Зародження, розвиток і поширення Християнства

Лекція 4: Християнство

У 63 р. до н.е. Помпей підкорив Єрусалим і Палестина перетворилася на римський протекторат. Царював іудейський цар Ірод (з 37 р. до н.е.), але фактично влада належала прокуратору Риму.

Релігійні попередники Христа:

- фарисеї, садукеї, есеї, кумранська община

Філософські попередники: Філон Александрійський, який поєднав греко-римську філософію з монотеїзмом іудаїзму; стоїки (Сенека)

Життя Ісуса викладено в 4 Євангеліях: від Матвія, Марка, Луки, Івана.

По проблемі особи Ісуса на сьогодні існує три концепції:

1. Євангельська – Бог дарував людству свого Сина надприродним чином для того, щоб Він спокутував гріхи людства.

2. Міфологічна - (К. Вольней, Ф. Дюпюї) – життя Ісуса є міфом, створеним на основі астральних міфів і культу вмираючих і воскресаючи богів.

3. Історична – (Ф. Багер, Д. Штраус) – Ісус Христос – історична особа, життя якої згодом було міфологізоване.

Згадки про Христа та християнство є в творах римлян Йосифа Флавія „Іудейська війна”, істориків Таціта та Светонія, а також письменника Плінія Молодшого.

Апостоли. Книга “Дії святих апостолів” – діяльність Петра і Павла. Петро проповідник серед іудеїв, Павло – серед язичників. На землях України – Андрій. Єдину жінку серед апостолів звали Марія Магдаліна.

- Перші общини віруючих складалися з бідних верств населення, які збиралися таємно від усіх в печерах на спільні молитви і трапези. Священиків ще не було. Будь хто бажаючий міг стати проповідником. Але вже в 1 пол. 1 ст. з’являються перші єпископи та диякони, поставлені самими апостолами. Християнські общини ростуть. У 251 р. в Римі вже було кілька десятків тисяч християн.

- Почалися гоніння на християн – перше в часи Нерона (54-68) при пожежі Риму в 64 р. Потім при імператорах Доміціані (81- 96 р.), Трояні (98-117 р.) Саме Доміціан у 95 р. вислав на острів Патмос престарілого апостола Івана. Нова хвиля переслідувань сталася за часів Септимія Севера (193-211), потім за часів Максиміна Фракійця (235-238). Посилення переслідувань відбувається за імператора Деція (249-251), Валеріана (253-260), Авреліана (270-275). Найбільш жорстокі гоніння відбувалися за імператора Діоклетіана (284-305) і Галерія (293-311).

- Зміни у відношенні до християнства відбулися за імператора Костянтина (306-337), який у 312 році урівняв християнство в правах з усіма релігіями імперії, у 324 р. проголосив його державною релігією, а у 325 р. скликав у м. Нікеї перший церковний собор, на якому закріпив союз між державою і церквою.

- Церковна організація остаточно склалася у VI ст. Імператор Юстініан (527-565) указом визначив п'ять центрів патріаршества - Рим, Константинополь, Олександрія, Антіохія, Єрусалим. Кожному підпорядковувались відповідні митрополії, а митрополіям — єпископії. Від названих патріаршеств пізніше відокремилися автокефальні церкви, які існують і зараз.

- У 330 р. Костянтин переніс столицю імперії у Візантій (Константинополь), а у 395 р. Римська імперія розкололася на Західну та Східну. (Рим пав у 476 р. Константинополь - у 15 ст.) Розпочався процес розділення римської і константинопольської церков, який завершився в 1054 році (Папа Лев 9 піддав анафемі візантійського патріарха Михаїла Керуларія). Західна церква з часом отримала назву католицької (вселенської), а східна - православної.

- У XVI ст. стався ще один великий церковний розкол, коли в процесі Реформації від католицизму відокремився ряд протестантських церков. Так у Християнстві виникли три основні течії: православ'я, католицизм, протестантизм.

- В східній течії зараз існують монофізитські церкви – вірмено-григоріанська у Вірменії, коптські в Єгипті та Ефіопії, сирійська та малабарська в Індії.

- У наш час християнство представлене більше як 400 течіями, напрямами, сектами тощо.

- Екуменічний рух виник на початку 20 ст. священиками і мирянами, які вважають розколи в християнській церкві історичною недоречністю. Вони виступають за об’єднання християнських церков. У 1995 році його підтримав Папа Іоанн Павло II. Екуменізм є метою діяльності Всесвітньої Ради Церков, штаб-квартира якої знаходиться в Женеві (Швейцарія). До її складу входить понад 320 християнських об’єднань. Водночас існує сильна антиекуменічна течія в Руській православній церкві.

Вселенські Собори християнської церкви:

Перший - 325 р. – Нікейський – заклик імператора Костянтина до єдності церков, терпимості.

Потім з 325 – 788 рр. з другого по шостий собори,

787 р. – сьомий останній Нікейський – осудив іконоборство й затвердив поклоніння іконам.

Боротьба з єресями:

Несторіанство – стверджували, що Марія – не Матір Божа, а матір смертної людини – Христа. Заперечували божественну природу Христа. Було засуджено на 3 Вселенському соборі в Ефесі.

Монофізитство – стверджували, що Ісус має лише божественну природу, він тільки Бог. Було засуджене 4 Вселенським собором в Халкідоні у 451 р.

Дата добавления: 2014-01-11