Реструктуризація та санація як способи подолання кризових явищ на підприємстві

Реструктуризація підприємства — це здійснення організаційно-еко­номічних, правових, технічних заходів, спрямованих на зміну структури підприємства, його управління, форми власності, організаційно-право­вих форм, здатність привести підприємство до фінансового оздоровлен­ня, збільшення обсягу випуску конкурентоспроможної продукції, підви­щення ефективності виробництва.

Метою проведення реструктуризації є створення повноцінних суб'єктів підприємницької діяльності, здатних ефективно функціонувати в умо­вах переходу до ринкової економіки і виробляти конкурентоспроможну продукцію, що відповідає вимогам товарних ринків.

Реструктуризація підприємства здійснюється Агентством з питань за­побігання банкрутству підприємств і організацій після занесення його до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій і проведення поглибленого аналізу фінансово-господарської діяльності спеціалістами, які роблять висновки щодо шляхів оздоровлення і пропонують концепцію господарської діяльності підприємства.

Виходячи з того, що період фінансового оздоровлення підприємств має бути не більше 1,5-2 років, концепція розвитку підприємства розробляється залежно від умов господарської діяльності підприємства і повинна в своїй структурі мати такі необхідні розділи: організа­ційний, виробничий, інвестиційний, економічний, зовнішньоеконо­мічної діяльності, управління персоналом, соціальний і екологічний.

Реструктуризація підприємства може здійснюватись шляхом:

- об'єднання (злиття) підприємств з утворенням нової юридичної особи;

- виділення окремих структурних підрозділів для подальшої прива­тизації;

- виділення окремих структурних підрозділів з утворенням на їх базі нових юридичних осіб;

- створення державної холдингової компанії з дочірніми підприємствами;

- передачі виділених структурних підрозділів до сфери управління іншого органу управління;

- ліквідації підприємства;

- перепрофілювання підприємства.

Робота щодо розробки проектів реструктуризації здійснюється керів­ником підприємства за консультативною і методологічною допомогою спеціалістів Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств і організацій. Доопрацювання і затвердження плану реструктуризації про­водиться в Агентстві за участю керівника підприємства.

Для забезпечення своєчасної розробки плану реструктуризації до­цільно розробити план-графік проведення робіт з визначенням термінів виконання та відповідальних виконавців.

При розробці плану реструктуризації підприємства особлива роль нале­жить плануванню маркетингової діяльності. При цьому враховується ос­новна стратегічна мета реструктуризації — завоювання підприємством найбільш оптимальної частки на ринку продукції. Висновки з проведеного аналізу маркетингової діяльності повинні ляг­ти в основу плану маркетингової діяльності бізнес-плану підприємства.

Аналіз умов функціонування структурних підрозділів у складі підприє­мства дасть змогу визначити форми і методи його реорганізації. При ви­борі форм і методів реструктуризації особливу увагу необхідно звертати на збереження підрозділів, які беруть участь у забезпеченні найважливі­ших державних і суспільних потреб, їх значення у вирішенні соціально-економічних питань регіону.

Реструктуризацію підприємств можуть забезпечити оптимально підібрані організаційно-економічні заходи: заміна керівництва підприємства; часткова або повна приватизація; часткове закриття; проведення процедури банкрутства; поділ великих підприємств на частини; відокремлення від підприємств непрофільних структурних підрозділів; виділення казенних підприємств, або спецвиробництв; звільнення підприємств віл об'єктів соцкультпобуту; продажів (або надання в оренду) частини основних фондів підприємства; конверсія, диверсифікація; поліпшення якості товарів (робіт, послуг), що випускаються; підвищення ефективності маркетингу; зменшення витрат на виробництво; впровадження нових прогресивних форм і методів управління; скорочення чисельності зайнятих на підприємстві із забезпеченням соціальних пільг при звільненні; тимчасова зупинка капітального будівництва та продажів об'єктів неза­вершеного будівництва; продажів зайвого устаткування, матеріалів і скла­дових готових виробів тощо; відстрочка або списання боргів; пошук інве­стицій та інвесторів; залучення кредитів.

Ці заходи можуть здійснюватись як поодинці, такі комплексно.

Вибір тих чи інших форм і методів виходу підприємства з кризи залежить від очікуваних результатів їх застосування (потенційна прибутковість), потрібних для цього коштів і можливостей їх придбання, терміну одер­жання результатів. Реалізація вибраного заходу повинна забезпечити за­довільний фінансовий стан підприємства на поточний період і перспек­тиву. При цьому необхідно враховувати соціальні та екологічні наслідки від впровадження заходу.

Найважливішою умовою для прийняття рішення про вибір конкрет­ного заходу є наявність техніко-економічного обґрунтування доцільності його здійснення. Обов'язковою і необхідною складовою частиною проекту з реструкту­ризації підприємства є наявність бізнес-планів нових реорганізованих підприємств.

