Тема 1. Предмет, завдання і методи дитячої психології

Житомир - 2010

КУРС ЛЕКЦІЙ

(для студентів спеціальності «Дошкільне виховання»)

1. Предмет і завдання дитячої психології.

2. Зв’язок дитячої психології з іншими науками.

3. Коротка історія розвитку дитячої психології.

4. Методи дитячої психології.

1. Предмет і завдання дитячої психології

Дитяча психологія – це галузь психологічної науки про індивідуальний розвиток людської психіки від народження до моменту вступу в школу.

Предметом дитячої психології є вивчення виникнення й розвитку психічних процесів і властивостей у дітей, тобто дитяча психологія вивчає особливості відчуттів, сприймання, пам’яті, мислення, уяви, емоцій тощо, як змінюються ці функції з віком дитини. Предметом дитячої психології є вивчення у дитини особливостей формування психічних якостей, появу новоутворень, які виникають з віком у психіці дітей. Предметом дитячої психології є розкриття співвідношення природних і соціальних факторів. До предмету дитячої психології входить вивчення рушійних сил індивідуального розвитку психіки дитини, дослідження закономірностей переходу від попередніх до наступних періодів розвитку, від нижчих стадій до вищих, з’ясування індивідуальних психологічних відмінностей у розвитку дітей різних вікових груп, а також факторів, що їх детермінують.

Отже, предметом дитячої психології є дослідження закономірностей психічного розвитку дитини від народження до 6 років.

Розділи дитячої психології:

1. психологія немовляти

2. психологія раннього дитинства

3. психологія дошкільника.

Завдання дитячої психології:

1) Дослідити і визначити умови, які забезпечують оптимальний розвиваючий ефект виховання і навчання.

2) Виявлення умов, факторів і засобів гармонійного розвитку особистості.

3) Розробити або створити методичну базу для визначення ходу, змісту і умов психічного розвитку дитини.

4) Організація оптимальних форм дитячої діяльності і спілкування.

5) Психологічна допомога в періоди вікових криз.

2. Зв’язок дитячої психології з іншими науками

Дитяча психологія має тісні зв’язки з іншими науками про людину. Вона, насамперед, пов’язана із філософією як наукою, від якої відокремились всі галузі психології. Особливо зв’язані з філософією різноманітні теоретичні положення дитячої психології.

Після відокремлення психології від філософії певний час існувала психологія, яка вивчає закономірності виникнення, розвиток і формування психіки у людини, тварини. Пізніше відбувся процес диференціації психології. Так виникла генетична психологія, яка, у свою чергу, виділила дитячу, порівняльну психологію та психологію народів. Цілком природно, що дитяча психологія пов’язана з цими галузями знань, які об’єднуються у генетичну психологію. (Порівняльна психологія досліджує філогенез психіки шляхом порівняння основних форм психіки тварин і людини; психологія народів вивчає історичний розвиток психіки людини шляхом зіставлення психології різних племен, народів і націй).

Дитяча психологія зв’язана з педагогічною психологією та її галузями. Цей зв’язок обумовлений тим, що розвиток людини відбувається в умовах навчання, виховання та збагачення соціальним досвідом. Педагогічна психологія досліджує психологічні основи навчально-виховного процесу.

Серед інших галузей психології, з якими пов’язана дитяча психологія, виділяють наступні:

- диференціальна психологія – галузь психології, що вивчає індивідуальні і групові відмінності у психіці людей, як впливають на ці відмінності статеві особливості, особливості організму тощо.З цієї галузі знань вийшла індивідуальна психологія, яка вивчає індивідуальні особливості психічних функцій людини, і групова психологія, що вивчає психологію поведінки соціальних груп. Спільним тут є з’ясування особливостей прояву психічних функцій у людей, різних за віком, які входять до цих соціальних груп.

- Соціальна психологія, що вивчає взаємовідносини людей у малих групах, колективах та їх вплив на психіку і діяльність підростаючої особистості, яка формується у певних життєвих групах, колективах, сім’ї, виконуючи у них певні функції і ролі.

- Психологія праці, що вивчає психологічні проблеми трудової діяльності, зокрема, інженерну психологію, яка розглядає об’єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії людини і технічних засобів за певних умов природного і соціального середовища.

- Психологія важковиховуваних осіб різних вікових груп.

- Спеціальна психологія, яка вивчає психологічні особливості аномальних дітей і дорослих.

- Психогігієна, яка вивчає заходи, спрямовані на збереження і зміцнення психічного здоров’я людей різних груп тощо.

