Тема: Хвороби глотки

Лекція № 4-5

План:

1 Анатомія і фізіологія глотки.

2. Методи обстеження глотки.

3. Гостри і хронічні захворювання глотки.

4. Ускладнення при хворобах глотки.

Глотка являє собою порожнину з м’язовими стінками, що розташована між основою черепа і 6-7 шийними хребцями. Її довжина становить 12-14см.

Вона одночасно є частиною дихального і харчового трактів. Глотка має 7 отворів, якими сполучається із сусідніми органами:

1. 2 хоани (з порожниною носа).

2. 2 вічка слухових труб (з барабанними порожнинами)

3. зів (з порожниною рота)

4. вхід в гортань (з гортанню і трахеєю)

5. вхід у стравохід (зі стравохідом).

Глотку поділяють на 3 відділи:

1. верхній – носова частина глотки (носоглотка),

2. середній – ротова частина глотки (ротоглотка),

3. нижній – гортанна частина глотки (гортаноглотка)

Межею між носовою та ротовою частинами є умовна лінія, яка являє собою продовження твердого піднебіння дозаду. Ротова частина глотки та гортанна розмежовані рівнем верхнього краю надгортанника.

Носоглотка -, що знаходиться позаду від порожнини носа та сполучається з нею через праву та ліву хоани. На бокових стінках носоглотки відкриваються 2 глоткові вічка слухових (євстахієвих) труб, які розташовані на рівні задніх кінців носових раковин та з’єднують її з барабанними порожнинами. Біля кожного з вічок розміщені трубні мигдалики (невеликі скупчення лимфоїдної тканини). На задньо-верхній стінці носоглотки розташований глотковий мигдалик, який у дітей до 5-6 років збільшується (аденїди) так, що перекриває просвіт хоан та утруднює дихання. До періоду статевого дозрівання відбувається інволюція цього мігдалика.

Ротоглотка – середня частина глотки. Вона сполучається з порожниною рота за допомогою зіва. Зів обмежується:

- зверху – м’яким піднебінням та язичком

- знизу – коренем язика,

- з боків –передніми та задніми піднебінними дужками, між якими розташовані піднебінні мигдалики. На зівовій поверхні мигдалика розташовані глибокі розгалужені щілини – лакуни (або крипти), їх кількість 12 – 20 в одному мигдалику. У лакунах можуть накопичуватись секрет, мікрофлора, злущений епітелій та рештки їжі, утворюючи пробки, що веде до частих їх запалень.

На бокових та задніх стінках ротової частини глотки також розміщені накопичення лимфаденоїдної тканини – це бічні валики та лімфоїдні фолікули.

На задній поверхні кореня язика розташований язиковий мигдалик.

Ці лімфоїдні скупчення глотки утворюють так зване лімфаденоїдне глоткове кільце Пирогова, що включає 6 мигдаликів:

- два піднебінні мигдалики

- два трубні мигдалики

- один глотковий мигдалик

- один язиковий мигдалик.

Гортаноглотка – має вигляд лійки, вона починається від верхнього краю надгортанника і, звужуючись донизу,переходить в стравохід. Вона, ніби мішок обгортає гортань. Між язиковою поверхнею надгортанника та коренем язика розташовани 2 заглибини - валекули. З боків гортанної частини глотки містяться грушоподібні синуси, де найчастіше локалізуються сторонні тіла.

Стінки глотки вкриті слизовою оболонкою. Яка містить багато слизових залоз, що виділяють секрет. Носоглотка вкрита миготливим епітелієм, який є продовженням покриву носа та відіграє значну роль в очищенні та знезараженні повітря. Під слизовою оболонкою глотки розташовані м’язи, які звужують її просвіт, а також напружують та піднімають м’яке піднебіння.

Кровопостачання глотки здійснюється за рахунок гілок зовнішньої сонної артерії.

Іннервується глотка гілками трійчастого, язикового, блукаючого та додаткового нервів.

Дата добавления: 2014-01-11