Фактори, що впливають на пропозицію грошей

Баланс банку

МR

де Δ R – сума надлишкових резервів від нового депозиту, початковий приріст депозитів, що спричиняє процес мультиплікації.

ΔМ = Δ R x m = 900 *10 = 9000

Випуск додаткових грошей в обіг на основі даного депозиту можливий до тих пір, поки розміри обов’язкових резервів за сумою нових чекових депозитів не стануть рівними обсягу надлишкових резервів по даному депозиту, тобто

1000 – 100 = 900.

Головним документом, в якому відображається бухгалтерська інформація про стан справ банку є баланс. Баланс складається з двох частин. Права сторона (пасив) містить зобов’язання банку (джерела залучення ресурсів), ліва (актив) – напрямки використання залучених коштів. Пасив банку уявляє собою власний капітал банку та його зобов’язання. Основними статями пасиву є рахунки клієнтів та внески громадян (депозити); власний капітал банку; позики, отримані в інших банках або в Центральному банку. Активи банку характеризують склад, розміщення і використання грошових коштів, згрупованих за їх економічним значенням. Основними статтями активу є:

- касова готівка для поточних розрахунків клієнтів;

- кошти на резервному та кореспондентському рахунках в НБУ (резерви);

- позики, видані банком;

- операції з цінними паперами;

- основні засоби тощо.

Фундаментальним рівнянням балансу є:

Власний капітал + Зобов’язання = Актив балансу

Нехай банк має зобов’язання перед клієнтами (депозити) в розмірі 12000 гр.од. і резерви у розмірі 8000 гр.од. Норма обов’язкового резервування встановлена в розмірі 10% від депозитів. Клієнт просить кредит у розмірі 3000 гр.од. Обов’язкові резерви банку складають 120000*0,10 =1200 гр.од. Отже банк може надати клієнту кредит в розмірі 3000 гр.од., так як фактичні резерви банку складають 8000гр.од. Банк надав кредит в розмірі 3000 гр.од. (А) з зарахуванням їх на поточний рахунок клієнта (Б) або готівкою. Це означає, що в економіці з’явилось нових 3000гр.од. Якщо гроші зараховані на поточний рахунок, то процес розширення депозитів може продовжуватися. Якщо кредит надано готівкою, то процес “розмноження“ грошей уповільниться, поки готівка не з’явиться в якомусь банку у вигляді депозиту.

Актив		А	Б	Пасив		А	Б
Готівка Резерви Видані кредити Цінні папери				Депозити Кредити ЦБ Власний Капітал
Всього

Вимірювання грошової маси здійснюється з двох сторін:

- зі сторони економічних суб’єктів – власників грошей – це грошові агрегати;

- зі сторони Центрального банку як емісійного центру країни – це грошова база – відповідний показник грошової маси.

Грошова маса – сукупність всіх грошових засобів, які знаходяться господарстві країни в готівковій та безготівковій формі:

Грошова маса (М1) = М0 + Д (6.1)

де Д – банківські депозити

М0 –готівка поза банками

Основу всієї грошової маси країни становлять гроші високої ефективності (highpowered money, сильні гроші) – банкноти, монети та депозити комерційних банків у Центральному банку (резерви комерційних банків) – їх називають грошовою базою.

Величину грошової бази (В) можна представити формулою:

Грошова база В = МО + R (6.2)

де М0 – готівка поза банками;

R – банківські резерви - сума грошових коштів (обов’язкові і надлишкові резерви, а також готівка в касі банку, яка є елементом обов’язкових резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у Центральному банку.

Грошова база - важливий показник в теорії аналізу пропозиції грошей, який використовується при визначенні можливої емісії і прогнозуванні динаміки грошової маси. Грошова база (monetary base ) – це маса грошей на балансі центрального банку, об’єднаний показник резервних грошей банківської системи, на підвалинах якої через ефект кредитного мультиплікатора формується загальна маса грошей, що знаходяться в обігу. Це своєрідний замінник золотого резерву в минулому, який був опертям емісії паперових (кредитних) грошей. Грошова база – гроші, які не беруть участі у кредитному обороті і грошовому обігу, не входять до складу грошових агрегатів М1, М2, М3, але створюють базу для їх розширення. Банківські резерви по суті дублюють гроші, які враховані в названих агрегатах. У них різні розпорядники. Якщо резервами розпоряджаються банки, то грошима, що враховуються в агрегатах, розпоряджаються клієнти банків та власники готівки. Між банківськими резервами(грошовою базою) та масою грошей в обігу існує тісний зв’язок структурного характеру. Співвідношення загальної маси грошей в обороті до суми грошової бази визначає фактичний рівень грошового мультиплікатора:

m* = (6.3)

де m* – грошовий мультиплікатор;

МО – маса готівки в обороті поза банками;

Д – маса грошей на депозитах;

R – сума резервів комерційних банків

Грошовий мультиплікатор показує у скільки разів зміниться обсяг грошової маси в разі зміни грошової бази на одиницю, що й створює можливість регулювання кількості грошей в обігу. Пропозицію грошей можна записати у вигляді формули:

Мs = m* ∙ B, (6.4)

де Мs – пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та поточних депозитів (М1).

