П'єр Буагільбер - основоположник французької класичної політекономії

Петті вперше запропонував новий метод дослідження, перейшовши від опису явищ до їх аналізу, намагався з'ясувати причинно-наслідкові зв'язки різних процесів. Він вперше ввів поняття двоїстої ціни: природної і політичної ціни товару (в основу ринкової ціни товару покладено природну ціну товару, яку визначають затратами пра­ці). Безпосереднім джерелом вартості Петті вважає лише працю, затрачену на добування цінних металів. Вартість інших товарів ви­значають через обмін. Пізніше Петті приходить до розуміння того, що на вартість товару впливають дві величини: праця і земля. Він пише, що праця є батьком багатства, а земля - його матір'ю. Отже, джерелом багатства є праця і природа.

П'єр Лепезанде Буагільбер - родоначальник політичної економії у Франції. Як і засновник подібної школи економічної думки в Англії У. Петті, він не був професійним ученим-економістом. Допитливий розум, високе суспільне становище викликали інтерес П. Буагільбера до економічних проблем країни, спонукали прагнення розібратися у причинах низького рівня життя у провінціях Франції на рубежі XVII - XVIIIст. Він вважається першиим великиим французьким-економістом; автор праць "Роздрібна торгівля у Франції" та "Подро­биці про Францію в період правління Людовіка XIV".

У XVII ст. у Франції ще панував феодалізм, буржуазія тільки зароджувалася. У французькому уряді була сильна фігура - Кольбер, який організував економіку країни так, що вона сприяла збагаченню державної казни. Цьому була підпорядкована внутрішня і зовнішня політика. Кольбер робив ставку на зміцнення та розвиток мануфак­тури, створюючи особливі привілеї королівській мануфактурі через субсидії. За рахунок численного селянства фінансував видатки, забезпечував чималі витрати на королівський двір. Після смерті Кольбера все це припинилося, бо в уряді залишилися лише посе­редності. Почався занепад сільського господарства через недолугу економічну політику: низькі ціни на хліб і заборону його вивезення. Жодних реформ уряд не хотів і не слухав Буагільбера, який добре розумів причини занепаду економіки Франції, а поштовхом до розвитку держави вважав прогресування буржуазного сільського господарства.

У 1691р. він уже твердить про свою " систему " і, очевидно, викладає її на папері. "Система" являє собою серію реформ, як ми тепер сказали б, буржуазно-демократичного характеру. При цьому Буагільбер виступає не стільки як виразник інтересів міської буржуазії, скільки як захисник селянства. "З Францією поводяться як із завойованою країною" - цей рефрен пройде через усі його твори.

Варто відзначити, що "система" Буагільбера і в її початковій формі, і в остаточному вигляді (якою вона стала до 1707р.), складалася із трьох основних напрямів.

По-перше, він вважав за необхідне провести велику податкову реформу. Не заглиблюючись у деталі, можна сказати, що він пропонував замінити стару, яскраво виражену регресивну систему пропорційним або прогресивним оподаткуванням. Ці принципи оподаткування зберегли свою актуальність і нині, тому слід сказати про них кілька слів. При регресивній системі чим більше прибуток певної особи, тим менше у процентному відношенні податкове вилучення; при пропорційній системі вилучена частка прибутку однакова; при прогресивній - вона зростає разом із збільшенням прибутку. Пропозиція Буагільбера була надзвичайно сміливою для свого часу: адже, напевно, і церква по суті зовсім не платила податків, а він пропонував оподатковувати її у такій же пропорції, як і бідняків.

По-друге, він пропонував звільнити внутрішню торгівлю від обмежень: за його висловом - "очистити дорогу" (від митних застав). Від цього заходу він чекав розширення внутрішнього ринку, зростання поділу праці, посилення обігу товарів і грошей.

Нарешті, по-третє, П. Буагільбер вимагав ввести вільний ринок зерна і не стримувати природне підвищення цін на нього. Він вважав, що економіка буде розвиватися краще в умовах вільної конкуренції, коли товари зможуть знаходити на ринку свою "справедливу ціну".

Коротко елементами даної системи є:

• здійснити велику податкову реформу, ввівши замість старого регресивного пропорційне або навіть дещо прогресивне оподаткування;

• звільнити внутрішню торгівлю від усяких обмежень з метою розширення ринку, сприяти обігу товарів і грошей;

Дата добавления: 2014-01-11