Фактори, що впливають на величину постійних витрат

Фактори, що впливають на витрати	Види витрат
Площа приміщення	Орендна плата
Вартість майна	Витрати на страхування
Кількість працівників	Витрати на утримання їдальні
Кількість замовлень	Витрати на оформленні замовлень

Методи виявлення залежності витрат від обсягів випуску

Для виявлення характеру (лінійна чи нелінійна) та параметрів залежності між витратами та обсягами випуску використовуються спеціальні методи:

- інженерний метод;

- метод найменших квадратів;

- метод візуального контролю;

- метод інтерполяції (побудова прямої за двома точками).

Інженерний метод зводиться до того, що на кожну статтю витрат технологи, інженери, виходячи з технологічної необхідності, встановлюють нормативи витрачання ресурсів в натуральному вираженні, а витрати планують шляхом множення цих нормативів на ціни. Недолік методу – висока трудомісткість. Метод використовують, якщо мова йде про нову продукцію, нові технології, коли відсутні статистичні дані за минулі періоди.

Метод найменших квадратів математично точний, однак через значні обсяги розрахунків вимагає використання комп’ютера. Процес розподілу витрат на змінні і постійні складається з таких етапів:

1) групування витрат;

2) збір статистичної інформації;

3) побудова графіку залежності витрат від обсягу;

4) визначення числових параметрів залежності витрат від випуску;

5) перевірка сили зв’язку між витратами і обсягом виробництва.

Постійні витрати F не залежать від обсягів випуску:

F = const = a₀

Залежність змінних витрат від обсягу випуску можна описати лінійною функцією:

y = a₁ x,

де у – сумарний обсяг змінних витрат (на весь випуск);

a₁ – коефіцієнт пропорційності (величина змінних витрат на одиницю випуску);

x – обсяг випуску.

Залежність змішаних витрат від обсягу випуску можна описати лінійною функцією:

y = a₁ x + a₀,

у – сумарний обсяг змішаних витрат;

a₁ x – змінна частина змішаних витрат;

a₀ – постійна частина змішаних витрат.

Формули для розрахунку параметрів залежності витрат від обсягу.

де σ² _х ‑ дисперсія х, σ² _х = (х ‑ х)² / n, де n – кількість спостережень.

При використанні методу найменших квадратів виникають такі проблеми:

1) нестача статистичної інформації (щоби результат був точним, потрібно використовувати дані приблизно за рік по місяцях);

2) інфляція;

3) неточність вихідних даних.

Для того, щоб статистичний аналіз був коректним, необхідно усунути вплив інфляційного фактору – перевести всі величини в ціни базового періоду. Для цього витрати кожного періоду слід помножити на І ‑ індекс зростання цін в порівнянні з базовим періодом:

I = P₁Q₁ / (P₀Q₀),

де P – ціна затраченого ресурсу; Q – кількість затраченого ресурсу; 0, 1 індекси для базового і звітного періоду.

Якщо ціни на різні елементи витрат змінювались рівномірно, то для спрощення розрахунків можна розрахувати зведений індекс цін:

I = ΣP₁Q₁ / (ΣP₀Q₀),

Для перевірки сили зв’язку між витратами і обсягом випуску використовують статистичні показники: коефіцієнт кореляції, похибку моделі, похибку коефіцієнтів.

Коефіцієнт кореляції показує, яка частка коливань витрат залежить від обсягу випуску. Цей коефіцієнт приймає значення від -1 до +1 і розраховується за формулою:

r= a₁ (σ_х / σ_y)

Чим більший r, тим сильнішою є залежність:

- слабка 0,1-0,3;

- помірна 0,3-0,5;

- помітна 0,5-0,7;

- висока 0,7-0,9;

- дуже висока 0,9-1,0.

Дата добавления: 2014-01-11