Різновиди груп

Відомі різні класифікації груп. В основу цих класифікацій покладено різні критерії.

І.Грига, Т.Семигіна виділяють такі різновиди сучасної соціальної групової роботи:

1) групова робота з ініціативи і за участі соціальних служб, соціального працівника

2) самостійно організовані групи взаємо підтримки на основі групової солідарності та обміну ролями [52, с.202; 43, с.165].

У цілому групи поділяють за розміром на мікро групи (діади, тріади); малі групи (не чисельна за складом сукупність людей – до 20 осіб, члени якої об’єднані спільною діяльністю і мають безпосередні зв’язки один з одним); великі (які характеризуються опосередкованим, здебільшого анонімним спілкуванням, що зумовлено значним розміром групи і неможливістю прямого контакту членів групи одне з одним). За складом виокремлюють гомогенні (однорідні), гетерогенні (різнорідні) групи; за часом дії: довготривалі, короткотривалі; за можливістю поновлення: відкриті, закриті [52, с. 202; 43, с.165].

За теоретичною основою групи поділяють на психоаналітичні; психодрами; групи екзистенційної терапії; групи, орієнтовані на особистість; гештальтгрупи; групи транзактного аналізу; групи терапії поведінки; групи раціонально-емоційної терапії; групи радикальної дії тощо.

За головною метою діяльності виділяють такі різновиди груп:

А) групи вдосконалення особистості та навчальні групи (їхні учасники – здорові люди0, які. В свою чергу, можуть мати два підтипи:

- групи зустрічей, чия мета – краще пізнати себе, налагодити тісніші стосунки, знати та усунути перешкоди, які заважають повніше реалізувати власні можливості у житті; у рамках роботи такої групи заохочується спонтанність учасників, вираз усіх почуттів, конфронтація між учасниками групи;

- Т-групи, чия мета – вдосконалення навичок міжособистісного спілкування; вони допомагають учасникам зрозуміти, чи можуть зміни, які відбуваються у групі та в самих учасниках, сприяти тому, щоб вони краще почували себе в суспільстві; у рамках роботи такої групи всі навчаються від усіх, обговорюється те, що відбувається «тут і тепер», створюється безпечна атмосфера навчання;

Б) групи вирішення проблем (їхні учасники – люди, які мають життєві та особистісні труднощі), чиє призначення – обговорення особистих, соціально-психологічних, професійних проблем; ці групи, на відміну від клінічних психотерапевтичних, е прагнуть змінити особистість, вони працюють з усвідомленими проблемами, виконуючи більше профілактичні та відновлюючи завдання; у рамках роботи такої групи учасники, реагуючи один на одного, допомагають один одному у контексті групи знову пережити реальне життя, помилки спілкування, конфлікти з близькими та значущими людьми в житті поза межами групи;

В) лікувальні групи (їхні учасники – люди з різними психічними розладами, які виявляються у поведінці чи емоційній сфері), мета груп – корекція психологічного стану клієнтів. До таких груп належать:

- групи пацієнтів у гострих станах – пацієнти психіатричних лікарень, які потрапили туди після гострих змін психічного стану (спроба самогубства, психоз)

- групи хронічних пацієнтів з проблемами психічного здоров’я – поліпшення спілкування з навколишнім світом;

- групи психотерапевтичної реконструкції особистості – для людей з розладами невротичного характеру;

- міжособистісні психодинамічні групи (вони нагадують групи вирішення проблем) – для людей з депресією, сімейними розладами. Проблемами контролю над почуттями

- групи зміни поведінки та навчання – для тих, хто страждає на надмірну вагу, нервову анорексію, групи алкоголіків та наркоманів тощо; мета такої групи – вселення надії, надання інформації тощо

- групи реабілітації, чия мета – підвищення соціальної адаптації після виходу з лікарні, поліпшення стосунків хворого з персоналом тощо [43, с. 165-166].

З а способом реалізації мети:

- групи орієнтовані на процес або зосереджені на завданні групи, які мають схильність дотримуватися структурного підходу до конкретних завдань та результатів; вони можуть використовувати біхевіористські, когнітивні теорії (зокрема теорії соціального на учіння) та є функціональними. Прикладами таких груп можуть слугувати групи навчання соціальних навичок, групи батьків, які хочуть дати раду поведінковим проблемам своїх дітей, групи для людей, які скоїли правопорушення;

- психотерапевтичні /консультативні групи, які використовують певні психологічні теорії, скажімо, психоаналітичні, певні психологічні теорії, скажімо, психоаналітичні, трансактного аналізу, гуманістичні, когнітивні (приміром, нейролінгвістиіне програмування, арт-терапію тощо). Вони зосереджені на стосунках, почуттях, досягненні особистих змін завдяки груповій взаємодії. Прикладами таких груп є ті, де збираються разом люди, що мають травматичний досвід, зазнали насилля в родині, групи людей з функціональними обмеженнями тощо;

- групи взаємо підтримки/самодопомоги/самокеровані групи, які складаються з учасників, котрі поділяють певні особисті інтереси. Такі групи є колективною спробою індивідів, що мають схожий досвід, об’єднатися для співпраці з метою реалізації своїх власних потреб чи потреб громади за допомогою обміну інформацією, взаємо підтримки та, в деяких випадках, представництва. Прикладом таких груп можуть слугувати група взаємо підтримки людей, котрі доглядають за людьми літнього віку. Групи самодопомоги людей з проблемами психічного здоров’я, групи людей похилого віку, які перенесли втрату близької людини або жінок, котрі перенесли рак молочної залози тощо;

- групи, орієнтовані на дію, учасники яких співпрацюють задля розв’язання певних соціальних проблем, проведення політичних і соціальних кампаній з метою досягнення певних соціальних змін і колективного наснаження. Це можуть бути, наприклад, групи мешканців певного мікрорайону чи групи людей, які відчувають дискримінацію за якоюсь ознакою.

У західних соціальних службах групову роботу застосовують і для того, щоб зорієнтувати нових клієнтів і волонтерів стосовно правил роботи служби, її традицій ознайомлення з правами та можливостями клієнтів і волонтерів. Скажімо, у будинку компактного проживання для людей похилого віку чи в реабілітаційному денному центрі таку роботу можуть проводити теперішні й колишні клієнти чи досвідчені представники цільової групи. У соціальній груповій роботі найчастіше виділяють групи організовані (у складі яких є професіонал або лідер із членів групи, який залежно від типу групи може називатися «ведучий» керівник, директор групи, фасилітатор, тренер, експерт), або неформальні групи взаємо підтримки (без визначеного лідера).

Таким чином, у соціальній роботі до характеристики групи можна підійти з кількох позицій, а саме:

1) теоретична база, якої дотримується група при формуванні та функціонуванні; методи, що використовуються соціальним працівником (наприклад, стиль керівництва – директивний/не директивний), техніки роботи

2) цілі групи, як їх бачать керівник і учасники групи

3) категорія учасників та їхні особисті цілі

4) кількісні та якісні показники групової роботи (кратність зустрічей, регулярність/спорадичність, відкритість/закритість, зміст і характер діяльності [43, с. 167-168].

Отже, у соціальній роботі група розглядається як обєднання людей, що мають подібні проблеми, які причиняють їх ізоляцію. Суть групової соціальної роботи полягає у наданні клієнту допомоги шляхом передавання групового досвіду і використання терапевтичних чинників групи. Результатом є запобігання небажаним явищам та вплив на зміну ціннісних орієнтацій клієнта та перебудова його соціальної поведінки у позитивному напрямі.

Дата добавления: 2014-01-11