Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Питання для самоперевірки

Читайте также:
  1. Актуальність питання пожежної безпеки у галузі АПК. Причини пожеж.
  2. Висновок з 1 питання.
  3. Висновок з 2 питання.
  4. Відповісти на запитання письмово.
  5. Відповісти на запитання письмово.
  6. Вміння задавати питання
  7. До питання щодо формування соціально орієнтованої ринкової економіки.
  8. ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ
  9. Екзистенціалізм належить до тих напрямів, які відповідають на це питання: світ не розумний, він абсурдний за своєю природою.
  10. Є ситуація «запитання — відповідь» Як змінити її на ситуацію діалогу?
  11. Загальні питання міжнародного співробітництва
  12. Запитання для самоперевірки

План

ГРУПОВИЙ ПРОЦЕС І ТЕРАПЕВТИЧНІ ЕФЕКТИ ГРУПИ

  1. Групові процеси і явища
  2. Терапевтичні ефекти групи і групової соціальної роботи
  1. У чому полягає суть групової динаміки?
  2. Охарактеризуйте основні етапи розвитку групи.
  3. Завдяки яким чинникам можна запобігти появі дисфункціональних ролей і проявам дискримінації у групі?
  4. Опишіть групову динаміку відомої Вам групи (навчального класу, університетської групи, колективу соціальної служби)
  5. Які терапевтичні ефекти відіграють найважливішу роль на різних етапах групового процесу?

 

Література

v Браун А. Групоовая работа в Великобритании //Практика социальной работы /Под ред. К.Ханвея, Т.Филпота. – К. – Амстердам: Ассоциация психиатров Украины, 1996

v Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. – К., 1995

v Сидоров В.Н. Теория и практика групповой социальной работы. Уч.-метод.пособие. – Донецк: ДОЦССМ, 2001. – Ч.1. Исходные концепты групповой социальной работы

v Соціальна робота. В 3-х ч. /За ред. Т.Семигіної, І.Григи. – К.: Києво-Могилянська академія, 2004. – Ч.2. Теорії та методи соціальної роботи

  1. Групові процеси і явища

В динамічній концепції індивіди розглядаються не стільки як члени якоїсь організації, скільки як активні учасники якогось роду дій. На відміну від індивідуальної роботи, де основним інструментом впливу є консультант, групова робота представляє собою метод роботи, при якому основним засобом впливу виступає група. Групова робота використовує можливості групи як цілісної спільноти щодо залучення особистості до певної системи цінностей, володіння певними видами діяльності, зміни свого життя.

Групі в соціальній роботі властиві такі самі процеси, явища, тенденції, що і будь-якій соціальній групі. Кожна група у своїй життєдіяльності долає етапи становлення, розвитку, модифікації або розпаду. Усі ці етапи, їх особливості позначають поняттям «групова динаміка.

Групова динаміка - зміни структури групи, розподілу влади, позицій, ролей, групових норм, моделей поведінки, спілкування, міжособистісних стосунків. Групова динаміка зумовлена впливом членів групи та зовнішніми вимогами.

Кожній групі у соціальній роботі властиві такі характеристики:

- наявність в учасників групи певної мети, не завжди добре й чітко узгодженої, і певної спільної ситуації;

- змінюваність структури групи;

- здійснення інтеракцій і комунікацій (вербальної, невербальної) між усіма чи кількома учасниками групи;

- груповий тиск, вплив на поведінку учасника групи з боку інших;

- вплив на життя групи і поведінку її учасників факторів близькості та інтимності;

- вплив на групове життя контексту (агенції, громади, соціополітичні умови), в якому відбувається групова діяльність.



До групової динаміки відносяться групові процеси, які характеризують групову активність: групове структурування, лідерство та керівництво, міжособистісні конфлікти, самовизначення особистості в групі та груповий тиск, формування групової згуртованості, міжособистісна ідентифікація, групове нормоутворення. Ці соціально-психологічні феномени визначаються специфікою зовнішніх обставин і двома універсальними векторами розвитку будь-якої групи – груповою інтеграцією і груповою диференціацією.