- Педагогіка – наука, що розробляє мету, зміст, методи та форми навчання й виховання підростаючого покоління.

- Загальна психологія:теоретична база: користування понятійним апаратом загальної психології.

- Фізіологією:вплив фізіологічних особливостей школяра на його психічний розвиток, зокрема, вплив генотипу, природних задатків та формування психіки.

3.Коротка історія розвитку дитячої психології

У своєму розвитку дитяча психологія пройшла кілька етапів:

1 етап – Донауковий етап розвитку

17-18 ст. – просвітителі звернули увагу на те, що психіка дитини відрізняється від психіки дорослого.Представники: У Росії: Новіков, Радіщев, Татіщев, Ушинський.

Ушинський К.Д. запропонував цілісну психологічну концепцію людини:

- показав роль психічних процесів у навчанні (вивчення уваги);

- показав особливості розвитку мовлення в онтогенезі і значення свідомого оволодіння мовою для розвитку школяра.

Виділяється кілька течій-напрямків у ВП (20-30 рр. 20 ст.) (Лесгафт, О.М.Леонтєв, С.Л.Рубінштейн, Л.С.Виготський):

1) біогенетичний напрям;

2) соціогенетичний напрям;

3) теорія конвергенції - (2-х факторів);

4) теорія рекапітуляції.

У цих напрямках по-різному визначались роль та співвідношення факторів, що впливають на розвиток особистості.

1-й етап. Біогенетичний фактор (генотип, природні і вроджені задатки мають вплив на розвиток особистості.)

2-й етап. Соціогенетичний фактор (Джон Локк та вчення про “чисту дошку”);

3-й етап. Теорія конвенгерції (або 2-х факторів) (Штерн) – обидва фактори рівнозначні, але вони механічно змішуються, а не розглядаються діалектично);

4-й етап. Теорія рекапітуляції (як наслідок біогенетичного підходу). Суть:

біогенетичний закон Гекхеля (еволюція розвитку життя на землі) переносили на розвиток психіки. Біогенетичний закон: розвиток ембріону повторює в своєму розвитку еволюцію життя на Землі (онтогенез повторює філогенез).

2 етап - розвиток науки педології.

20-30 рр- в Росії та Україні з’являються представники теорії конвенгерції – педологія ( Корнілов, Л.С.Виготський, Блонський ). Вони намагалися забезпечити комплексне вивчення дитини за допомогою інтеграції різних наук, предметом дослідження яких є людина (психології педагогів, фізіологів, медиків, філософів, і т.д.)

Негативний наслідок: перебільшувалося знання психодинамічних методик.

Вивчали IQ- коефіцієнт розумового розвитку, диференціації дітей в класи А,В,С. Але діагностичні методики не могли вивчати потенційні можливості дітей, а лише рівень поінформованості, знань дітей.

ЇЇ стали вважати буржуазною наукою, бо вона захищала дітей багатих, оскільки їх діти мали більше знань та були більш поінформовані.

Педагоги продіагностували сина Сталіна, який показав низький коефіцієнт інтелекту і з’явилася постанова наркомпросу “Про перекручення в системі освіти”.

Помилки педології:

- перебільшення або недооцінення людського фактору, або механістичний підхід до цього питання;

- не розглядалися рушійні сили психічного розвитку.

Лев Семенович Виготський – починав вчителем у Гомельській школі, закінчив Московський університет, факультет психології.

Внесок:

- запропонував теорію культурно-історичного розвитку психіки (теорія розвитку вищих психічних функцій). Він розглядав лише найскладніші процеси психіки людини (тому його психологію називають “вершиною психологією” і довів значення для розвитку психіки людини культурного і історичного факторів - соціогенетичний фактор.

- всі вищі психічні функції спочатку виникають у відносинах між людьми, а згодом стають надбанням самої людини. Процес переходу зовнішніх умов у внутрішні надбання особистості називають - інтеорізація.

Наприклад: дія хватання: спочатку випадково дитина тягнеться до іграшки, вона її приваблює, а мати бачить і дає їй іграшку. Так формується вказівний жест, а потім і хватальний і це стає надбанням самої дитини.

мова - спочатку, як засіб спілкування, а потім перетворюється у внутрішнє мовлення і стає інтелектуальною діяльністю;

- соціогенетичний фактор впливає на розвиток психіки людини опосередковано і залежить від афективного (емоційного) ставлення людини до навколишнього середовища, ситуації. Ввів та розглянув поняття “ соціальна ситуація розвитку”).