Як було сказано вище, величина мультиплікації (експансії) грошей залежить від обсягу додатково введених у банківську систему резервів та норми обов’язкового резервування. НБУ може збільшувати обсяг резервів у банківській системі шляхом:

- збільшення Центральним банком резервних вимог, збільшення норми обов’язкових резервів призведе до збільшення резервів комерційних банків;

- безпосереднього впливу на обсяг резервів шляхом надання позик банкам та купівлі в них державних облігацій.

Приріст пропозиції грошей збільшиться, якщо збільшиться приріст резервів та зменшиться обов’язкове резервне співвідношення. Обидва ці показники перебувають під контролем Центрального банку і напрошується висновок, що НБУ може повністю контролювати пропозицію грошей шляхом регулювання цих показників. Але вплив Центрального банку на приріст резервів є неоднозначним, тому що є ще решта учасників цього процесу. Якщо один або декілька банків вирішать тримати одержані надлишкові резерви і не надавати позики на цю суму, то розширення депозитів може відбутися в меншому обсязі або припинитися зовсім. Отже, своєю діяльністю банки також впливають на обсяг збільшення пропозиції грошей. Факторами, що впливають на надлишкове резервне співвідношення є: ринкова процентна ставка (обернений вплив) – середній рівень процентних ставок по банківських активах, яка визначає дохід, який міг би отримати банк, якби вклав надлишкові резерви в інші активи; очікуваний відплив депозитів (прямий вплив) потребує збільшення надлишкових резервів для запобіганню втрат. Аналогічний вплив має місце з боку тих, хто отримує позики. Якщо позика виплачується повністю готівкою і в цій формі міститься поза депозиторськими установами, то цей обсяг не породжує мультиплікативне розширення депозитів. Якщо це відбулося на першій стадії процесу, то розширення не буде як такого. Якщо на проміжній стадії, то відповідно зменшиться обсяг додаткової пропозиції грошей. Попит на готівку та чекові депозити визначається добробутом населення(обсяг активів у населення) та сподіваною віддачею від одних активів порівняно з іншими. Отже, рішення позичальників про характер позик також впливає на пропозицію грошей. Все це ускладнює для НБУ завдання контролю та регулювання обсягу пропозиції грошей.

Ускладненим варіантом кредитного мультиплікатора, в якому враховується поведінка як банків, так і населення, є грошовий мультиплікатор (m*)

m * = (6.5)

де с – коефіціент депонування, відношення готівкових грошей до депозитів;

г – норма надлишкових резервів, відношення надлишкових резервів банку до депозитів;

MR – норма обов язкових резервів.

Порядок визначення грошового мультиплікатора:

1.Пропозиція грошей визначається як М = М0+Д

2. Визначаємо М0 зо допомогою коефіціента депонування (с): М0 = с*Д

3. Підставимо в 1. М = с*Д + Д = Д (1 + с)

3. Звідси Д = М / (1 + с) – сума грошей на депозитах пропорційна пропозиції грошей

4. Грошова база дорівнює: В = М0 + R

5. Обсяг резервів надлишкових: R = г *Д

Обсяг резервів обов’язкових: R = МR* Д

Підставляємо в рівняння грошової бази: В = (с*Д) + г *Д + МR* Д = (с + г + МR)Д

6. Звідси Д = В / (с + г + МR) – сума грошей на поточних рахунках пропорційна грошовій базі

7. Прирівнюємо обсяг депозитів, одержаний за різними рівняннями:

Д = М / (1 + с) Д = В / (с + г + МR) М / (1 + с) = В / (с + г + МR)

Отже М = ((1 + с) / (с + г + МR ))*В, де m* = (1 + с) / (с + г + МR ) – грошовий мультиплікатор, а М = m* В

Грошовий агрегат М1 (сума готівки поза банками та чекових депозитів) залежить від співвідношення надлишкових резервів і депозитів комерційних банків (г), норми обов’язкового резервування (MR) та співвідношення готівкових коштів та депозитів населення (с). Чим більша величина с, тим менший грошовий мультиплікатор. Чим більша норма резервів, тим менший мультиплікатор. Грошовий мультиплікатор значно менший, ніж депозитний, тому що він враховує готівкові кошти у населення. Коли населення зберігає всі свої гроші в банках (с=0), грошовий мультиплікатор дорівнює депозитному. Отже цей коефіцієнт враховує вплив таких факторів:

- рішення Центрального банку про резервні вимоги;

- рішення банків про обсяги утримання надлишкових резервів;

- рішення вкладників про розподіл їхніх коштів між готівкою та депозитами.

Грошовий мультиплікатор використовується інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування пропозиції грошей і регулювання грошової маси.

