Початковий курс математики як навчальний предмет

План

Стадія

Стадія

Стадія

Стадія

Переважає напруженість

Сконцентрованість учасників на міжособистісних відношеннях через те, що у процесі реальної взаємодії порушується розподіл базових ролей на першому етапі. Причиною конфліктів є питання влади та місця кожного учасника у неформальній груповій ієрархії. Тому не можна на цій стадії налаштовувати людей на співпрацю через апеляцію до почуття відповідальності та використання технік посилення групової згуртованості. Доцільними є дії, направлені на переведення конфлікту у відкриті форми з наступною роботою по його вирішенню. В результаті замість концентрації на справжніх чи хибних суперечностях приходить розуміння того, що між учасниками є реальні відмінності і одночасно є потреба у взаємодії. У зв’язку з цим актуалізується задача створення механізму сумісної діяльності, що враховує індивідуальні особливості кожного члена команди. При розв’язанні цього завдання приходить усвідомлення проблем, пов’язаних з наявною неформальною структурою у групі та необхідності перерозподілу впливу та влади в групі на більш раціональних та легітимних основах, ніж було на попередній стадії групового розвитку.

Характерне: опір виконанню завданню та новим підходам; різкі коливання відношення до членів команди та до успіху проекту; продовження обговорення се проблем серед членів групи навіть коли вона домовляються про конкретний результат; змагальність; розбивка на фракції, вибір союзника, боротьба за лідерство; встановлення нереалістичних цілей; сприйняття «ієрархії», відсутність єдності, підвищена напруга

Баланс згуртованості і напруженості

Сконцентрованість учасників на нормуванні діяльності групи.

Заново формується групова структура на раціональних та рефлексованих всіма підставах. Відбувається інтеграція формальної та неформальної влади в групі.

Розподіл обов’язків, сприяння правил, зниження емоційного конфлікту, конкуренція змінюється на співпрацю

Характерне: прийняття членства, поява здатності конструктивного вираження критики; взаємодопомога і направленість на виконання роботи; спроба досягти гармонії; довірче ставлення друг до друга, діляться особистими проблемами; відчуття приналежності до групи, загального духу та загальних цілей; встановлення та підтримання основних правил групи

Згуртованість переважає над напруженням

Група концентрується на вирішенні предметних завдань, орієнтованих на досягнення загальної мети

Конфлікти не носять переважно особистісний характер, а пов’язані з різницями підходів до розв’язання загальної задачі

Характерне: розуміють особистісні і групові процеси, сильні та слабкі сторони друг друга; конструктивне виправлення самого себе; задоволення просуванням групи; робота з проблемами та здатність їх попереджати; важливість групи для членів; близьке сприйняття проблем групи.

Група починає продуктивно працювати

Зниження рівня балансу «згуртованість-напруження»

Сконцентрованість на «окремих роботах», пов’язаних з загальною метою, а також на ритуальних та емоційних аспектах завершення життєвого циклу групи.

1. Терапевтичні ефекти групи і групової соціальної роботи

Соціальному працівнику важливо правильно організувати, спрямувати групові процеси, підпорядкувати їх основній меті групи, завдяки чому вдається максимально розкрити, використати для блага учасників її терапевтичні ефекти. Вони є основою для подальших змін клієнтів, а тому соціальний працівник має намагатися максимально їх заохочувати і активізувати. Групи можуть бути корисною ареною для розв’язання проблем, надання емоційної підтримки та розвитку впевненості в собі. Разом з тим вони можуть бути сповнені фрустрації й напруження. Тому потрібне обмірковування позитивних і негативних рис кожної конкретної групи, тих стадій, які вона проходитиме, постійне приділення уваги терапевтичним чинникам групи.

