Лекція 7 (2) світовий економічний розвиток і економічна думка у другій половині хVIII – на початку хiх ст

У 30-ті роки він очолював кооперативний рух в Англії, боровся за фабрич­не законодавство, спрямоване на захист інтересів робітників, керував спро­бою створення першої національної профспілки, яка мала об'єднати до півмільйона осіб. Незважаючи на те, що ці ініціативи не мали очікуваного успіху, Р. Оуен не залишав справи свого життя. До самої смерті він видавав журнали, книги, брошури, читав лекції, випускав звернення, відстоюючи свої ідеї. Помер Р. Оуен у 1858 р.

Одружившись у 1800 р. з дочкою багатого фабриканта, Р. Оуен переїхав у поселення Нью-Ленарк біля Глазго (Шотландія) і став співвласником і управ­ляючим ткацької фабрики, на якій працювало біля 2000 робітників. У Нью-Ленарку англійський соціаліст-утопіст спробував реалізувати своєрідний со­ціально-економічний експеримент, створивши ідеальну промислову общину, здатну забезпечити не лише високі прибутки підприємців, але і добробут найманих робітників. Успішному здійсненню його планів сприяли міцна мате­ріальна база і географічна ізоляція Нью-Ленарка. За короткий строк Р. Оуен здійснив технічну реорганізацію виробництва і цілу низку соціальних заходів. Робочий день був скорочений до 10,5 годин (проти звичних на той час 12—16 годин), були побудовані зручне житло для робітників, яслі, дитячий садочок, школа, культурний центр з бібліотекою. У фабричному магазині товари про­давались за цінами на 25 % нижчими за роздрібні. Була створена страхова каса, працювали народні дружини з підтримки громадського порядку тощо.

Після закінчення навчання Р. Оуен служив уч­нем і прикажчиком у мануфактурній крамниці. Праг­нучи реалізувати свій підприємницький хист і енер­гію, він взяв у брата позику і відкрив невелику май­стерню з виготовлення ткацьких машин. Англія на той час переживала період промислової революції і бурхливого розвитку бавовноткацького виробниц­тва. Завдяки успішній діяльності у цій сфері Р. Оуен став управляючим, а згодом — директором великої бавовноткацької фабри­ки у Манчестері.

Видатний англійський соціаліст-утопіст Роберт Оуен (1771 — 1858) народився у в маленькому містечку Ньютаун (Вельс) у сім'ї дрібного торгов­ця. Проявивши великі здібності до навчання, він ще учнем заробляв репетиторством і допомагав учи­телю місцевої школи.

Все життя французький утопіст не залишав надії на те, що зможе переко­нати панівні верстви у необхідності переходу до нового гармонійного суспіль­ства, Він навіть встановив спеціальні години прийому, чекаючи тих, хто до­поможе реалізувати намічені проекти. Після 1830 р. у Франції почав бурхли­во розвиватись фур'єристський рух. У 1832 р. мислитель здійснив спробу організації соціалістичної общини (фаланги) на придбаній ним земельній ділянці, за 65 км від Парижа. Але його експеримент був невдалим. Помер Ш. Фур'є у 1837 р. у Парижі.

Виходячи з того, що світ підпорядковується законам руху, Ш. Фур'є виокремив два види цих законів: закони матеріального руху (закони тяжін­ня, які були відкриті Ньютоном) і закони соціального руху — "тяжіння пристрастей", заслугу відкриття яких вчений приписував собі.

Пов'язуючи історичні епохи зі ступенями розвитку виробництва, він стверджував, що рушійною силою історії є людські пристрасті, у яких виражається гармонія, призначена божественною волею. Відтак розуміння шля­ху до справедливого суспільного устрою потребує усвідомлення встановлено­го Богом соціального порядку, який відповідає людській природі, що визна­чається пристрастями. При цьому усі людські пристрасті вчений поділив на три групи:

· матеріальні, чуттєві, пов'язані з п'ятьма органами відчуттів;

· прихильност і, симпатії (дружба, любов, честолюбство і т.д.);

· верховні, розподільчі, які є найважливішими (пристрасть до змагання, до різноманітності, до творчості).