Грошовий мультиплікатор визначає силу грошей. При цьому гроші, які перебувають в обігу, називають:

- грошима підвищеної сили, якщо m* > 1;

- грошима пониженої сили, якщо m* < 1;

- грошима нейтральної сили, якщо m* = 1.

Більш однозначно визначеним є вплив Центрального банку на грошову базу. Він може її цілеспрямовано змінювати за допомогою двох основних інструментів: продажу та купівлі цінних паперів на відкритому ринку і шляхом встановлення норми обов’язкових резервів. Операції на відкритому ринку – метод проведення грошово-кредитної політики Центральним банком шляхом купівлі або продажу цінних паперів (як правило, державних облігацій) банкам чи поза банківською системою (фізичним та юридичним особам), що веде до зміни грошової маси. При купівлі цінних паперів грошова база однозначно збільшується, так як збільшаться або резерви, або готівка в обігу.

Вплив на пропозицію грошей в економіці мають: Центральний банк, комерційні банки, вкладники та позичальники. Найвпливовішим з них є Центральний банк, який контролює грошову базу й норму обов’язкових резервів, досягаючи заздалегідь визначеної мети. Змінювати масу грошей в економіці може тільки банківська система. Взаємодія двох величин - грошової бази і грошового мультиплікатора визначає потенційні можливості банківської системи в забезпеченні приросту грошової маси, додаткової пропозиції грошей.

Пропозиція грошей зростає, якщо:

- зростає грошова база;

- знижується норма обов’язкових резервів;

- зменшуються надлишкові резерви банків;

- знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення;

- зростають процентні ставки (тоді у банків посилюється інтерес до зниження надлишкових резервів, а у домогосподарств – готівкових грошей).

Для того, щоб вивести пропозицію грошей на запланований рівень, не достатню відповідно врегулювати грошову базу, треба ще й забезпечити відповідне мультиплікативне зростання депозитів під впливом всіх перелічених чинників.

7. Рівновага на грошовому ринку. Механізм взаємодії попиту і пропозиції

Важливою функцією грошового ринку є забезпечення рівноваги між їх попитом і пропозицією, формування ситуації за якої Мd = Мs. Зрівноваження попиту і пропозиції на ринку грошей визначає об’єктивний рівень ставки процента, за якого досягається стабілізація кон’юнктури цього ринку.

На рис. 7.1 - 7.5 представлені найтиповіші моделі встановлення рівноваги на грошовому ринку.

Рис. 7.1. Монетаристська модель рівноваги

Рівновага розглядається як функція від цінової динаміки. Монетарний ринок знаходитиметься у стані рівноваги, коли рівень цін на товари та послуги досягне точки Ре.

Рис. 7.2. Кейнсіанська модель рівноваги

В кейнсіанській моделі рівноваги попит і пропозиція залежать від норми відсотка.

Пропозиція грошей в цій моделі є екзогенним параметром (формується банківською системою), а величина попиту – змінною величиною. Норма відсотка є похідною величиною від попиту і пропозиції на гроші.

Графічне зображення кривої пропозиції залежить від цілей грошово-кредитної політики. Якщо тактичною метою політики є підтримання на незмінному рівні грошової маси в обігу – то крива пропозиції грошей матиме вертикальний вигляд (рис.7.3.).

Рис. 7.3. Сучасна монетарна модель рівноваги

Якщо грошово-кредитна політика визначає ціль утримання на незмінному рівні процентної ставки при вільному русі грошової маси, то крива пропозиції грошей буде горизонтальною (рис. 7.4.).

Рис. 7.4. Рівновага на монетарному ринку при орієнтації монетарної політики на підтриманні процентної ставки на незмінному рівні

Крива пропозиції має вигляд нахиленої лінії, якщо грошово-кредитна політика передбачає збільшення маси грошей, проте меншою мірою ніж це потрібно для збереження рівня відсотка (рис. 7.5.).

Рис. 7.5. Рівновага на грошовому ринку при монетарній політики на одночасну зміну маси грошей і процентної ставки

За кейнсіанською та монетаристською концепціями центральною проблемою грошової політики є маніпулювання грошовою пропозицією з метою впливу на макроекономічні параметри.

Кейнсіанці вважають:

- грошова політика менш впливова, ніж бюджетно-податкова;

- зміна грошової пропозиції може впливати на сукупнй попит опосередковано через зміну процентної ставки;

- коливання грошової пропозиції змінює ставку процента, яка визначає рівень інвестування, а інестиції як елемент сукупних витрат впливають на сукупний попит і рівноважний обсяг виробництва;

- існують певні обмеження впливу грошової пропозиції на ставку процента, а ставки процента на інвестиції.

Монетаристи вважають:

- зростання грошової маси призводить до зростання темпів інфляції;

- зміна грошової пропозиції безпосередньо впливає на сукупні витрати;

- маніпулюючи грошовою масою, не можна вплинути на ставку процента;

- головним засобом пожвавлення економіки має бути не збільшення пропозиції грошей, а структурні зміни економіки, розширення виробничих можливостей.

Дата добавления: 2014-01-11