Процеси групової динаміки: творення в групі підгруп за інтересами; поява в групі лідерів та їх уход; розвиток групи; зміна ролей членів групи; розпад групи

Процеси групової динаміки: керівництво, лідерство, формування групової думки, згуртованість, конфлікти, груповий тиск.

В поняття групової динаміки входить 6 основних елементів:

1. Цілі і завдання групи

2. Норми (правила ) групи

3. Позиція ведучого

4. Структура групи (групові ролі) і проблема лідерства

5. Згуртованість групи/напруження в групі

6. Фази розвитку групи

Цілі групи. Залежать від того, в яку загальну систему діяльності включена група, від методологічної орієнтації розробника програми особистісних особливостей групи (удосконалення комунікативних навичок; розвиток навичок соціальної чутливості та взаєморозуміння; надання та отримання професійної підтримки від колег, обмін досвідом)

НОРМИ ГРУПИ. Необхідно продумано використовувати вплив групи на індивідів, сприяти наділенню людей реальними повноваженнями, що сприятиме особистісним змінам. За неправильних, нетактовних дій цей потенціал може бути джерелом болю, моральних дилем. Для запобігання ризику зловживань владою всередині групи, надмірному контролюванню одними учасниками інших (це інколи трапляється в групах самодопомоги) необхідно встановити базові правила поведінки й узгодити способи реакції на будь-які можливі порушення.

Норми групи представляють декілька неписаних правил, які визначають що в межах групи допустиме, а що ні. Норми виступають в якості регулятора поведінки учасників та задають правила взаємодії. Часто у структурованих групах норми задає ведучий, пропонуючи учасникам доповнити запропонований перелік.

Норми можуть стосуватися активності учасників (обов’язковість виконання вправ кожним учасником), правил поведінки (не говорити про присутніх від третьої особи), прав учасників (про щось не говорити, просити допомоги у групи). Іноді за порушення норм призначають санкції, які частіше носять жартівливий характер та сприяють розвитку необхідних навичок та групової згуртованості (той хто запізнився повинен зробити комплімент іншим учасникам). Норми, що пропонуються учасниками, можуть суперечити цілям групи або нормам, заданим ведучим, тому ведучий повинен роз’яснити учасникам свою позицію та не допустити прийняття «неправильних» норм.

Формуються чіткі норми, що регламентують групову взаємодію, персональну відповідальність за дотримання яких бере на себе кожний член групи.

ПОЗИЦІЯ ВЕДУЧОГО. Визначається цілями групи та особистісним стилем керівника. Чим більш структурований груповий процес, тим більш директивний ведучий. Директивний стиль характерний для груп поведінкового тренінгу, направлених на набуття конкретних навичок.. Кратохвіл описує 5 основних ролей:

- лідер – відкрито проявляє владу, здійснює постійний вплив на членів групи

- аналітик – веде себе пасивно, не проявляючи себе, не виражає почуттів та оцінок з метою формування реакцій переносу та вираження агресивних почуттів. По мірі формування і прояву необхідних реакцій необхідних реакцій починає інтерпретуватися поведінка учасників

- коментатор – час від часу узагальнює та коментує все, що відбувається у групі. Служить своєрідним дзеркалом, що відбиває процеси, що відбуваються

- експерт – про свої почуття не говорить, але час від часу стимулює груповий процес, пропонуючи щось зробити. Координує обговорення, залучає у нього пасивний учасників, пояснює все, чого учасники не знають та навчає тому, чого не вміють

- аутентична особистість – веде себе як один із членів групи,виражає свої справжні почуття.

Роль ведучого може змінюватися на різних етапах існування групи в залежності від завдань, що розв’язуються.