Стверджуючи, що взаємодія трьох верховних пристрастей породжує гар­монію, Ш. Фур'є зазначав, що встановлення справедливого суспільного уст­рою забезпечує вільне задоволення людських пристрастей і досягнення за­гальнолюдського щастя. При цьому злагодженість інтересів усіх членів су­спільства породжує ще одну пристрасть — гармонізм, пов'язаний із прагнен­ням людини узгодити своє щастя із щастям оточуючого світу і всього люд­ського роду.

Звинувативши класиків у тому, що їх теорія "промовляє лише до га­манця... перетворюючи насолоду і розкіш в релігійні дійства" і породжу­ючи "легіони виснажених голодом людей, які продають себе за низькою ціною ", вчений виступив з емоційною критикою капіталізму. Вихідною у його теоретичній побудові була думка про те, що "порядок устрою цивілізації" (капіталізм) перетворює соціальний прогрес на ілюзію, спотворюючи гармонійні людські пристрасті (честолюбство трансформується у користолюб­ство і зажерливість, працелюбність — у лінощі та бездіяльність тощо). Відтак існуючий устрій постійно породжує "стільки несправедливості і жахів, скільки ці пристрасті викликали б справедливості і доброчесності за умови їх прямо­го руху і узгодженого розвитку".

На думку французького утопіста, капіталізм:

· не в змозі подолати суперечності між інтересами невеликої групи багатіїв і злиденною більшістю населення; забезпечити добробут населення та вирішення соціальних питань;

· веде до експлуатації та гноблення трудящих паразитуючими вер­ствами, характеризується підневільною працею, яка перетворюється із джерела радості й норми життєдіяльності суспільства на новий вид рабства, прокляття і жах. Ш. Фур'є нарахував 14 категорій паразитизму в тогочасному суспільстві. Особливо гостро він виступав проти торговців, які "перетворюючись на власників продукту, грабують виробника і споживача і сіють безлад в господарській системі своїми пошуками зиску, біржової гри, шахрайства, здирства і т.д.";

· породжує конкуренцію, господарську анархію і соціальний хаос, які призводять до небаченого марнотратства сил і засобів і ведуть "народ до злиднів через успіхи промисловості";

· загострює суперечності колективного та індивідуального інтересів, оскільки "в господарській системі устрою цивілізації кожна окрема людина перебуває у стані навмисної війни з масою...недоброзичлива до неї в силу особистого інтересу. Лікар бажає своїм співгромадянам добрих лихоманок, а повірений — добрих позовів у кожній сім'ї. Архітектору потрібна добра пожежа, а скляр бажає доброго граду, який би повибивав усе скло. Кравець, чоботар бажають публіці тільки нестійко пофарбованої тканини і взуття із поганої шкіри з тим, щоб їх зношували втричі швидше...".

· породжує "торговельний феодалізм", монопольне панування торговельного і грошового капіталу, які перетворюються у "жахливу силу" і підпорядковують собі "усі основні класи... і навіть уряд", викликаючи до життя спекуляцію, "безсоромне шахрайство", ажіотаж на ринку, банкрутства тощо.

У зв'язку з зазначеним вище Ш. Фур'є назвав устрій цивілізації, де пану­ють брехня і відштовхуюча праця, "світом навиворіт". Він зазначав: "Мета моя не покращити устрій цивілізації, а знищити його і викликати бажання винайти кращий соціальний механізм, доводячи, що порядок цивілізації без­глуздий як в частинах, так і в цілому".

Обґрунтовуючи необхідність створення умов для гармонійного розвитку людських пристрастей, вчений розробив детальний проект організації нового справедливого суспільства, "заснованого на застосуванні правдивості і при­вабливої праці". Водночас він визнавав, що "...устрій цивілізації займає у послідовному ряді щаблів руху важливу роль, тому що саме він створює рушійні сили, необхідні для того, щоб піти по шляху до асоціації: він ство­рює крупне виробництво і витончені мистецтва".

