Теорія українського народного танцю

ЛЕКЦІЯ 3

Математики

Мислительних життям

Завдання курсу математики

Теоретичні відомості:	Досвід способів дій:	Досвід пошукової діяльності:	Виховання:
математичні поняття, операції, способи дії	формування умов і навичок	розвиток пізнавальної самостійності	світоглядні і моральні уявлення, характер, почуття

Підготовка до 5-11 класів

Розвиток Зв'язок з

операцій

Працьовитість Інтерес до вивчення

Важливим завданням математики в початкових класах є розвиток пізнавальних здібностей у дітей. Необхідно розвинути у дітей уміння спостерігати і порівнювати, виділяти риси схожості і відмінності у порівнювальних об'єктах, виконувати такі мислительні операції, як аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування, конкретизація.

Провідна роль математики - у розвитку логічного мислення, вихованні навичок розумової праці/планування, пошук раціональних шляхів, критичність/, формуванні алгоритмічного мислення. Формування в дітей уміння логічно мислити нерозривне з розвитком у них правильної, точної, лаконічної математичної мови. Заняття математикою мають бути школою виховання характеру і почуттів. Навчання математиці має формувати такі риси особистості як працьовитість, акуратність; сприяти розвитку волі, уваги, уяви учнів; стимулювати розвиток інтересу до математики; виробляти вміння вчитися і навички самостійної роботи. Вивчення математики має сприяти реалізації завдань виховання патріотизму, гуманності, чесності. Характерною рисою вихованості має стати готовність школяра долати труднощі, боротися зі злом.

