Міжнародні нормативно-правові акти

Особливості нормативно-правового регулювання міжнародного туризму в Україні.

Лекція 8

Ст.. 35 Міжнародні договори України в галузі туризму. Участь України в міжнародних туристичних організаціях.

Правову основу міжнародного співробітництва в галузі туризму становлять міжнародні договори України, укладені відповідно до закону України «Про міжнародні договори України».

Держава сприяє розширенню та зміцненню міжнародного співробітництва в галузі туризму на принципах і нормах розроблених Всесвітньою туристською організацією (ВТО).

Органом державної влади, що забезпечує представництво і реалізацію інтересів України в галузі туризму у відносинах з іншими країнами та з міжнародними туристичними організаціями, є центральний орган виконавчої влади в галузі туризму, який у встановленому порядку бере участь в укладенні міжнародних договорів з питань туризму.

Україна бере участь у діяльності міжнародних туристичних організацій відповідно до міжнародно-правових зобов’язань України та статутних документів таких організацій.

Туризм за останні 50 років перетворився на надпотужну галузь світової економіки, це викликало потребу в максимальній уніфікації національних законодавств у цій сфері, а також усунення перешкод (спрощення візового режиму та митних процедур, удосконалення режиму перетину кордонів тощо) на шляху міжнародного туризму. Для України, чиї туристичні ресурси використовуються лише незначною мірою, останнє (удосконалення правової бази та усунення зайвих формальностей на кордонах) є вельми актуальним.

Міжнародним товариством вироблені принципи та норми, на яких має базуватися законодавство про туризм, ці правила фіксуються в багатосторонніх чи двохсторонніх договорах держав, а також в рішеннях міжнародних організацій, в першу чергу - Всесвітньої туристичної організації (ВТО), до складу якої входить 138 країн. Україна з 1999 року є членом її Виконавчої ради. Рекомендації, сформульовані ВТО, втілюються в життя через прийняття відповідних міжнародних декларацій та угод.

Найбільш важливими міжнародно-правовими документами в галузі туризму є

- Загальна резолюція Конференції ООН по міжнародному туризму і подорожам (1963 -Римська),

- Манільська декларація по світовому туризму (1980 Маніла),

- Хартія туризму (1985),

- Гаазька декларація по туризму (1989).

- Глобальний етичний кодекс туризму (1999)

В них сформульовані принципи, які мають бути покладені як в основу відповідних національних законодавств, так і для укладання міждержавних угод (принципи міжнародного туристського права).

1. Право кожної людини на відпочинок і дозвілля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану відпустку, а також право на вільне пересування без обмежень (ст..1 Хартії туризму).

2. Свобода пересування та відсутність дискримінації; заохочення подорожування із освітніми, науковими, культурними або спортивними цілями. (Римська конфер).

3. Сприяння упорядкованому і гармонійному росту як внутрішнього, так і мінародного туризму (ст..3 Хартії), а також координація різноманітних сторін наукової туристської діяльності (Римська конф.)

4. Сприяння доступу туристів – громадян своїх країн та іноземців – до суспільних цінностей відвідуваних місць на підставі існуючих документів ООН, Міжнародної організації громадянської авіації, Міжнародної морської організації, Ради митного співробітництва та ін. (ст..4 Хартії)

5. Туристи повинні своєю поведінкою сприяти взаєморозумінню та дружнім відносинам між народами як на національному так і на міжнародному рівні, сприяти збереженню миру.(ст..10 Хартії)

6. Вільний доступ як всередині, так і за межами своїх країн до місць і окремих районів туристського інтересу.

7. Свобода пересування із врахуванням існуючих правих та обмежень (ст..12Хартії).

8. Кожна людина має право ставити до відома представників законних органів та суспільних організацій про свої потреби в здійсненні права на відпочинок та проведення дозвілля (ст..14 Хартії).

9. Необхідний доступ все більших верств населення до проведення відпусток і подорожей.

10. Право на відпочинок і, зокрема, право на відпустку і свободу пересувань і туризму – звичайний наслідок права на працю, визнаного Загальною декларацією прав людини, Міжнародними пактами про права людини і законодавством багатьох країн в якості елементів розвитку людської особистості (Манільська декларація).

11. Сприяння віруючим, релігійним культам та їх представникам на групові чи індивідуальній основі. В встановлення та підтриманні прямих особистих контактів і спілкуванні одним з одним в їх власних та інших країнах, зокрема, здійснюючи поїздки та паломництва.

12. Захист та примноження туристських ресурсів як частини людського спадку з метою внесення вкладу в створення більш справедливого та відповідаю чого інтересами всіх сторін нового міжнародного економічного порядку. (Гаазька декл.).

