Рушійні сили, логіка навчального процесу

Сутність навчання

У своєму історичному розвитку безпосереднє на­вчання виконувало (і виконує) функцію передання соціального досвіду від старших поколінь до молодших. Але лише такий підхід звужує соціальну функцію навчання. Виникає запитання: а чи можна взагалі передавати знання? Безперечно, ні. Знання­ми можна оволодівати. А що передається у процесі навчання? На думку професора A.M. Алексюка, "передаються і засвоюються, по-перше, сама діяльність у її конкретному змісті, по-друге, — відношення, які виникають у процесі діяльності, по-третє, — за­гальні принципи, норми, модель діяльності і відносин".

Навчання в загальнопедагогічному сенсі розглядається як "процес розумових і фізичних дій, які необхідні для реалізації завдань освіти". У дидактиці широко трактується це поняття. Навчання — складний і багатогранний процес взаємодії педаго­га і того, хто навчається. Він спрямований на розв´язання низки завдань: оволодіння знаннями, уміннями й навичками; форму­вання наукового світогляду; забезпечення інтелектуального роз­витку особистості; оволодіння методами самостійної пізнаваль­ної діяльності. Розглядаючи цей процес як взаємодію на рівні суб´єктно-суб´єктних відносин, ми вирізняємо функцію педаго­га і студента. Педагог виконує передусім спонукально-організаційну функцію, а студент — функцію діяльності з оволодіння знаннями, уміннями й навичками. З огляду на це в останніх ди­дактичних дослідженнях уведено поняття "научіння" й "учіння". Перше стосується функції педагога, а друге — студента.

Навчання, як специфічний процес соціальної діяльності, спря­моване на оволодіння надбаннями науки і практики. Воно має спи­ратися на загальні закони пізнання: від живого споглядання до абстрактного мислення і від нього до практики (рис. 6).

Усім явищам і процесам властиві певні діалектичні супереч­ності. Вони — джерело розвитку, своєрідний внутрішній рушій.

Рушійна сила — це психологічне відчуття утруднень у роз­в´язанні поставлених завдань. Вона виявляється у підвищенні ро­зумової активності й спонукає до конкретних дій: оволодіння необхідною сумою знань, умінь та навичок, необхідних для роз­в´язання поставленого завдання.

Дія рушійної сили — обов´язковий чинник процесу пізнан­ня. Але здебільшого механізм дії рушійної сили недостатньо ви­ражений, має внутрішній характер і не завжди сприймається сту­дентами. Тому викладач, глибоко усвідомлюючи сутність рушій­ної сили, може спеціально створювати ситуації, які сприяють включенню механізму її дії. До цього прийому вдаються як у про­цесі читання лекцій, так і під час проведення практичних занять.

Широкі можливості створення ситуацій для дії рушійної сили, а отже, й для активізації мисленнєвої діяльності студентів ма­ють практичні заняття.

Дата добавления: 2014-01-15