Особливості соціальної групової роботи

Група – відносно стійка сукупність людей, об’єднаних спільними цінностями, нормами, цілями, системою взаємин, взаємовпливів і включених до типових для них різновидів та форм діяльності. Діяльність груп може мати різні цілі, завдання і спрямованість, що обумовлює конкретні дії їх учасників у подоланні власних труднощів і задоволенні потреб [52, с. 202]. Як вважає І.Грига, метою сучасної соціальної групової роботи є систематична програмована активність групи людей, об’єднаних подібними інтересами або проблемами [52, с. 201].

Теоретичною основою групової соціальної роботи є знання про сутність та основні особливості малих соціальних груп, теорії комунікації, теорії ролей, теорії конфлікту, поведінкові та інші теорії [52, с. 202].

Сутність групової роботи полягає у пріоритеті спілкування з іншими людьми, які мають дещо спільне. Як правило, це спільна проблема, але не обов’язково. Вся різноманітність організованих груп з великим розмаїттям цілей і форм роботи мають спільне – взаємодію між людьми, які перебувають «в одному човні». Отже, групова робота – це метод соціальної роботи, завдяки якій відбувається допоміжна діяльність через групові форми взаємодії.

Особливість соціальної групової роботи полягає в тому, що вона дає можливість клієнтам соціальної роботи стати більш незалежними й ініціативними у прийнятті самостійних рішень стосовно важливих проблем та виявляти відповідальність за зміни, які відбуваються в їхньому житті. Ключовими цілями соціальної групової роботи є створення групового клімату, завдяки якому члени групи почувають себе достатньо упевненими для обміну досвідом розв’язання проблем; підтримання ініціативи членів групи, розвиток навичок спілкування, усвідомлення власної цінності; відновлення самоповаги.

Ще з давніх-давен відомо про більшу ефективність впливу на групу, аніж на окрему особу під час індивідуальної взаємодії. Прикладом можуть слугувати групові проповіді перших християн чи спроби «лікувати» прилюдно. У ті часи намагання вплинути на групу найчастіше були пов’язані з лікуванням душі чи тіла. Першу спробу наукового обґрунтування процесів, які відбуваються у групі зробив австрійський лікар Франц Месмер (кінець 18 ст.). Він висунув теорію «тваринного магнетизму» згідно з якою є магнетичний флюїд, який у випадку нерівномірного його розповсюдження, спричиняє хвороби. Тому завдання лікаря полягає в тому, щоб за допомогою певних маніпуляцій перерозподілити флюїди в організмах людей, і це краще робити, коли люди збираються в групи.

На початку ХХ ст.. виникла соціально-психологічна база групової роботи (яка прийшла на заміну медичній). Так Альфред Адлер, послідовник Зигмунда Фрейда, надавав великого значення соціальному контексту, в якому перебуває особистість. Адлер започаткував групову соціальну роботу: створював центри групових соціальних занять для простих людей – хворих на алкоголізм, невротичні проблеми дитячі терапевтичні групи.

Серед переваг групової роботи виділяють:

- економічні: економне використання часу та засобів;

- психологічні: фактор групової динаміки; фактор групового впливу (феномен наслідування, на учіння на чужому досвіді через аналіз групового матеріалу, розвиток уміння бачити себе таким, яким бачать людину інші люди)

Групова робота – це власне, будь-яка систематична програмована регулярна активність групи людей, що поділяють спільні інтереси або мають спільні проблеми з метою досягнення певних цілей.

Групова соціальна робота – форма соціальної роботи суть якої – робота з групою осіб, що мають подібні проблеми чи близькі інтереси. Мета – обмін інформацією, розвиток практичних умінь і потенційних здібностей, зміна ціннісних орієнтацій, орієнтування людей на соціально позитивні норми поведінки. Здійснюється у формі бесіди, дискусій, тренінгу, рольової та ділової гри.

Дата добавления: 2014-01-11