Загальні питання міжнародного співробітництва

Begin

Label

Var

Коментарі.

Зарезервовані слова це англійські слова, вказуючі компілятору на необхідність виконання певних дій. Зарезервовані слова не можуть використовуватися в програмі ні для яких інших цілей окрім тих, для яких вони призначені.

Ідентифікатори - це слова, якими програміст позначає будь-який інший елемент програми, окрім зарезервованого слова, ідентифікатора або коментаря. Ідентифікатори в Object Pascal можуть складатися з латинських букв, арабських цифр і знаку підкреслення.

Типи - це спеціальні конструкції мови, які розглядаються компілятором як зразки для створення інших елементів програми, таких як змінні, константи і функції. Будь-який тип визначає дві важливі для компілятора речі: об'єм пам'яті, що виділяється для розміщення елементу (константи, змінної або результату, повертаного функцією), і набір допустимих дій, які програміст може здійснювати над елементами даного типу.

Константи визначають області пам'яті, які не можуть змінювати свого значення в ході роботи програми. Як і будь-які інші елементи програми, константи можуть мати свої власні імена. Оголошенню імен констант повинне передувати зарезервоване слово const (від англ. constants - константи).

Наприклад, ми можемо визначити константи

const

Kbyte = 1024;

Mbyte = Kbyte*Kbyte;

Gbyte = 1024*Mbyte;

щоб замість довгих чисел

1048576 (1024*1024) і 1073741824 (1024*1024*1024) писати, відповідно, Mbyte і Gbyte. Тип константи визначається способом її запису і легко розпізнається компілятором в тексті програми, тому програміст може не використовувати іменовані константи (тобто не оголошувати їх в програмі явно).

Змінні пов'язані із змінними областями пам'яті, тобто з такими її ділянками, вміст яких мінятиметься в ході роботи програми. На відміну від констант змінні завжди оголошуються в програмі. Для цього після ідентифікатора змінної ставиться двокрапка і ім'я типу, по образу якого повинна будуватися змінна. Розділу оголошення змінній (змінних) повинне передувати слово var.

Наприклад:

inValue: Integer;

byValue: Byte;

Тут ідентифікатор inValue оголошується як змінна типу integer, а ідентифікатор byValue - як змінна типу Byte. Стандартний (тобто заздалегідь визначений в Object Pascal) тип integer визначає четырехбайтный ділянка пам'яті, вміст якої розглядається як ціле число в діапазоні від -2 147 483 648 до+2 147 483 647, а стандартний тип Byte - ділянка пам'яті завдовжки 1 байт, в якому розміщується беззнакове ціле число в діапазоні від 0 до 255 ⁴ .

Влучні - це імена операторів програми. Мітки використовуються дуже рідко і лише для того, щоб програміст зміг вказати компілятору, який оператор програми винен виконаються наступним. Влучні, як і змінні, завжди оголошуються в програмі. Розділу оголошень міток передує зарезервоване сло-во label (влучна). Наприклад:

Loop;

Goto Loop;

end;

Підпрограми - це спеціальним чином оформлені фрагменти програми. Чудовою особливістю підпрограм є їх значна незалежність від решти тексту програми. У Object Pascal є два сорти підпрограм: процедури і функції. Функція відрізняється від процедури тільки тим, що її ідентифікатор можна разом з константами і змінними використовувати у виразах, оскільки функція має вихідний результат певного типу. Якщо, наприклад, визначена функція

Function MyFunction: Integer;

і змінна var

X: Integer;

то можливий такий оператор привласнення:

Х:= 2*MyFunction-l;

Приєднання України до міжнародних конвенцій у галузі мит­ної справи має на меті:

• спрощення та гармонізацію митних процедур;

• прискорення митного контролю на кордоні;

• надання взаємної допомоги митними адміністраціями а іншими, що сприяє розвитку міжнародної торгівлі.

У своєму розвитку інтеграційний процес проходить декілька стадій, зумовлених кількісними і якісними показниками, внаслідок яких виникають:

• зони вільної торгівлі (ЗВТ);

• митні союзи (МС);

• єдиний, або спільний, ринок (СР);

• економічний і валютний союз (ЕВС).

