Лекція 6. Маркетингова цінова політика та методи маркетингового ціноутворення

3.

2.

1.

План

Домашнє завдання

Перелік використаної літератури

Контрольні питання

1. Що таке нововведення?

2. Що таке інноваційні процеси?

3. Які види інноваційних процесів існують?

4. У чому проявляються взаємозв'язки між видами інвестиційних процесів?

5. У чому вплив інновацій на виробництво?

6. Охарактеризуйте ризики, що вливають на інноваційні процеси

7. Що таке венчурний бізнес?

1. Покропивный С.Ф. Економіка підприємства. - К.: КНЭУ, 2005

2. Петрович Й.М. Економіка підприємства. – Львів: Магнолія – 2006, 2008

Вивчити матеріал лекції, закріпивши відповідями на контрольні питання.

1. Будова, властивості, функції ДНК.

2. Будова, властивості, функції РНК.

3. Значення АТФ.

Література

1..Кучеренко М.Є., Ю.Г.Вервес та ін. Загальна біологія: Пробн. підруч. Для

10 кл. серед. загальноосвіт. навч. закл.- К.: Генеза, 2001, ст. 33-38.

2. Бригідир Г.З., Гайда Г.В. та ін. Біологія. 10-11 клас. Поурочне планування.

Конспекти уроків. – Т.: Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 23-27.

3. Гладюк Т. та ін. Біологія. 10 клас. Посібник. – Т.: Підручники посібники,

2000, ст. 18-19.

4. Стахурська В.П., Слабіцька Н.П. Біологія: Посібник-конспект 10 клас.- Т.:

Навчальна книга – Богдан, 2000, ст. 27-30.

5. Тагліна О.В. Загальна біологія. 10 клас: плани-конспекти уроків. – Х.:

Ранок, 2001, ст.54-63.

6. Тагліна О.В. Біологія. 10 клас. Підруч. Для загальноосв. навч. Закл. – Х.:

Ранок, 2010, ст.72-82.

Назва “нуклеїнові кислоти” походить від латинського слова “нуклеос”, що означає “ядро” (Ф.Мішер у 1869р). Кислотами їх назвали за те, що вони мають кислотні властивості.

Це речовини білого кольору, волокнистої будови, погано розчинні у воді. Значення нуклеїнових кислот велике, адже вони відіграють центральну роль у збереженні і передачі спадкових властивостей клітини.

ДНК і РНК – це лінійні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди. Нуклеїнові кислоти складаються із вуглеводу (пентози), 10% фосфору і нітрогену.

Будова нуклеотиду: залишок азотистої основи - залишок пентози – залишок ортофосфатної кислоти.

Залишок пентози визначає тип нуклеїнової кислоти: ДНК містить дезоксирибозу, РНК – рибозу.

Загальна довжина ДНК у 23 парах хромосом людини дорівнює 1,5 м. Молекули РНК значно коротші: 0,01 мм. Молекулярна маса нуклеїнових кислот сягає десятки і сотні мільйони вуглецевих одиниць. Кількість нуклеотидів у молекулі буває різною: 80 (т-РНК) – 3000 (двоспіральна ДНК). Як і білки, нуклеїнові кислоти, мають первинну структуру (послідовність нуклеотидів) і складнішу вторинну, яка формується за рахунок водневих зв’язків (спіраль).

Будову молекули ДНК відкрили у 1953р. Д.Уотсон і Ф.Крік: ДНК – два спірально закручених ланцюги (у 1962р. Нобелівська премія).

Діаметр спіралі 2 нм. Кожен ланцюг ДНК – полімер із нуклеотидів. ДНК всього органічного світу утворені чотирма типами нуклеотидів, які відрізняються за азотистою основою: А – аденіновий, Г – гуаніновий, Т – тиміновий, Ц – цитозиновий.

Нуклеотидний склад ДНК вперше кількісно проаналізував американський біохімік Едвін Чаргафф: в молекулі ДНК кількість А = кількості Т, кількість Г= кількості Ц; сума А+Г=Т+Ц – правило Чаргаффа.

Відстань між сусідніми азотистими основами (розмір одного нуклеотиду) становить 0,34 нм, крок спіралі становить 3,4 нм і місить 10 пар основ.