Програма побудови нового суспільства Ш. Фур'є передбачала "не знищення власності, навпаки, знищення найманої праці шляхом придбання асоційова­ної, такої, що стала всезагальною, власності; яка приймає як засіб не бороть­бу класів, а асоціацію розуму, праці і капіталу, яка прагне до примирення антагоністичних інтересів капіталіста і робітника, виробника і споживача, кредитора і боржника, з'єднуючи ці інтереси в одній особистості".

Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Ш. Фур'є:

· Ліквідація експлуататорського характеру приватної власності і поступове підпорядкування її інтересам суспільства шляхом створення асо­ціацій вільних виробників (фаланг), пов'язаних між собою взаємодопомо­гою і обміном надлишками. "Перше завдання політичної економії, — писав дослідник, — полягає в тому, щоб навчитися перетворювати найманців у власників із спільними інтересами".

Фалангу вчений змальовував як виробничо-споживче товариство, яке налічує 1620 чол. (близько 400 сімей). Така чисельність асоціації, на думку дослідника, була зумовлена існуванням 810 можливих людських характерів, необхідних для оптимального розподілу праці й повного розквіту та задоволення людських пристрастей. Враховуючи необхідність забезпечення коленого виду заняття підходящим виконавцем та потребу в заміні, Ш. Фур'є подвоїв цю цифру.

Вчений приділяв велику увагу змалюванню життя і побуту фаланг. Він детально описав прекрасні палаци (фаланстери), в яких живуть члени фа­ланг. Ці будівлі розташовані на земельних ділянках площею 400 га. Цен­тральна частина кожного палацу відведена для громадських закладів — їда­лень, бібліотек, храмів, телеграфів тощо, у правому крилі розташовані май­стерні, а у лівому — зали для зборів та житлові приміщення.

Основою господарського життя фаланги є колективізована і механі­зована сільськогосподарська праця. На думку французького утопіста, людські схильності до сільськогосподарської і промислової праці знаходять­ся у співвідношенні 3: 1, тому промисловість знаходиться у системі суспіль­ної праці на другому місці. Надлишки виробленої продукції поступають у обмін між фалангами і реалізуються за цінами, встановленими господар­ськими арбітрами.

· Обов'язковість та привабливість праці для всіх, виконання робіт за планом. У результаті того, що кожному члену асоціації гарантується необхідний прожитковий мінімум, праця втрачає примусовий характер і перетворюється на потребу і задоволення. На думку вченого, організація праці в майбутньому суспільстві буде визначатись серіальним принципом, який дасть змогу встановити гармонію між пристрастями людей. "Серії за пристрастями" — це спеціалізовані трудові об'єднання, які діють "дуже короткими се­ансами, щонайбільше — півтори-дві години". На основі вільного вибору того виду праці, який найбільш відповідає їх здібностям і задоволення таким чи­ном пристрасті до урізноманітнення, члени фаланги можуть "займатися про­тягом дня сімома-вісьмома видами привабливих робіт". За цих умов, на думку мислителя, зникне не лише протилежність між фізичною і розумовою працею, але і спеціалізація, яка перетворює людей на рабів. У результаті цього праця стане "настільки ж привабливою, як нині наші святкування і видовища".

· Відсутність конкуренції, яка породжує збитки одних і виграш інших; розвиток змагання між трудящими, яке сприятиме виграшу всього су­спільства. На думку Ш. Фур'є, майбутній справедливий устрій викличе нові стимули до праці. Радість творчості та суспільне визнання уможливлять зростання продуктивності праці та поліпшення добробуту суспільства.