Ефективність проекту реструктуризації забезпечується тими захода­ми, які покладені в їх основу і повинні дати очікувані результати в органі­зації та управлінні підприємством, зростанні обсягів виробництва, поліпшенні економічного і екологічного стану підприємства тощо.

Реалізація заходів щодо реструктуризації підприємства забезпечить подолання кризового стану та створить необхідні умови для поліпшення його економічного стану, зокрема таких факторів як: зростання фон­довіддачі за рахунок розширення існуючих і створення нових виробництв, відокремлення надлишкових основних фондів; скорочення надлишко­вих витрат; використання нових джерел інвестування.

Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні наслідки тільки за умови санації фінансів базової ланки еконо­міки — підприємств та організацій.

З поняттям «фінансове оздоровлення» тісно пов'язана категорія «са­нація». Економічний словник тлумачить поняття «санація» як систему заходів, здійснюва­них для запобігання банкрутств промислових, торговельних, банківсь­ких монополій, визначаючи, що санація може відбуватися злиттям підприємства, яке перебуває на межі банкрутства, з потужнішою компа­нією; випуском нових акцій або облігацій для мобілізації грошового капіта­лу; збільшенням банківських кредитів і наданням урядових субсидій; пе­ретворенням короткострокової заборгованості в довгострокову; повною або частковою купівлею державою акцій підприємства, що перебуває на межі банкрутства.

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» розрізняє поняття «санація» та «досудова санація». У цьому разі санація розглядається як система заходів, передбачених процедурою провадження справи про банкрутство з метою запобігання ліквідації боржника і спрямованих на оздоровлення його фінансового стану, а також на задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації боргів та капіталу і (або) зміною організаційної та виробничої структури боржника. Досудова санація — система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, здійснюваних власником боржника, інвестор, з метою запобігати його ліквідації, вдавшись до реорганізаційних, організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів у межах чинного законодавства до початку порушення справи про банкрутство.

Своє тлумачення поняття «санація» має і Національний банк України: режим фінансової санаці ї — це система не примусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Рішення про проведення санації може прийматися в таких основних ви­падках:

1. З ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі — якщо існує загроза неплатоспроможності та оголошення його банкрутом в недалекому майбутньому. Рішення про санацію приймається до звер­нення кредиторів в арбітражний суд із заявою про оголошення банкрутом даного підприємства (досудова санація).

2. Після того, як боржник з власної ініціативи звернувся до арбітраж­ного суду із заявою про порушення справи про своє банкрутство (якщо підприємство стало фінансово неспроможним або існує реальна загроза такої неспроможності). Одночасно з поданням боржник має подати до арбітражного суду план санації та (або) проект мирової угоди. Зрозуміло, що рішення про санацію приймається лише у разі, якщо підприємство доведе кредиторам, що воно є санаційно спроможним.

3. По закінченні місячного терміну з моменту опублікування в офіційно­му друкованому органі Верховної Ради чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про банкрутство даного підприємства - якщо надійшли пропозиції від фізичних чи юридичних осіб, які бажають задовольнити вимоги кредиторів до боржника та подали акцентовані комітетом кредиторів та арбітражним судом пропозиції щодо санації (реор­ганізації) неспроможного підприємства. У разі згоди кредиторів з умова ми та механізмом задоволення їхніх претензій арбітражний суд приймає рішення про припинення провадження у справі про банкрутство та про здійснення фінансової санації юридичної особи.

4. 3 ініціативи фінансово-кредитної установи. Згідно із Законом Ук­раїни «Про банки та банківську діяльність» установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застоювати комплекс заходів щодо його санації, у тому числі: передати оперативне управління даним підприємством адміністрації, сформованій за участю банку; реорганізувати боржника; змінити порядок платежів; спрямувати на погашення кредиторської заборгованості виручку від реалізації продукції. 5. З ініціативи заставодержателя цілісного майнового комплексу підприємства. Уразі невиконання зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, заставодержатель має право здійснити передбачені договором заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника, включаючи призначення своїх представників у керівні органи підприємства, обмеження у праві розпоряджатися випущеною продукцією та іншим майном відповідного суб'єкта господарювання. Якщо санаційні заходи не призвели до понов­лення платоспроможності підприємства, то заставодержатель має право звернутися до арбітражного суду із заявою про стягнення майна, яке пе­ребуває в іпотеці.

6. З ініціативи Державного органу з питань банкрутства, якщо йдеться про державні підприємства.

7. З ініціативи Національного банку України — якщо йдеться про фінансове оздоровлення комерційного банку. Режим санації є превен­тивним заходом впливу НБУ на комерційний банк перед застосуванням санкції, передбачених Законом України „Про банки та банківську діяльність".

Дата добавления: 2014-01-11