Самоподвоєння ДНК – реплікація. В основі реплікації лежить принцип комплементарності. Цей ферментативний процес здійснюється напівконсервативним способом: перед реплікацією подвійна спіраль ДНК розплітається і кожен ланцюг служить матрицею для синтезу нового. При розкручуванні ДНК на два матричні ланцюги діє фермент ДНК-полімераза.

За певних умов (дія кислот, лугів, нагрівання) відбувається денатурація ДНК, можлива ренатурація. Лінійна ДНК має форму видовженої, компактно скрученої молекули. Третинна структура ДНК – суперспіраль.

Функція ДНК: збереження, передача, реалізація, зміна спадкової інформації.

ДНК знаходиться у ядрі, мітохондріях і пластидах.

РНК – полімер із одного ланцюга, закрученого у спіраль( у вірусів дволанцюгові РНК, які передають спадкову інформацію як ДНК).

Мономером РНК є нуклеотид, який відрізняється від нуклеотиду ДНК: замість дезоксирибози рибоза, замість тиміну – схожа за будовою азотиста основа урацил.

Є три типи РНК:

1) інформаційна (матрична) РНК являє собою точну копію певної ділянки молекули ДНК (1-кількох генів) і переносить генетичну інформацію від ДНК до місця синтезу поліпептидного ланцюга, а також бере участь у його збиранні. Її частка 5% загальної кількості РНК клітини. Молекула і-РНК складається із 300-30000 нуклеотидів відповідно до довжини ділянки ДНК, яку вона копіює.

2) транспортна РНК містить 70-90 нуклеотидів, становить 10%, вона приєднує амінокистлоти, транспортує їх до місця синтезу білкових молекул, “впізнає” за принципом комплементарності ділянку і-РНК, яка відповідає амінокислоті, що транспортується, та визначає місце розташування амінокислоти на рибосомі. Кожна з амінокислот транспортується до рибосоми своєю т-РНК. Вторинна структура Т-РНК нагадує листок конюшини.

3)рибосомна РНК становить 85% кількості рибосом клітини і 60% маси рибосом, складається із 3000-5000 нуклеотидів, забезпечує певне просторове розташування і-РНК і т-РНК на рибосомі, виконуючи структурну функцію.

Р-РНК не бере участі у передачі спадкової інформації. У клітинах еукаріот р-РНК синтезується в ядерці.

РНК у клітинах синтезуються на ДНК за участю ферментів РНК-полімераз. РНК комплементарна ділянці однієї з ниток ДНК, на якій синтезована, тобто послідовність нуклеотидів ділянки молекули ДНК визначає порядок розташування нуклеотидів у молекулі РНК.

РНК знаходиться у ядрі, рибосомах, цитоплазмі, мітохондріях, хлоропластах.

АТФ (аденозинтрифосфорна кислота) міститься у кожній клітині тварин і рослин. Найбільше – у скелетних м’язах, тому, що ця сполука – універсальне джерело енергії в клітині.

Молекула АТФ по хімічній структурі – нуклеотид, який складається із азотистої основи аденіну, вуглеводу рибози і трьох залишків ортофосфатної кислоти.

Це нестійка сполука, самовільно і під дією ферменту в АТФ розриваються зв’язки між залишками ортофосфатної кислоти і до звільнившихся зв’язків приєднуються молекули води, і при цьому відщеплюються молекули ортофосфатної кислоти. Якщо відщеплюється одна молекула, то АТФ переходить у АДФ (аденозиндифосфорна кислота), при цьому вивільняється 42 кжЖ енергії. Якщо два залишки – АМФ (аденозинмонофосфорна кислота) і вивільняється 84 кДж енергії.

Ця енергія використовується для синтезу необхідних організму сполук, підтримання сталої температури тіла, м’язової роботи, нервових процесів. З іншого боку, частина енергії, що вивільняється, витрачається на синтез АТФ із АДФ чи АМФ і молекул ортофосфатної кислоти.

Функція АТФ – універсальний хімічний аккумулятор енергії в клітині.

Дата добавления: 2014-01-11