Соціальні працівники часто відіграють роль не тільки лідера, а й члена групи, у багатьох випадках намагаючись стримувати застосування належної їм за статусом ролі.

ГРУПОВІ РОЛІ І ЛІДЕРСТВО. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКА. Життєдіяльність (єдність, згуртованість, мобільність) групи залежить від того, наскільки вдало в ній розв’язані проблеми групових ролей і лідерства, які часто розглядаються крізь призму влади, якої набувають учасники групи завдяки статусу, знанням та навичкам, контролю над ресурсами, особистим якостям, а також домінуючій ідеології (підставою для виникнення питань розподілу влади можуть бути етнічна належність, вік, стать, відсутність чи наявність функціонального обмеження, належність до певного соціально-економічного класу тощо).

Р.Шиндлер пропонує таку класифікацію групових ролей:

- лідер – спонукає групу до дій, веде за собою

- експерт – має якість знання або навички, які викликають повагу, аналізує, висловлює власну думку

- конформіст – пасивний учасник, що уникає відповідальності, прагне залишитися непомітним, часто у всьому погоджується яз лідером

- аутсайдер – відстає від групи в силу слабких здібностей або страху самовирження

Базовими соціально-психологічними ролями, що виникають у будь-якій групи на першій стадії її функціонування є: лідер, цап відбувайло, електорат. На першій стадії виділяється неформальний лідер. Ним виявляється людина, що відповідає неусвідомленим архаїчним образам «ідеального героя» більшості членів групи. Таким же чином визначається «антигерой» (цап відбувайло). Деякі люди свідомо провокують негативне до себе ставлення, намагаючись отримати «привілеї», пов’язані зі становищем «пригноблених». «Електорат» - основна маса учасників, які здійснює неформальні призначення.

Виконання ролі лідера можливе завдяки прояву індивідуальних якостей чи володіння високим формальним статусом. У багатьох випадках висування лідера зумовлене ефективністю внеску членів групи у вирішення групових задач. Індивід може володіти виключними якостями,але не бути лідером, якщо його діяльність не приводить до суттєвого підвищення ефективності діяльності групи в цілому.

Чимало членів групи з часом демонструють конформну поведінку, тобто виявляють однаковість у поведінці, зголошуються з думкою інших унаслідок тиску групових норм на індивіда. Для протидії конформності соціальним працівникам важливо закликати клієнтів до висловлювання від першої особи («Я думаю…», «Я відчуваю…», «На мою думку…», «Як на мене…»).

Унаслідок різних стилів конформності чи нонконформності, а також лідерства у групі можуть сформуватись різні стосунки і стати очевидними певні функціональні або ж дисфункціональні ролі(«ініціатора», «спостерігача», «блазня», «цапа-відбувайла», «блокіратора» та ін.), виникнення альянсів тощо. Проте в міру розвитку групових норм і розвитку ідентифікації себе з групою можливо змінити баланс ролей, щоб соціальні працівники виявляли гнучкість у нестандартних і непередбачуваних ситуаціях міжособистісної взаємодії в групі.

Одною із задач багатьох груп є розширення репертуару ролей, що граються людьми в різних життєвих ситуаціях

ГРУПОВА ЗГУРТОВАНІСТЬ. Групова згуртованість – один з базових процесів групової динаміки, що характеризує ступінь приверженности до групи її членів.. Динамічною характеристикою, що протилежна згуртованості є групове напруження – наслідок суперечності між особистими інтересами та жорстко детермінованою необхідністю брати до уваги потреби інших членів групи та групи в цілому, а також дотримуватись групових норм та слідувати груповим традиціям. Воно також пов’язане з внутрішнім напруженням кожного індивіда, що є наслідком неусвідомлених потягів, потреб та досвідом попереднього розвитку особистості.