· Справедливий розподіл, який надає кожній особі "три дивіденди, визначені ва її трьома виробничими даними — капіталом, працею і талантом ". У майбутньому справедливому суспільстві, змальованому французьким мислителем, доходи кожного члена асоціації матимуть кілька джерел. Відтак суспільний продукт розподілятиметься таким чином: 5/12 — за працею, 4/12 — за розміром акціонерного капіталу, 3/12 — за талантом і знання­ми. Водночас Ш. Фур'є був переконаний у тому, що подальший розвиток і зміцнення асоціацій сприятиме зміні пропорцій розподілу на користь праці.

· Спонтанний гармонійний розвиток суспільства за відсутності полі­тичних інститутів та зведення до мінімуму ролі держави. Виходячи із необхідності урахування пристрасті людей до величі, Ш. Фур'є вважав за не­обхідне зберегти у новому суспільстві високі титули і звання, носії яких, од­нак, не повинні були мати ніяких реальних владних функцій. На думку мис­лителя, вища господарська рада фаланги, до складу якої будуть входити ви­сокі посадові особи кожної серії, буде виключно дорадчим органом, який відоб­ражатиме "могутність суспільної думки". При цьому високі титули будуть надаватися за особливі заслуги перед суспільством і відіграватимуть важли­ву роль стимулу трудового змагання.

Вчений трактував класову боротьбу як величезне нещастя для люд­ства. Він писав про те, що майбутній соцієтарний устрій приведе до співро­бітництва класів на основі гармонії їх інтересів та об'єднання всіх членів суспільства в єдиних виробничих і невиробничих громадських організаціях. Заперечуючи революцію, пов'язану з "пограбуванням багатих в інтересах інтриганів", французький утопіст обстоював мирний перехід до нового су­спільства шляхом реформ, агітації та прикладу. "Завдання моє не в тому, щоб покращити цивілізацію, — писав Ш. Фур'є, — а в тому, щоб збентежити її і викликати у людей бажання кращого соціального механізму".

Виходячи з того, що суспільство може свідомо комбінувати запропоно­вані історією суспільні форми, вчений закликав ентузіастів до створення зраз­кових асоціацій, здатних захопити своїм прикладом людство і привести до "загальної єдності на землі, зникнення війн, злиднів і несправедливості". На думку дослідника, за цих умов перехід до гармонії "зайняв би проміжок часу у тридцять років". Водночас Ш. Фур'є підкреслював визначальну роль геніальної особистості у побудові нового суспільства.

Найвидатнішим представником утопічного соціалізму в Англії був Роберт Оуен (1771 —1858), автор праць "Виклад раціональної системи суспільства" (1830), "Книга про новий моральний світ" (1840), "Новий погляд на суспіль­ство або досвід про принципи утворення людського характеру " (1813), "До­повідь графству Ленарк про план полегшення спільних бід" (1821) та ін.

Через два роки компанія стала приносити високі прибутки, реальні дохо­ди на одну особу стали значно вищими, ніж в інших поселеннях, підвищилась трудова і соціальна активність робітників, зникли крадіжки, бійки і пияцтво. Коли у 1806 р. у зв'язку з кризою, яка охопила бавовноткацьку промисловість, фабрика зупинилась і не працювала 4 місяці, заробітна плата робітникам виплачувалась регулярно. Нью-Ленарк став зразковим поселенням, місцем паломництва, інтерес до якого зростав не лише в Англії, але й у всій Європі. Сам Р. Оуен намагався активно пропагувати свій досвід. У 1813 р. він видав книгу "Новий погляд на суспільство, або Дослід про формування характеру", яку розіслав багатьом державним діячам. Однак успіх експерименту був об­межений рамками одного поселення і багато в чому залежав від неординар­ної особистості Р. Оуена. Коли після конфлікту з іншими співвласниками він залишив Нью-Ленарк, все повернулось "на круги своя".

