безпеки;

У виправних колоніях середнього рівня безпеки можуть створюватися сектори максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі.

3. Максимального рівня безпеки.

Виправні колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

Отже засуджені до позбавлення волі відповідно від ступеня тяжкості вчиненого злочину відбувають покарання у виправних колоніях:

- мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання - засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені, з необережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведеш з колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки;

- мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання - чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленому статтею 147 цього Кримінально-виконавчого кодексу України. У секторі середнього рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також жінки, засуджені до довічного позбавлення волі;

- середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. У секторі максимального рівня безпеки виправної колонії цього виду можуть відбувати покарання також чоловіки, засуджені до довічного позбавлення волі;

- максимального рівня безпеки,- чоловіки, засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середнього рівня безпеки.

Крім того, в підпорядкуванні Державного департаменту України з питань виконання покарань перебувають слідчі ізолятори для тримання осіб, до яких під час досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ застосовано запобіжний вхід у вигляді взяття під варту. Хоча слідчі ізолятори не належить до кримінально-виконавчих установ закритого типу, вони виконують функції виправних колоній мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання і виправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених, які залишені в них для виконання робіт з господарського обслуговування.

Виховні ж колонії виконують покарання у виді позбавлення волі на певний строк стосовно засуджених неповнолітніх.

Також у межах, визначених КВК України та законами України, виконання кримінальних покарань також здійснюють:

Державна виконавча служба;

військові частини, гауптвахти;

дисциплінарний батальйон.

Дата добавления: 2014-01-11