Історичні передумови виникнення та загальна характеристика соціалістичних утопій

СОЦІАЛІСТИЧНІ УТОПІЧНІ ВЧЕННЯ

7.1. Історичні передумови виникнення та загальна характеристика соціалістичних утопій.

7.2. Ранній утопічний соціалізм.

7.3. Економічні ідеї пізніх соціалістів-утопістів.

Витоки соціалістичних економічних учень беруть початок з глибини історії. З давніх-давен люди мріяли про справедливе і щасливе суспільство, позбавлене експлуатації та гноблення, економічної і соціальної нерівності, що знайшло відображення у творах старогрецьких мислителів, релігійних ученнях, численних утопічних концепціях, заснованих на ідеях розумного порядку та гармонії.

В історії економічної думки виділяють два основні етапи розвитку со­ціалістичних утопічних ідей:

• ранній утопічний соціалізм, який знайшов яскраве втілення у фантастичних проектах видатних мислителів XV—XVII ст. Т. Мора, Т. Кампанелли, Ж. Мельє, В. Вінстенлі, Г. Бабефа, Т. Мюнцера та ін. Найважливішими передумовами виникнення цих проектів став розклад феодалізму, первісне нагромадження капіталу в західноєвропейських країнах, яке супроводжувалось розоренням селянства та зубожінням переважної більшості населення. Твори ранніх соціалістів-утопістів відобразили ідеологію антифеодального протесту, прагнення до скасування феодальних привілеїв та залежностей, зміни відносин власності й розподілу, утвердження справедливого і щасливого суспільства;

пізній утопічний соціалізм, заснований на ідеях перебудови капіталістичного суспільства, які знайшли відображення у працях видатних західно- європейських мислителів XVIII—XIX ст. Ш. Фур'є, К.А. Сен-Сімона, Р. Оуена. Найважливішими передумовами формування цих ідей стали: завершення про­мислового перевороту, масове розорення селян та ремісників, майнове розша­рування суспільства, виникнення безробіття та злиденності, погіршення ста­новища робітничого класу, загострення соціальних суперечностей тощо.

Термін "соціалізм" впровадив у науковий вжиток французький філо­соф П'єр Леру (1797—1871) у другій половині XIX ст. Він був послідовником К.А. Сен-Сімона та одним із засновників християнського соціалізму — спе­цифічного напрямку суспільної думки, представники якого прагнули надати релігійному ученню соціалістичного забарвлення і розглядали як найважли­вішу умову соціалістичних перетворень моральне вдосконалення суспільства. У сучасній літературі термін "соціалізм" використовується як назва теорії, в основі якої лежить ідея рівності (матеріальних благ, прав, обов'язків), спільності власності, соціальної справедливості, свободи, а також суспільно­го устрою, що відповідає цим вимогам.

Значний вплив на формування суспільної думки цього періоду справили праці ранніх соціалістів-утопістів, видатних просвітників-енциклопедистів Д. Дідро, Ж.Л. Д'Аламбера, Вольтера, Ж.Ж. Руссо, які заклали ідеологічне підґрунтя антифеодальних перетворень, а також ідеї представників класич­ної політичної економії щодо необхідності подолання перешкод на шляху тех­нічного прогресу, зростання суспільного багатства як основної мети еконо­мічної політики, спрямованої на поліпшення добробуту людства. Водночас представники пізнього утопічного соціалізму виступили проти класич­ної теорії вічного та незмінного ринкового "природного порядку", проти­ставивши їй ідею суспільного розвитку та еволюційного переходу від капіта­лізму до нового, гуманного та справедливого суспільства.

Критикуючи суспільний устрій, заснований на приватній власності та вільній конкуренції, К.А. Сен-Сімон, ПІ. Фур'є, Р. Оуен здійснили перші спроби систематизованого викладу соціалістичних ідей та практичного втілен­ня омріяного ідеалу.

На відміну від прагматичних теорій XV—XVIII ст., які були спрямовані на дослідження господарської реальності та матеріальних умов розвитку еко­номічної діяльності, соціалістичні утопічні концепції відобразили мрії та фантастичні проекти видатних західноєвропейських мислителів, твори яких дуже часто нагадували емоційні проповіді, заклики та настанови.

Незважаючи на різноманітність підходів та ідей, можна виділити деякі спільні риси, притаманні більшості соціалістичних утопічних учень:

• емоційну критику феодального та капіталістичного устроїв за їх не­спроможність забезпечити справедливий розподіл багатства та ефективне використання матеріальних і людських ресурсів;

• заперечення приватної власності та вільної конкуренції як основи експлуатації та соціальної нерівності. "Усі комуністичні утопії, починаючи з Платона і Мора і закінчуючи егалітарними письменниками XVIII ст. — Маблі, Морелі, Годвіном, Бабефом, — зазначають відомі дослідники історії економічних учень III. Жід і Ш. Ріст, — засновані на критиці приватної влас­ності";

• розуміння розвитку людського суспільства як історичного процесу, пов'язаного із заміною наявного ладу новим, більш прогресивним і справед­ливим суспільним устроєм;

• прагнення не лише описати ідеальне суспільство вічної справедливості, здатне забезпечити добробут усіх громадян, але й нав'язати людям обов'язковий образ дій та поведінки, детально регламентувати їх життя;

• відмову від насильницьких, революційних методів побудови справедливого суспільства, віру в можливість свідомої трансформації суспільного устрою шляхом виховання населення, пропаганди і поширення соціалістичних ідей;

• використання гіпотетичного методу, побудову утопічних концепцій на основі висування гіпотез: "що буде, коли...", "уявімо, що..." тощо.

Дата добавления: 2014-01-11