Сучасні психологи твердять – “ Зміни своє ставлення до світу – і світ стане іншим».

- підходив до людини, як до особистоті, як до суб’єкту власної діяльності.

Сергій Леонідович Рубінштейн – працював в Одеському університеті, вчився в Європі, потім працював у Ленінграді та Москві. Його книга “Человек и мир”.Після жовтнового перевороту почав працювати у руслі діалектично-матеріалістичного вчення.

Внесок:

- доведено і досліджено один з основних принципів психології: єдність свідомості і діяльності: а свідомість розвивається і зароджується у діяльності, а свідомість впливає на зміст, форму і тип діяльності;

- дитина розвивається у навчанні і вихованні, навчаючись і виховуючись;

- рушійною силою розвитку є внутрішні суперечності між досягнутим розвитком і тим новим змістом, яким оволодіває дитина.

- Психічний розвиток зумовлюється тим змістом діяльності, в яку втягнута людина.

Антон Семенович Макаренко

- вчення про формування особистості в колективі, особливості формування мотиваційної сфери особистості;

- взаємостосунки особистості в колективі;

- досліджував перспективні лінії розвитку особистості;

- становлення характеру, характерологічних якостей особистості.

Олександр Миколайович Леонтьєв – учень Виготського

- розробив загальнопсихологічну концепцію діяльності людини;

- ввів поняття провідна діяльність – діяльність, яка має найвизначальніший вплив на розвиток психіки в даний період онтогенезу і зумовлює виникнення новоутворень психіки.

40-50 рр. – занепад психології, оскільки була одна ідеологія.

3 етап - Відродження психологічної науки

кінець 50 початок 80 рр.

Починають відроджуватися психологічні науки. Багато досліджень в педагогічній психології пов’язані з оптимізацією процесу навчання (Давидов В.В., Занков В.В., Менчинська, О.В.Запорожець, Д.Б.Єльконін). В.В.Давидов, В.В.Занков показали, що при певних умовах навчання вже в молодшому шкільному віці можна розвинути елементи теоретичного мислення.

Завдяки їх дослідженням були розроблені нові програми, підручники з математики: починають вчити не натуральні числа, а поняття числа та ін.

Петро Якович Гальперін: теорія поетапного формування розумових дій.

Лідія Іллівна Божович: дослідження розвитку особистості протягом онтогенезу.

У вітчизняній психології формуються 3 великі школи:

1) Ленінградська школа (О.М.Мясіщев, Б.Г.Ананьєв) - вивчення ставлень, стосунків людей, розвиток під впливом свого ставлення до оточуючого та до себе. Провели багато експерементів.

2) Московська школа (А.В.Петровський, П.І.Зінченко, О.М.Леонтєв) – діяльнісний підхід до розвитку особистості, психіки.

3) Грузинська школа (Узнадзе)- вивчення підсвідомого особистості, розробили концепцію установки.

4) Дослідження українських психологів:

Г.С.Костюк, Скрипченко О.В., Проколієнко Л.М., Ніколенко М.Ф.

- рушійні сили психічного розвитку особистості,

- особливості розвитку молодшого школяра;

- дослідження з психології: профдіагностики, профорієнтації та профвідбору.

4 етап кінець 80 рр. - по сьогодні

- дослідження вже ведуться не лише в діалектико-матеріалістичному напрямку, а й в багатьох інших;

- прослідковується гуманітарний напрямок вивчення психічних явищ. Цей підхід найбільш яскраво відображений у гуманістичній психології. Всі дослідження психічних явищ опосередковуються ставленням до особистості людини як самоцінності. В першу чергу враховується людський фактор, людина виступає як самоціль, а не як засіб досягнення чогось.

- в педагогічній психології та сучасній школі з’явився суб’єкт- суб’єктний підхід: учень є суб’єктом власної життєдіяльності, як повноправний партнер, який вимагає поваги;

- застосовується системний підхід до вивчення психічних явищ:

· зміст явища

· умови його зародження, розвитку;

· структура явища

· вивчення з боку історико-культурного розвитку

- ведуться експериментальні дослідження для дослідження різних явищ, з’явилася спеціальність “Практична психологія”

4.Методи дитячої та педагогічної психології

(за Б.Г.Ананьєвим)

В основу класифікації методів дитячої психології покладено принцип етапів проведення психологічного дослідження.

Виділяють 4 групи методів у віковій психології:

Дата добавления: 2014-01-15