У цій невеличкій праці я маю на меті якнайточніше описати ті рухи й фігури українського народного танцю, що їх використовує наш народ.
Спостереження в цій галузі народної творчості дали мені змогу зібрати поки що невеликий танцювальний матеріал, але я сподіваюсь, що любителі українського танцю відгукнуться і самі спробують поширити та поповнити мою працю або допоможуть у цьому своїми матеріалами, замітками чи дописами.
Одну дуже важливу прогалину довелося поновити самому, а саме: дати в цій праці назви майже всім рухам, щоб можна було швидше й легше їх запам’ятовувати і вивчати. Крім назв доріжка; присядки; навприсядки; вихиляси; повзунець, не доводилось мені чути інших назв поодиноких рухів. Проте, якщо зацікавлені в цій справі уважно розглянуть мою працю, то для них самих буде цікаво довідатися у народних танцюристів про справжні або хоч би приблизні назви того чи іншого руху.
Я хочу дати першу спробу. Дальший же розвиток розпочатої роботи залежатиме від тих, хто постійно живе з народом і має більше змоги бачити і студіювати наше народне хореографічне мистецтво.
Збирати танцювальний матеріал — це наш спільний обов’язок, бо тільки спільними зусиллями зможемо показати, яка красива, різноманітна й багата змістом ця галузь народної етнографії. Коли ми вивчимо самі й заохотимо інших вивчати справжній народний танець, то тим самим збережеться його правдива краса й відновиться його слава, яку заплямували пародисти українського танцю.
Досить придивитися ближче до пісенного матеріалу, який до цього часу зібрали наші етнографи, і ми побачимо, що деякі пісні, особливо обрядові, веснянки, купальські та весільні, які початком своїм сягають сивої давнини, збереглися з іграми, танцями та хороводами. Це наводить на думку, що всякі ігри й танці наш народ водив спершу під пісню. Інструмент як чинник, що підтримує ритм танцю, увійшов у вжиток пізніше. Під пісню ще й тепер танці водяться вільніше й охотніше, ніж під інструмент. Від селянок знаємо, що їм краще танцюється під пісню. Навіть музика (музикант), захопившись танцювальною піснею, перестає грати, кажучи: “ Що я їм буду грати: вони самі собі грають ”.
Спираючись на пісенну етнографію, необхідно зазначити, що є дві головні групи танців: під пісню і під музику.
Найбільшою популярністю на Україні користується танець “Гопак”. Але, крім нього, в різних місцевостях популярні також “Козачок”, “Тропак”, “Гандзя”, “Бондарівна”, “Чумак”, “Чабарашка”, “Ганна”, “Роман”, “Раки”, “Рибка”, “Василиха”, “Тетяна”, “Сидір”, “Бички”, “Журавель”, “Забалкан”, “Шевчик”, “Сучок”, “Дрібушка” і багато інших. Одні з них водяться тільки під пісню, інші під музику, а деякі, наприклад “Тетяна”, “Сидір”, “Шевчик”, “Рибка”, починаються з піснею, а далі музика сам по-своєму обробляє мотив пісні.
Без пісні чи без музики танцю нема. Від них залежить темп, ритміка й характер танцю. Танцювальна пісня і танець, танцювальна мелодія на інструменті і танець — це одне нероздільне гармонійне ціле.
Звичайно, великий вплив на танець має уміння співака передати танцювальну пісню і уміння музики володіти інструментом. Коли співак чи музика сам любить танець, то, будучи єдиним провідником танцю, він може захопити всіх так, що кожного потягне в танець або приємно буде послухати хоча б саму музику. Але при неуважному ставленні співака чи музики до танцю буває інше. В одному селі, приглядаючись до танцю, я відразу помітив, що він ішов чомусь занадто швидко, а молодь, задихаючись, ледве-ледве попадала в такт музики. Про порядок рухів і про красу танцю взагалі не можна було й подумати. Питаю музиканта-кларнетиста:
— Чи цей танець у вас завжди так хутко грають? — Всяко буває,— каже,— іноді хутко, іноді повільніше. — А тепер як? — питаю.
— А тепер повільніше не можу: бісові пальці так бігають по кларнетові, що ніяк не вдержу; рад би вільніше грати, та несила пальців здержати. От і виходить хутко.
Ясно, що «бісові пальці» музиканта тим самим споганюють красу танцю. На одному весіллі танці спочатку йшли прекрасно: можна було розібрати кожний хлоп’ячий і дівочий рух. На другий день було не так: трубач сердився, що у нього губа тріснула. То він грав і не грав, а як уловив тон, то підганяв скрипалів так, що темп танцю йшов майже удвоє швидше, ніж першого дня. На третій день провідником танцю був барабанщик. Той повернувся спиною до гурту і бив, наче «на ґвалт», а не до танців. Питаюся:
— Що з вами? Чого одвертаєтесь?
— Обридло! — каже. — Коли б вже скінчилося оце весілля; додому пора — жінка хвора.
З цих прикладів бачимо, що музика й танець являють собою одне ціле, та все ж таки головними провідниками танцю є музиканти й співаки.
Коли музика справжній артист, то він примусить кожного танцюриста вести танець бажаним темпом. Танцюрист з свого боку також поведе танець красиво, принадливо; його рухи будуть ясні й пластичні, їх легко можна буде перейняти і вивчити іншому. Слава хороших музик розходиться широко по селах. На забавах чи весіллях, де вони грають, все наче зачароване — там і танець хороший, і забава весела. Я приглядався до людей (молодших і поважних), які верталися з весілля додому. Далеко вже тая хата, де відбувається весілля, не чути тієї скрипочки, що виграє дрібненько козачка, а молодь і весільні гості, йдучи дорогою, вихваляють музику і час від часу дрібненько вибивають ногами козачка та приплескують руками. В душі їх ще грає кучерявий мотив козачка, і вони йому підкоряються.
У кінці розділу подаються записи семи оригінальних народних танців — “Роман” і “Гопак”, що записані в селі Криве на Київщині, “Василиха”, “Шевчик” і “Рибка”, що записані в селі Шпичинці на Київщині, та два херсонські танці.

Дата добавления: 2014-01-11