Потрібне постійне надання інформації учасникам групи (навчаюче інструктування). Непоінформованість породжує невизначеність, невизначеність відштовхує, формує тривогу, а доцільні, психологічно вмотивовані пояснення і уточнення діють терапевтично. Користь приносить не зміст поради, а процес надання поради, оскільки він є прикладом особистої зацікавленості. Найефективнішою є порада, яка має форму не прямої поради, а детально розробленої інструкції чи набору альтернативних рекомендацій для досягнення мети. Корисне й отримання прямої поради з боку інших учасників групи - скеровування, інструктування. На перших заняттях працівник дає вказівки нерішучим, розгубленим клієнтам. Пояснення ситуації допомагає впоратися з дискомфортним станом, осмислити сутність своїх проблем отримати уявлення про те, що їх очікує під час групової роботи. Пізніше цю роботу можуть здійснювати як працівники, так і клієнти. З часом група поступово доходить до розуміння, що очікуваного результату можна досягти ціною значних зусиль, налаштовується на відповідну працю.

1) групова згуртованість – утворення зв’зяків у групі, які забезпечують перетворення її на цілісний психологічний організм, що живе за своїми нормами, правилами відповідно до цілей і цінностей. Група стає згуртованою, коли всі її учасники відчувають і цінують належність до неї, виявляють лояльність, солідарність. За таких умов клієнт, який бере участь у груповій соціальній роботі, почувається безпечно, комфортно, отримує задоволення від контактів з іншими учасниками і соціальним працівником, перебирає на себе ризик у певній діяльності, не остерігаючись осуду чи покарання. За належної сформованості цього феномену учасники високо цінують групу, захищають її від внутрішніх і зовнішніх небезпек. У таких групах високий рівень відвідуваності, активності та взаємної підтримки.

2) інсайт (миттєве цілісне розуміння проблеми)

3) навчання на міжособистісних взаємодіях. У процесі групової роботи клієнти діють так само, як і в житті, оскільки мають уже сформовані певні паттерни поведінки (нав’язливої жінки, нестриманого чоловіка тощо). Працюючи в групі, клієнт має змогу глибше пізнати себе, осмислити свої поведінку, фантазії, очікування, прагнення, думки, внести у них необхідні корективи.

4) ефект позитивного настрою вселяє надію на позитивні наслідки своїх і групових зусиль. Важливою при цьому є віра тренера (терапевта, ведучого) в себе, в ефективність групи, з якою він працює. Ця віра передається і її учасникам. Необхідно періодично звертати увагу групи на позитивні наслідки групової роботи.

5) орієнтація на альтруїзм –моральний принцип, який полягає у безкорисливому піклуванні про благо інших людей. Відчутною є його ефективність з деморалізованими людьми, які вважають, що вони нічим не можуть прислужитися іншим. Однак звернення до них з проханням про допомогу допомагає їм іншими очима глянути на себе, свої можливості, власну цінність, дозволяє учасникам групи по-іншому поглянути на себе. Адже клієнти часто глибоко деморалізовані й впевнені, що їм немає чого запропонувати іншим. Кращий спосіб допомогти людині – це дозволити їй допомогти вам. Альтруїзм підсилює чутливість клієнта до інших людей, послаблює його надмірну зосередженість на собі.

6) коригуюча рекапітуляція первинної сімейної групи дозволяє вплинути на досвід, отриманий у родині. Група в багатьох своїх аспектах нагадує сім’ю: у ній присутні авторитетні (батьківські) фігури, глибокі особистісні переживання, сильні емоції та глибока близькість на рівні з ворожістю і суперництвом. Рано чи пізно члени групи будуть взаємодіяти один з одним та з ведучим у манері, яка нагадує їхні взаємини з батьками або братами/сестрами. Суттєвим є не сам факт виявлення ранніх сімейних конфліктів, а коригуючий характер цього факту.

7) розвиток навичок соціалізації (розвиток базових соціальних умінь через безпосереднє навчання або в процесі зворотного зв’язку) та здійснення міжособистісного научіння (через зворотний зв’язок та самоспостереження учасники групи приходять до усвідомлення власної поведінки: своїх сил, обмежень, неадаптивної поведінки, яка викликає небажану реакцію з боку оточуючих).