Не залишаючи ідеї удосконалення існуючого світу, Р. Оуен продовжував пропагувати організацію трудових комун як первинних ланок майбутнього справедливого суспільства. Прагнення реалізувати ці ідеї на практиці приве­ли дослідника у 1824 р. в США, де він разом із синами купив ділянку землі й заснував у штаті Індіана комуністичну колонію "Нова Гармонія", статут якої був заснований на принципах зрівняльного комунізму. На це пішли чотири роки життя і 40 тис. фунтів стерлінгів — майже всі заощадження Р. Оуена. Однак до 1829 р. виявився повний провал цього проекту.

Після повернення на батьківщину англійський утопіст займався активною громадською діяльністю. У 1832 р. він спробував реалізувати ідею "трудових грошей", створивши "національний базар справедливого обміну продукта­ми" і "Великий національний союз виробництва". "Базар справедливого об­міну" приймав товари від кооперативів за оцінкою, в основі якої лежали за­трати праці, і продавав ці товари іншим товаровиробникам за "трудові гроші". Однак з часом він став затоварюватись неходовими товарами, оскільки учас­ники обміну прагнули отримати за трудові квитанції ті товари, які можна було вигідно продати. Ця ідея зазнала краху і Р. Оуен був вимушений за власні кошти покривати збитки.

Виступаючи з гострою критикою капіталізму, Р. Оуен, на відміну від К.А. Сен-Сімона і Ш. Фур'є, заперечував приватну власність у будь-яких формах, стверджуючи, що вона була і є причиною численних злочинів і бід, яких зазнає людина. "Приватна власність відчужує людський розум і слугує постійною причи­ною виникнення ворожнечі в суспільстві, незмінним джерелом обману і шах­райства серед людей, — зазначав дослідник, — вона є єдиною причиною злиднів з усіма численними злочинами і горем, які вона викликає у всьому світі". При­ватну власність і прагнення до прибутку вчений трактував як дійсну причину економічних криз надвиробництва, стверджуючи, що існування прибутку уне­можливлює реалізацію і споживання вироблених робітниками товарів.

На відміну від французьких утопістів, які заперечували класичну по­літичну економію, Р. Оуен був прихильником трудової теорії вартості Д. Рікардо. Він зазначав, що фізична праця, правильно спрямована, є джерелом загального народного добробуту. Звідси англійський мислитель робив соціа­лістичні висновки про необхідність реалізації прав виробників на повний про­дукт їх праці шляхом знищення приватної власності й нетрудових доходів.

Вчений одним із перших виступив з критикою "закону народонаселення" Т. Мальтуса, з цифрами в руках доводячи, що "за умов правильного керів­ництва фізичною працею Великобританія і залежні від неї країни можуть давати засоби існування безмежно зростаючому в чисельності населенню, причому з великою вигодою для всіх жителів".

На думку Р. Оуена, закон вартості діяв лише у докапіталістичному суспільстві, де товари обмінювались відповідно до кількості витраченої праці. Вимірювання цін грошима заперечує дію закону вартості при капіталізмі, Відтак гроші Р. Оуен трактував як величезне зло, знаряддя експлуатації та гноблення, штучне мірило цінності, яке позбавляє виробників адекватної винагороди за їх працю.

Характерні риси утопічної моделі ідеального суспільного устрою Р. Оуена:

· Відсутність приватної власності, організація кооперованої праці на засадах суспільної власності, рівність у правах і обов'язках. "Коли все, за винятком лише предметів особистого користування, перетвориться у суспільне надбання, а суспільне надбання буде завжди в надлишку для всіх, коли при­пинять своє існування штучні цінності, а потрібними будуть лише внутрішні цінні блага, — писав учений, — тоді будуть належнім чином зрозумілі не­зрівнянні переваги системи суспільної власності над системою приватної влас­ності із злом, яке вона викликає".

Визначаючи кооперовані общини як первинні клітинки нового суспіль­ного устрою, "науково обґрунтовані об'єднання чоловіків, жінок і дітей у їх звичайному кількісному співвідношенні чисельністю від 400 або 500 до 2000 осіб... засновані на принципі єдності праці і споживання з опорою у сільському господарстві", англійський утопіст стверджував, що "...І общини будуть орга­нізовані як єдина сім'я, кожен член якої об'єднується з іншим в сприянні один одному настільки, наскільки дозволяють його знання, а самі общини будуть подібним же чином пов'язані між собою".