Основні фактори розвитку згуртованості: задоволення особистих актуальних і потенційних потреб учасників; симпатія між членами групи; прагнення до членства (включаючи зусилля, докладені для попадання у групу); комфортна атмосфера всередині групи; престиж групи; групові діяльність; суперництво з іншою групою; наявність зовнішнього тиску або загрози; наявність у гурпі девіантна; визначена та схвалювана структура неформальної влади у групі, її кооперація та сумісність з офіційною владною ієрархією.

Фактори групової напруженості: агресивна поведінка членів групи; деструктивні способи комунікації (8подвійні послання, підтексти); неадекватн6а поведінка лідера; відсутність чітко сформульованої цілі; дефіцит ресурсів (некомпетентність); дефіцит інформації (невизначеність); невизначеність та слабка легітимність розподілу неформальних ладних повноважень у групі; конкуренція між існуючою структурою неформальної влади та офіційною владною ієрархією.

Наявність групового напруження – необхідна умова динаміки розвитку групи. Повне домінування факторів згуртованості приводить до стагнації. Згуртованість і напруженість це не протилежні явища. Протилежність згуртованості – це її відсутність. Важливо щоб вони знаходилися у динамічній рівновазі. Якщо обидва процеси на низькому рівні група буде існувати як формальне недієздатне співтовариство. Наприклад, комсомольські ячейки. Для повноцінного розвитку баланс згуртованості і напруження у групі необхідно підтримувати на достатньо високому рівні.

Для стимулювання згуртованості використовують спеціальні психотехнічні прийоми, направлені на сумісне переживання сильних позитивних або негативних емоцій.

ЕТАПИ. Фази розвитку групи – це періоди групової діяльності, що відрізняються друг від друга позиціями та почуттями учасників, що визначають психологічну атмосферу в групі. Знання фаз групового розвитку дозволяє усвідомлювати їхні наслідки, враховувати особливості того періоду, на якому перебуває група, при визначенні видів діяльності, що пропонуються учасникам групи. Соціальні працівники відповідають за розвиток групової динаміки, обговорення критичних моментів і забезпечення продовження узгодженої програми діяльності.

Існують різні підходи до визначення етапів життєдіяльності групи. Найвідомішими є дві моделі групового розвитку, запропоновані 1965 р. американськими вченими. У першій моделі увагу зосереджено на взаємодії, а у другій – на близькості між членами групи

Фази життя групи

За Такменом За Гарландом, Джонсоном та Колодій
Формування Штормування Нормування Виконання Жалкування Підготовка та приєднання Влада і контроль Близькість Диференціація Розділення

Запропонована Брайсом Такменом двовимірна або двофакторна модель описує динаміку групового процесу з урахуванням умов формування групи; наявності двох факторів групової активності: ділової (розв’язання групового завдання) і особистісної (розвиток групової структури); місця групи в гіпотетичній послідовності розвитку, тобто на відповідній стадії. Згідно з цією моделлю, в кожній із зазначених сфер передбачається проходження групою ряду стадій (зокрема у сфері міжособистісної активності);

- «перевірки і залежності», яка включає орієнтування членів групи щодо характеру дій кожного і пошуку взаємоприйнятної міжособистісної поведінки в групі;

- «внутрішнього конфлікту», головна особливість якої – порушення взаємодії й відсутність єдності між членами групи;

- «розвитку групової згуртованості», яка досягається шляхом поступової гармонізації відносин, усунення міжособистісних конфліктів;

- «функціонально-рольової співвіднесеності», що переважно пов’язана з утворенням рольової структури групи – своєрідного резонатора, за допомогою якого «програється» групове завдання.

Фази розвитку групи за Такменом детально представлено в таблиці.

