Занепад первісного суспільства (X - V тис. до н. е.)

Первісна епоха – універсальна, бо всі народи пройшли цей етап історичного розвитку.

В історії первісної ери виділяють три етапи:

1) становлення первісного суспільства (бл. 2 млн років тому - бл. 40 тис. років тому);

2) розквіт первісного суспільства (бл. 40 тис. років тому - X тис. до н. е.)

Матеріальна культура первісного суспільства поділяється на кам’яний, бронзовий та ранній залізний віки (археологічна періодизація). Кам’яний вік поділено на давній (палеоліт), середній (мезоліт) та новий (неоліт).

Палеоліт – перший і найтриваліший період кам’яного віку (2 млн – 10 тис. років тому). Протягом палеоліту людина освоїла вогонь, що було найвизначнішим технічним досягненням, виготовила перший одяг, спорудила перші житла. Основним заняттям було збиральництво і полювання, тобто, за кам’яного віку панували привласнювальні форми господарства. Знаряддя праці виготовлялися з кам’яних порід (додамо до цього кістку та дерево). Від палеоліту лишилися й найдавніші твори мистецтва – печерний живопис та наскельні гравірування, статуетки, прикраси, а також житла, поховання.

У мезоліті утвердилися сучасні післяльодовикові природно-кліматичні умови.

Неоліт характеризувався утвердженням відтворювального господарства. Тобто, за неоліту сталася видатна подія в історії людства, яка визначила весь подальший його прогрес: від споживання готових продуктів природи люди перейшли до їх відтворення – землеробства та скотарства. Епоха неоліту супроводжувалася винайденням глиняного посуду, впровадженням мідних речей, значним розширенням комплексу матеріальної культури.

Складовою частиною неоліту був мідний вік, або енеоліт (IV - III тис. до н. е.).

Потім настав бронзовий вік (III - II тис. до н. е.). Основними рисами цього періоду є панування відтворювального господарства, швидкий розвиток тваринництва та орного землеробства, відособлення скотарських племен, високий рівень громадського ремесла.

Перехід до виробництва заліза на рубежі II - I тис. до н. е. став визначальним моментом початку раннього залізного віку. Відбувався суспільний поділ праці, і громадське ремесло відокремилося від сільського господарства, стало самостійним видом господарської діяльності.

Загалом упровадження бронзи та особливо заліза надало прогресові людства великі технологічні можливості. Удосконалення знарядь праці, масове поширення їх виробництва з металу, поділ виробничої сфери на сільське господарство та ремесло, виробництво додаткового продукту створили економічні умови для виникнення цивілізацій.

Хронологічні рамки первісного періоду точно не визначені і в міру появи нових даних все більше відсуваються вглиб віків. За сучасними уявленнями, період формування і становлення людського суспільства завершився близько 40 тис. років тому. Первісний період був безписемним, і історія його реконструюється, головним чином, на основі даних палеоантропології, археології та етнографії. В той же час внаслідок нерівномірності історичного розвитку деякі народи раніше оволоділи писемністю і залишили письмові свідчення про своїх сусідів, які її ще не створили. Однак жоден з основних видів джерел не відображає минулого всебічно. Речові пам’ятки первісної епохи – археологічні та антропологічні – не можуть дати достатньо повного уявлення про тогочасні звичаї, суспільні відносини тощо. Не так просто використати для історичної реконструкції апополітейних суспільств (первісних суспільств, що існували до виникнення цивілізацій) етнографічні матеріали. Адже об’єктом дослідження є спосіб життя, релігійні уявлення, культура, соціальні відносини первісних суспільств, що продовжували співіснувати з цивілізаціями аж до Нового часу, тобто синполітейних суспільств – суспільств писемної ери. Наявність синполітейних суспільств обумовлюється різними умовами існування та пов’язаною з цим специфікою господарювання, що визначало різні темпи розвитку первісних суспільств. Багатий етнографічний матеріал дали дослідження синполітейних суспільств, сучасних вченим, які їх вивчали (М. Міклухо-Маклай та ін.). Не можна з упевненістю сказати, що уклад в них повністю відповідає первісному (родовому, общинному) укладу, а що виникло як результат стагнації та впливу сучасної цивілізації. При реконструкції первісної історії на основі археолого-етнографічних співставлень багато що доводиться домислювати. Тому в сучасних уявленнях про становлення людського суспільства, стан духовної культури, зміст і характер вірувань, обрядів, медико-гігієнічну діяльність первісної людини, поряд з твердо встановленими положеннями, немало спірного та гіпотетичного.

Дата добавления: 2014-01-15