· Обов'язкова для всіх праця, яка перетворюється в єдине мірило цінності завдяки безпосереднім контактам виробників. Стверджуючи, що "правильно зрозумілі Інтереси суспільства вимагають, щоб людина, яка ви­робляє цінності, отримувала справедливу і чітко встановлену їх частку, — Р. Оуен обґрунтував необхідність ліквідації грошей і заміни їх бонами праці, "робітничими грошима", еквівалентними трудовим затратам як "природно­му мірилу цінності". На думку англійського утопіста, "новий вимірник швидко знищить в суспільстві бідність і неосвіченість... уможливить послідовне покращення умов існування всіх соціальних груп... зробить зайвою і абсолютно непотрібною теперішню деморалізуючу систему гендлярства, яка так розбещує і принижує людську природу".

· Соціалістичний принцип розподілу: від кожного за здібностями, кож­ному за працею; ліквідація протилежності між містом і селом на основі чергування занять землеробською та ремісничою працею, масове використання машин для полегшення ручної праці.

Заперечуючи революційну боротьбу, Р. Оуен підкреслював, що "перехід від неосвіченого, відштовхуючого, неорганізованого і жалюгідного теперіш­нього до освіченого, привабливого, організованого і щасливого майбутнього ні в якому разі не може бути здійснений насильницьким шляхом". На дум­ку англійського дослідника, "необхідний перехід полягає у заміні існуючих шкідливих і поганих умов хорошими і чудовими у всіх сферах життя... Цей перехід може бути здійснений лише мирним шляхом, на основі розвитку ве­ликих основних істин, проголошених людям у дусі миру, доброзичливості й милосердя і роз'яснених з невтомним терпінням і наполегливістю", а також шляхом прийняття "розумних законів", які ліквідували б причини існуван­ня "нічого не продукуючих виробників".

Р. Оуен був переконаний, що в організації нового суспільства велику роль повинна відігравати держава. Він писав про необхідність "…спонукати всі уряди...заради власної їх безпеки і користі одночасно відмовитися від прин­ципу брехні... і поступово змінити нинішні погані суспільні порядки на добрі і досконалі". У зв'язку з цим англійський утопіст зазначав, що шляхом купівлі земельних ділянок та надання пільгових кредитів, уряд міг би сприя­ти організації та поширенню кооперативних об'єднань трудівників. З метою реалізації своїх планів Р. Оуен звертався до капіталістів і урядів різних країн, постійно надсилав свої пропозиції англійському уряду, американським пре­зидентам, паризьким банкірам, російському царю Олександру І та ін.

Великого значення англійський дослідник надавав профспілкам, завдан­ня яких він вбачав у викупі підприємств у приватних власників та передачі їх добровольцям-кооператорам. Мислитель був переконаний, що успішний приклад перших добровільних кооперативів стане поштовхом до масового ко­оперативного руху, який охопить усю країну.

Отже, незважаючи на те, що твори соціалістів-утопістів не мали серйозної теоретичної основи, вони відобразили пошуки ідеального справедливого суспіль­ства та справили значний вплив на еволюцію економічної думки.

Видатні мислителі-утопісти:

· започаткували глибоку критику існуючого суспільного ладу, його суперечностей і спонукали до роздумів над проблемами еволюції людського суспільства;

· висловили ряд цікавих здогадок про напрямки майбутньої еволюції суспільства, сприяли розвитку суспільної свідомості й віри в можливість побудови більш, досконалого суспільного устрою;

· вплинули на розвиток робітничого руху, соціалістичних ідей незважаючи на суперечливість і нереальність теорії та провали комуністичних експериментів.

Дата добавления: 2014-01-11