Ядро історичної шкоди

Ідеї Фрідріха Ліста

Фундамент історичної школи створив німецький економіст Фрідріх Ліст (1789-1846). Він народився у південній Німеччині в родині багатого ремісника. Вивчав право, був державним чиновником і професором практики державного управління. Мав талант літератора і оратора. Все це забезпечило йому блискучу кар'єру. Але через його лібералізм Ліста постійно супроводжували інтриги. Нарешті - арешт. Виїхав до Англії, де став фермером, займався політичною діяльністю. З 1837 р. - консул СІЛА в Лейпцигу. Його основна праця "Національна система політекономії"(1841 р.) Основна ідея - шлях до процвітання німецької економіки лежить через розвиток промисловості, а промисловість потребує митного захисту. Зростання промисловості Ліст пропонував форсувати за допомогою так званого виховного протекціонізму, тобто системи захисту вітчизняного виробника до того часу, доки він не зміцніє і не зможе конкурувати на рівних. Повна свобода міжнародної торгівлі може і забезпечує якусь абстрактну вигоду, але перешкоджає розвитку продуктивних сил у відсталих країнах.

Основні елементи системи Ліста:

1. Критика класичної політекономії за те:

• що вона абстрактна і космополітична;

• що вона не бачить національних особливостей розвитку економіки різних країн;

• що вона нав'язує всім спільні природні закони і правила економічної політики.

2. В центрі системи - національність і національна економіка. Ліст писав: як характерну відмінність висунутої мною системи я стверджую національність. Вся моя будова ґрунтується на природі національності як середнього члена між індивідуумом і людством.

3. Концепція стадійності економічного розвитку.

4. Концепція продуктивних сил, за якою продуктивними силами є вся сукупність суспільних умов виробництва.

5. Ідея про необхідність врахування тривалих і непрямих наслідків будь-якого економічного рішення.

6. Теорія Ліста є відповіддю на питання, як можна ліквідувати відсталість країн, які в силу особливостей їх історичного і економічного розвитку опинилися позаду світової співдружності.

Сила ідей Ліста не стільки в розвитку економічної теорії, як у сміливій постановці гострих питань економічної політики у відсталій країні.

Систему Ліста підтримали його послідовники, яких пізніше назвали історичною школою: Рошер, Гільдербранд, Кніс.

В 1848 р. у Німеччині була опублікована праця під назвою "Нарис політичної економії з точки зору історичного методу". ЇЇ автором був Вільгельм Рошер (1817 - 1894). З цього моменту прийнято починати відлік історичної школи.

В 1848 р. Бруно Гільдербранд (1812 - 1878) видав перший том своєї праці "Політична економія теперішнього і майбутнього". Наступних томів він так і не написав. Зате в 1853 р. вийшла робота "Політична економія з точки зору історичного методу", написана Карпом Кнісом (1821 -1898).

Гільдербранд відправною точною свого бачення економічного розвитку вважав морально-етичні засади,

Особливістю підходів Кніса було протиставлення природних і суспільних законів та заперечення повторюваності економічних явиш в історії різних народів. Основну увагу він зосереджував на вивченні природних відмінностей різних народів, які визначають особливість національного господарства.

Своїми працями історична школа заявила про себе як про повноцінний напрям в економічній науці.

Ліст справив на німецьку історичну школу сильний вплив, який можна звести до таких моментів:

1. Вони розглядали політекономію не як науку про загальні закони розвитку економіки, а як науку про національне господарство.

2. Критично ставилися до ідей класичної школи через їх космополітизм і абстрактність.

3. Підкреслювали роль держави в економічному розвитку.

4. Дотримувалися концепції стадійності економічного розвитку.

Названі економісти створили історичний метод, за яким визнаються Інше еволюційні зміни. Загальні контури цього методу намітив Рошер у праці "Короткі основи політекономії з точки зору історичного методу".

Дата добавления: 2014-01-11