 

Етапи групового розвитку

Етап Орієнтація групи на завдання Розвиток структури групи
Формування - з’ясування завдання; - невдоволення умовами; - інтелектуалізація; - недоречні проблеми; - спроби визначити ситуацію; - взаємний обмін інформацією; - підозра (мало роботи) - значна тривога - перевірка відносин - залежність від лідера - вагання щодо участі - «чи дозволять вони мені приєднатися?»
Штурмування - опір цінності завдання - люди реагують емоційно на вимоги завдання - ворожнеча там, де потрібен високий рівень особистої відданості - двоїсте ставлення до лідера - захист, змагання, ревнощі - виникнення конфліктів
Нормування - висловлення думок - вміння висловлювати почуття - складаються плани, які спрацьовують - розвиваються зв’язки групи - виникають норми - вирішено питання про авторитет - члени групи ідентифікують себе з групою
Виконання - сильна орієнтація на мету - проникливість і розуміння - зрозумілі, але гнучкі ролі - прагматизм у підтримці завдання - задоволення від досягнень
Жалкування - пошук додаткової роботи, подальших завдань - оцінка ефективності групи - бажання зустрітися знову - невизнання того, що групова робота може закінчитися - учасники можуть виявляти додаткову енергію або ентузіазм щодо групи

 

За іншим підходом, запропонованим сучасним американським дослідником Вільямом Шутцем, виокремлюють лише три стадії групового розвитку:

1) «всередину-назовні»: стадія залежності від фахівця-ведучого, коли учасники групи очікують інструкцій, у групі панує невизначеність; щоб залишитися в групі, клієнт намагається поводитися якнайліпше, але його участь у групових процесах поверхова;

2) «вгору-вниз»: стадія конфлікту, коли у групі виникають змагальність, розчарування, фрустрація, спрямований проти працівника чи інших членів групи гнів; водночас клієнти дізнаються про можливість вираження гніву без негативних наслідків;

3) «далеко-близько»: стадія появи близькості, коли члени групи демонструють довіру один до одного, готовність само розкритися, поділитися переживаннями; вираження негативних почуттів відбувається у побудованій на взаєморозумінні ситуації.

Тривалість існування групи зумовлена різними обставинами. Деякі групи не витримують етапу штурмування, деякі – не затримуються на етапі виконання, починаючи шукати собі нові завдання, або перетворюються на повільно вмираючу групу, зазнаючи стагнації. Тому в деяких випадках краще припинити роботу групи на «високій ноті», аніж дозволити їй зайти у безвихідь. Наприклад, група самодопомоги жінок, які зазнали насильства, може досить швидко прийняти рішення про реорганізацію або зайнятися підприємництвом, не зупиняючись лише на обговоренні своїх емоційних проблем.

Науковці часто заперечують лінійний підхід до групового розвитку на тій підставі, що ранні фази можуть повторюватися кілька разів, особливо коли до групи приєднуються нові учасники. Британський фахівець Аллан Браун стверджує, що чимало груп виявляють періодичні чи циркулярні тенденції, проте є й такі, для яких запропонована лінійна модель оптимальна. Найважливішою є стадія, коли всі члени групи відчувають, що група стає «їхньою», що вони є «власниками» групи.

Виділяють такі стадії розвитку групи: формування; психологічного напруження; нормалізації; діяльності

1 стадія:

Переважання згуртованості над напруженням

Сконцентрованість на конкретизації цілей

Формування первинної неформальної структури (герой-антигерой-електорат)

Перехід індивіда від стану незалежної особи до статусу члена групи

Члени групи відчувають почуття хвилювання, нетерпіння, оптимізму, побоювання відносно майбутньої робота та способів взаємодії з іншими членами групи

Члени шукають керівника (відкрито чи приховано), очікують пояснень мети, планів, прагнуть діяльності, зайняті обговоренням другорядних або загальновідомих речей

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
| Питання для самоперевірки

Дата добавления: 2014-01-11; Просмотров: 622; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2017) год. Не является автором материалов, а предоставляет студентам возможность бесплатного обучения и использования! Последнее добавление ip: 54.226.172.30
Генерация страницы за: 0.025 сек.