Зона вільної торгівлі є найпростішою формою об’єднання, у межах якого сторони-учасниці домовляються між собою у взаємному порядку усунути фактори, що перешкоджають торгівлі товарами. Проте водночас кожна з країн-учасниць провадить свою власну політику щодо третіх країн, які не є учасницями такої зони. Зона вільної торгівлі - це відокремлена частина території даної країни, що розглядається як така, що знаходиться поза її митною територією, у межах ЗВТ підтримується вільна від митних і кількісних обмежень міжнародна торгівля промисловими товарами. Особливостями ЗВТ є:

• вільна від митних і кількісних обмежень торгівля товарами;

• поступове взаємне скасування мита і нетарифних обмежень;

• неможливість в односторонньому порядку підвищувати мито або застосовувати торговельні бар’єри.

Наступним ступенем міжнародмної економічної інтеграції є митний союз. Він передбачає заміну декількох митних територій однією поряд з функціонуванням ЗВТ, повну відміну мита всередині союзу, введення єдиного зовнішнього митного тарифу, а також провадження єдиної зовнішньоторговельної політики стосовно третіх країн, що не є членами митного союзу. Ще більш високим ступенем міжнародної інтеграції є єдиний, або спільний, ринок, оскільки у межах такої системи можливе вільне переміщення капіталу і праці між країнами. Вживаючи заходи щодо скасування мита, створення єдиного зовнішнього митного тарифу, розробки єдиної торгової політики стосовно третіх країн, країни- члени MC створюють передумови для переходу до єдиного, або спільного, ринку. Економічний і валютний союз у доповнення до заходів, які характерні для зони вільної торгівлі, митного союзу і спільного ринку, передбачає провадження єдиної економічної та валютно-фінансової політики, регулювання міждержавних соціально-політичних процесів. На даний час лише одна міжнародна система - Європейський Союз пройшла реально перші три із зазначених етапів економічної інтеграції. Таким чином, у Західній Європі створено єдиний еконо­мічний простір регіону, у межах якого діють спільні принципи господарювання, узгоджено єдині правила здійснення зовніш­ньоекономічної діяльності. Розвиток інтеграції в Європейському Союзі характеризується її поглибленням, переходом від нижчих форм (зона вільної торгівлі, митний союз, спільний ринок) до вищих (економічний і валютний союз). Після зникнення з карти Європи соціалістичних держав постало питання про можливе приєднання до ЄС країн - колишніх членів Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ), прибалтійських держав. У грудні 1997 року під час зустрічі на вищому рівні країн-членів у Люксембурзі було ухвалено прийняти в 1999 році до складу ЄС п’ять країн - Угорщину, Кіпр (грецьку частину), Польщу, Чехію та Словенію. З 1995 року ЄС скасував мита для країн Східної Європи з більшості промислових товарів. Із другої половини 90-х років промислові товари ЄС почали вільно надходити на внутрішні ринки східноєвропейських країн. Щоб претендувати на повноправне членство в ЄС, асоці­йовані члени ЄС повинні виконати такі, умови:

• забезпечити стабільність демократичних інститутів;

• забезпечити правовий порядок;

• забезпечити дотримання прав людини і захист націо­нальної меншості;

• забезпечити наявність функціонуючої ринкової еконо­міки;

• взяти на себе зобов’язання членства, зокрема завдання щодо створення політичного, економічного та валютного союзу. Проте на даний час країни Східної Європи, що є асоційо­ваними членами ЄС, не мають усіх необхідних передумов для того, щоб стати повноправними членами ЄС. Ліквідування монополії зовнішньої торгівлі, перебудова економіки та лібералізація зовнішньоекономічної діяльності об’єктивно поставили питання про розширення зовнішньоекономічних зв’язків незалежної України з країнами Західної Європи.

Однією з перших міжнародних конвенцій щодо митних питань, до якої приєдналася Україна, стала Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажу із застосуванням книжки міжнародного дорожнього перевезення від 14 листопада 1975 року.Конвенція МДП (термін є абревіатурою словосполучення “міжнародні дорожні перевезення”, що відповідає міжнародно-правовому визначенню ТЖ) нараховує 66 країн-учасниць.Україна є учасницею цієї Конвенції з 15 липня 1994 року. 23 травня 2000 року Україна приєдналася до Міжнародної конвенції про взаємну адміністративну допомогу у відтворенні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства від 9 червня 1977 року (далі - Конвенція Найробі).

