Класифікація організацій

За способом і метою утворення організації поділяють на:

Формальні організації – групи працівників, діяльність яких свідомо планується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Такими організаціями є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри. (Формальні організації називають просто „організаціями”).

Неформальні організації – це групи працівників, що виникають і функціонують спонтанно. Найчастіше вони входять до складу формальної організації, створюються на основі спільних інтересів. Неформальними організаціями є групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, економічних підходів.

За кількістю цілей виділяють:

- прості організації(мають одну ціль);

- складні організації(ставлять перед собою комплекс взаємопов’язаних цілей), яких в економіці переважна більшість.

За величиною виокремлюють:

- великі;(працюють тисячі працівників)

- середні; (сотні працівників)

- дрібні; (десятки працівників)

Офіційно зареєстровані організації отримують статус юридичної особи (офіційне визнання, атрибути державної реєстрації, рахунок у банку, форма підприємництва). Усі інші організації є неюридичними особами.

За формами підприємництва організації поділяють на:

- підприємства;

- господарські товариства;

- банки;

- страхові компанії;

- інвестиційні фонди;

За характером адаптації до змін виділяють:

- механістичні організації (характеризуються консерватизмом, негнучкою організаційною структурою управління, автократизмом у контролі та комунікаціях, фетишизацією стандартизації)

- органістичні (характеризуються динамічністю, гнучкістю організаційних структур управління, розвинутим самоконтролем, демократизацією комунікацій);

Організація як система. Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів, які складають цілісне утворення, наділене властивостями, відмінними від властивостей його складових.

На сучасному етапі всі організації розглядають як відкриті системи, тобто системи, внутрішні елементи яких взаємодіють не лише між собою, а й із зовнішнім середовищем. Відкрита система характеризується:

- цілісністю (зміна однієї складової зумовлює зміну інших);

- одноосібністю (кожну складову можна розглядати окремо);

- перспективністю (розвиток у напрямі вдосконалення);

- незалежністю (можливе відокремлення підсистеми);

- спеціалізованістю (здатність виконувати певні роботи);

- перетворенням вхідних елементів на вихідні;

- централізацією (одна із складових стає домінуючою);

- зростанням (тяжіння до розширення, збільшення);

- циклічністю розвитку;

- рівновагою;

- непередбачуваністю причин можливих збурень.

Відкрита система має вхід та вихід. Входом для організації як системи є всі види ресурсів (матеріали, капітал, робоча сила, інформація), виходом – продукція, послуги, прибуток, соціальна відповідальність, освоєння ринку, забезпечення працівників.

Організація складається з керуючої та керованої підсистем, щодо яких частіше вживають термін „система”.

Організації, незалежно від їх специфіки, характеризують такими загальними особливостями:

- визначенням місії та цілей;

- наявністю ресурсів: люди, капітал, матеріали, технологія, інформація;

- залежністю від зовнішнього середовища (економічних і правових умов, законодавчих актів, конкурентів, техніки, менталітету суспільства);

- горизонтальним поділом праці (визначенням конкретних завдань), який зумовлює утворення відповідних підрозділів і служб;

- вертикальним поділом праці, спрямованим на координацію роботи, тобто на здійснення процесу управління;

- необхідністю управління;

- наявністю формальних і неформальних груп;

- здійсненням певних видів діяльності (виробничої, фінансової, інвестиційної, торгівельної, науково-дослідницької);

Успіх діяльності будь-якої організації залежить від таких умов:

· прибутковості;

· капіталізація;

· виживання;

· підприємницької ініціативи;

· розвитку комунікацій;

· результативності;

· продуктивності;

· здатності до формування культури;

· здатності до практичної реалізації;

· здатності до саморозвитку;

· вміння ефективно використовувати інвестиції;

· здатності до самовдосконалення системи менеджменту;

Життєвий цикл організації. Розвиток кожної організації має циклічний характер, тобто проходить через певні стадії циклу, що визначають особливості виробничо-господарської, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності.

Існує й інша концепція життєвого циклу організацій, за якою виділяють чотири стадії їх розвитку: зародження (реєстрація, початкове інвестування діяльності); зростання (нарощення обсягів виробництва і збуту, формування іміджу, зростання прибутку); „пік” діяльності (максимальні прибутки, обсяги виробництва і збуту); спад (згортання діяльності та переорієнтація).

Культура організації. У процесі еволюції організація формує свою культуру, яка характеризує якісні аспекти управлінської діяльності та її відповідність економічним, організаційним, соціальним, екологічним, фізіологічним, естетичним, психологічним і технологічним вимогам.

Культура організації – сукупність цінностей, традицій, норм поведінки, поглядів, властивих членам організації.

Організаційну культуру формують об’єктивні та суб’єктивні елементи. До суб’єктивних елементів культури організації належать організаційні табу, звичаї, ритуали, зразки поведінки, мова спілкування, гасла тощо.

Дата добавления: 2014-01-11