8) універсалізація – узагальнення проблем, потреб, почуттів, мотивів. Люди починають розуміти, що інші відчувають подібне і мають однакові проблеми. Зникає відчуття унікальності своєї проблеми, відчуженості та самотності, підвищується самооцінка;

9) зворотний зв’язок – отримання щирої та правдивої інформації про себе, свою проблему та шляхи її розв’язання з боку інших людей. Різні думки дають простір для вибору, а однозначні думки мають силу переконання.

10) с аморозкриття і катарсис (очищення) вивільнення певних емоцій і почуттів, внаслідок чого настає відчуття полегшення. Ці фактори сприяють подоланню почуттів гніву, тривоги, депресії, провини, сорому. Першим етапом цього процесу є відверта розповідь, упродовж якої клієнт і група досліджують отримані відомості і намагаються переосмислити їхнє значення. Разом із формами когнітивного на учіння катарсис сприяє набуттю нових навичок міжособистісної взаємодії;

11) з аміщу вальне навчання – можливість учасника групи обирати доступні для нього моделі для навчання. Наприклад, він може не виконувати всю роботу, а спостерігати, як цю роботу здійснюють інші, або наслідувати їх. Цей терапевтичний чинник сучасний американський теоретик і практик психотерапевтичної групової роботи Ірвінг Ялом назвав «імітаційною поведінкою». За його словами, навіть якщо наслідувана поведінка є нетривалою, вона допомагає вивільнити клієнта, робить його розкутим, спонукає експериментувати з новими моделями поведінки.

У роботі з певними групами клієнтів фахівці зосереджуються переважно на екзистенційних факторах, концентруючи їх увагу на найсуттєвіших життєвих проблемах. Ними залежно від ситуації можуть бути проблеми відповідальності у всіх її іпостасях, ізольованості, нестійкості буття, визнання смертності людини. Розмірковуючи над ними, обмінюючись поглядами, учасники групи бачать свої проблеми на тлі глибинної сутності життя, призначення людини, що допомагає їм знаходити внутрішні сили для осмислення свого становища, налагодження (наскільки можливо) свого життя.

1. Початковий курс математики як навчальний предмет.

2. Освітні, виховні і розвивальні завдання навчання математики в початкових класах.

Література

1. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. К.: "Початкова школа". - 2006. - С. 161-186.

2. Богданович М.В. Методика викладання математики в початкових класах: Навч. посібник - К.: А.С.К., 1998. С. 3-30.

У системі предметів початкової школи завдання і зміст вивчення математики є порівняно найбільш стабільним, проте і вони часом зазнають деяких змін. Тому питання освітніх, виховних і розвивальних завдань навчання математики в початкових класах розкриємо з урахуванням сучасної концепції початкового курсу математики. Висвітлення питань розділу спирається на програму і підручники початкової школи, програму дитячого садка, програму і посібники з методики математики для 5-6 класів.

2. Освітні, виховні і розвивальні завдання навчання математики в початкових класах

Більшість питань математичної освіти мають бути засвоєні в початкових класах на такому рівні, щоб стати надбанням учнів на все життя. Решта питань програми з математики для початкових класів опрацьовується з метою підготовки до ґрунтовного вивчення відповідного матеріалу в наступних класах.

Математика в початкових класах має як практичне, так і духовне значення. Насамперед, курс математики початкових класів забезпечує подальше вивчення математики в середніх класах. Математичні знання, набуті в початкових класах, потрібні в повсякденному житті, під час вивчення інших дисциплін, для розуміння повідомлень засобів масової інформації. Молодші школярі дістають початкові уявлення про ті принципи і закони, які лежать в основі математичних чинників, що вивчаються. Це, насамперед, стосується десяткової системи числення та властивостей арифметичних дій. Істотним на початковому етапі є оволодіння обчислювальними вміннями і навичками.

Духовне призначення вивчення математики проявляється у внеску в розумовий розвиток, у становлення і розвиток моральних рис, в естетичне виховання людини. Розгляд математичних понять розв'язування задач включає в процес пізнання різні прийоми і методи людського мислення.

Дата добавления: 2014-01-11