Стамбульська конвенція від 26 червня 1990 року. Приєднання України до тексту Конвенції та всіх її Додатків відбулося 24 березня 2004 року. Конвенція про тимчасове ввезення товарів зазначає, що тимчасове ввезення має здійснюватися на підставі документа на тимчасове ввезення - міжнародного митного документа, який приймається як митна декларація (“Книжка АТА” є документом на тимчасове ввезення, що використовується для тимчасового ввезення товарів, за винятком транспортних засобів).- “Книжка СРБ” (“документ для митного оформлення”) є документом на тимчасове ввезення транспортних засобів. ризиками.

Міжнародна діяльність Держмитслужби України спрямовується і координується Президентом України та Кабінетом Міністрів України й здійснюється за погодженням із Міністерством закордонних справ України Держмитслужба України має право представляти Кабінет Міністрів України за його дорученням у міжнародних організаціях та під час укладання міжнародних договорів України. З метою покладених на Держмитслужбу України завдань щодо розвитку міжнародного співробітництва та виконання відповідних функцій в її центральному апараті діє Департамент міжнародного митного співробітництва, який у своїй діяльності керується Положенням “Про Департамент міжнародного митного співробіт­ництва”, затвердженим Наказом Держмитслужби України від 22.08.05 № 778. Цим Положенням визначено організаційно-правовий статус Департаменту, його завдання, функції та повноваження.

Для того щоб митний контроль був швидким й ефективним, відповідав інтересам держави та не завдавав шкоди міжнародній торгівлі, 15 грудня 1950 р. було підписано Конвенцію про створення Ради митного співробітництва - міжурядової митної організації зі штаб- квартирою в Брюсселі, до якої зараз входять 150 країн-членів.

У 1994 p. РМС була перейменована у Всесвітню митну організацію. Постановою Верховної Ради України від 19 червня 1992 р. прийнято рішення про приєднання до Конвенції, і з 10 листопада 1992 р. Україна стала повноправним членом цієї впливової міжнародної організації. ВМО - впливова світова структура, яка відіграє значну роль у вирішенні митних питань, торгівлі. За статистикою, у світі 90 зі 100% є митні проблеми. А одним з найпроблематичніших є питання завищення або заниження митної вартості товарів, недоставка вантажів до місць призначення. Це хвилює не лише країни СНД, Європи, а й усього світу.

Функціями Всесвітньої митної організації є:

- вивчення всіх питань, що стосуються митного співробітництва, якому

Договірні Сторони погодилися сприяти згідно з основними цілями цієї Конвенції;

- вивчення технічних аспектів митних систем, так само як і пов’язаних із ними економічних чинників, з метою запропонування практичних засобів досягнення якомога вищого рівня погодженості та однаковості підготовка проектів конвенцій і поправок до конвенцій, а також внесення рекомендацій щодо їх прийняття зацікавленими Урядами;

- розробка рекомендацій, що забезпечують однакове тлумачення і застосування конвенцій, що стосуються номенклатури для класифікації товарів у митних тарифах і оцінки товарів у митних цілях, підготовлених Групою по вивченню можливості створення Європейського Митного Союзу, а також здійснення з цією метою функцій, які йому можуть бути прямо приписані цими конвенціями відповідно до їх положень;

• розробка примірювальних рекомендацій для вирішення спорів по тлумаченню і застосуванню конвенцій;

• забезпечення розповсюдження інформації, що стосується митного регулювання і процедур;

• подання зацікавленим урядам за своєю ініціативою або за їх проханням інформації або порад по митних справах згідно з основною метою цієї Конвенції і внесення в зв’язку з цим рекомендацій;

• співробітництво з іншими міжурядовими організаціями з питань, що входять до її компетенції.

Після вступу до Всесвітньої митної організації Україна приєдналася до наступних конвенцій ВМО: Міжнародна конвенція про взаємну адміністративну допомогу у відверненні, розслідуванні та припиненні порушень митного законодавства, Міжнародна конвенція про узгодження умов проведення контролю вантажів на кордонах, Міжнародна конвенція про Гармонізовану систему опису та кодування товарів, Міжнародна конвенція про спрощення та гармонізацію митних процедур (Конвенція Кіото), підписала Протокол про співробітництво у боротьбі з обігом контрафактної фонографічної продукції.

Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у галузі митної справи вживає заходів з підготовки до приєднання до діючих конвенцій Всесвітньої митної організації та інших міжнародних організацій, до компетенції яких належать митні питання, та забезпечує виконання міжнародних договорів України з питань митної справи, які набули чинності і є невід’ємною частиною національного законодавства.

2. Міжнародна діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи(Центрального апарату Держмитслужби).

Відповідно до своєї компетенції, визначеної статтями 106 та 116 Конституції України, Президент України та Кабінет Міністрів України спрямовують і координують міжнародну діяльність Державної митної служби України - спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи. З метою забезпечення

цілісності зовнішньополітичного курсу держави, узгодженості дій органів виконавчої влади України у сфері зовнішніх зносин, неухильного додержання ними відповідних положень Конституції України, основних напрямів зовнішньої політики України, визначених Верховною Радою України, Закону України “Про міжнародні договори України”, інших законів, нормативно-правових актів Президент України видав Указ «Про заходи щодо вдосконалення координації діяльності органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин» від 18.09.1996 р. №841/96, згідно з яким, по-перше, на Міністерство закордонних справ України покладається координація заходів органів виконавчої влади у сфері зовнішніх зносин, зокрема, пов’язаних з участю міністерств та інших центральних органів виконавчої влади у роботі міжнародних організацій та їх органів, а також здійснення загального нагляду за виконанням міжнародних договорів України, в тому числі й іншими сторонами, додержанням прав, що випливають із таких договорів для України; по-друге, органи виконавчої влади погоджують з Міністерством закордонних справ України питання: щодо ініціювання закордонних візитів керівників органів виконавчої влади України чи запрошення іноземних офіційних делегацій; виступів, офіційних заяв та ініціатив міжнародного характеру, опублікування повідомлень та поширення прес-релізів, прямо чи опосередковано пов’язаних з міжнародною діяльністю; проведення міжнародних консультацій та переговорів, пов’язаних із реалізацією державної політики України у сфері зовнішніх зносин, у тому числі з дипломатичними представництвами іноземних держав, представництвами міжнародних організацій в Україні; тимчасового відрядження працівників відповідних органів виконавчої влади до органів дипломатичної служби для виконання службових обов’язків; підготовки міжнародних двосторонніх чи багатосторонніх документів, незалежно від їх назви (договір, конвенція, угода, протокол, комюніке, додаток до протоколу тощо); участі у міжнародних конференціях, сесіях органів міжнародних організацій, засіданнях міжурядових комісій та інших органів; інших дій, пов’язаних із зовнішніми зносинами, по-третє, посадові особи та органи виконавчої влади України з питань, пов’язаних із реалізацією державної політики України у сфері зовнішніх зносин, інформують Президента України, Міністерство закордонних справ України про зміст своїх службових контактів з посадовими особами та органами виконавчої влади іноземних держав, офіційними особами та органами міжнародних організацій протягом десяти днів після проведення таких контактів, а в разі одержання особливо важливої інформації - невідкладно, по-четверте, офіційні делегації та представники України на міжнародних консультаціях, переговорах, конференціях, сесіях органів міжнародних організацій, засіданнях міжурядових комісій та інших органів керуються письмовими директивами, вказівками, технічними завданнями, що визначають позицію України. Директиви, вказівки, технічні завдання готуються з урахуванням позицій заінтересованих центральних органів виконавчої влади відповідним органом виконавчої влади, уповноваженим брати безпосередню участь у міжнародних консультаціях, переговорах, конференціях, сесіях органів міжнародних організацій, засіданнях міжурядових комісій та інших органів, і після погодження з Міністерством закордонних справ України затверджуються не пізніше ніж за три дні до початку заходу відповідним органом виконавчої влади.

Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про міжнародні договори України» міжнародні договори України укладаються:

• Президентом України або за його дорученням - від імені України;

• Кабінетом Міністрів України або за його дорученням - від імені Уряду України;міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, державними органами - від імені міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних органів за погодженням з Міністерством закордонних справ України і з дозволу віце-прем’єр-міністра згідно з розподілом обов’язків. Центральний орган виконавчої влади може здійснювати проведення переговорів та міжурядових угод з питань митної справи.

Дата добавления: 2014-01-11