На основі вищенаведених документів, Міжпарламентська конференція по туризму підготувала ряд рекомендацій для розвитку туризму, котрі можуть слугувати певним дороговказом для формування українського законодавства у цій сфері:

Туризм має плануватися на комплексній основі, до уваги мають братися всі аспекти законодавства, котрі формально стосуються інших галузей (транспорт, зв'язок, медичне обслуговування). Загальним вектором законодавчих змін має бути спрощення системи регулювання як внутрішнього, так і міжнародного туризму.

Три цілі мають бути покладені в основу туристського законодавства: захист туристів, захист окремої країни, на випадок виникнення проблем, пов'язаних із туризмом (екологічних та інших), розвиток туризму.

Парламенти повинні розглядати всі юридичні правила, котрі стосуються туризму на предмет їхнього об'єднання (при одночасному усуненні існуючих прогалин) у всеохоплююче законодавство, де були б кодифіковані національна політика і пріоритети в галузі туризму. При цьому особлива увага має надаватися дотриманню в національному законодавстві міжнародних норм, які стосуються даного питання.

Міжнародні угоди, що в них бере участь Україна, суттєво доповнюють її внутрішнє законодавство, міжнародні договори та угоди, в яких бере участь Україна, це, насамперед, Договір про співробітництво в галузі туризму, що підписаний в рамках СНГ 23 грудня 1993 року, а також двосторонні угоди з Індією (27.03.1992), Грузією (13.04.93), Великим Герцогством Люксембург (12.02.1994), Туреччиною (30.05.1994), Тунісом (07.04.1995), Російською Федерацією (16.07.1999), Вірменією (11.12.1999).

Договір, підписаний країнами СНГ, загалом базується на принципах Манільської Декларації по світовому туризму і спрямований на розвиток рівноправного та взаємовигідного співробітництва в галузі туризму. Важливим моментом як цього договору, так і більшості двосторонніх угод є зобов'язання сторін, що домовляються, сприяти спрощенню візових та митних процедур, а також обіцянка своєчасного інформування про всі новоприйняті національні нормативно-правові акти, які стосуються туризму. Двосторонні угоди також, як правило, передбачають, що сторони зобов'язуються створювати режим найбільшого сприяння представникам туристичних фірм, які організують поїздки громадян.

Розвиток міжнародного туристичного співробітництва є головною та основоположною функцією, першочерговим напрямком діяльності Держтуризмкурортів.

Діяльність Держтуризмкурортів по реалізації державної туристичної політики у сфері міжнародних відносин здійснюється по таких основних напрямках:

- розбудова договірно-правової бази міжнародного туристичного співробітництва,

- - укладання та виконання міжурядових і міжвідомчих угод про співробітництво в галузі туризму, інших міжнародних договірних актів, протоколів, періодичних планів і перспективних програм розширення міжнародної туристичної співпраці,

- розвиток інституційних зв'язків на двосторонньому рівні в рамках відповідних органів (міжурядові комісії, міжвідомчі робочі групи по туризму тощо) та багатосторонньому рівні в межах міжнародних туристичних організацій, зокрема забезпечення Дійсного членства України у Всесвітній туристській організації (ВТО), у складі Ради по туризму СНД, робочих груп по туризму Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Процесу Дунайського співробітництва, а також виконання євроінтеграційних завдань у сфері туризму,

- організація міжнародних заходів в Україні та за кордоном інституціонального, науково-практичного та інформаційно-рекламного характеру (зустрічі, засідання, візити, семінари, виставки та інші).

Першочерговим напрямком роботи Держтуризмкурортів залишалася розбудова договірно-правової бази зовнішніх зносин - по результатах проведеної роботи станом на 1.04.2006 р. укладено 43 міжурядові та міжвідомчі угоди про співробітництво в галузі туризму, в тому числі із країнами ЄС. Готуються то підписання ще близько 30 міжнародних угод, зокрема, з такими розвинутими туристичними країнами, як Іспанія, Італія, Кіпр, Мальта, Португалія, Румунія, Словенія, Франція.

Довідково: Угоди укладено з такими країнами: Австрією (2004 р.), Азербайджаном (1999 р.), Албанією (2002 р.), Білоруссю (2006 р.), Болгарією (1996 р.), Бразилією (1999 р.), Брунеєм (2004 р.), Вс'єтнамом (2000 р.), Вірменією (1999 р.), Грецією (1996 р.), Грузією (1997 р.), Естонією (1994 р.), Єгиптом (1995 р.), Ізраїлем (1995 р.), Індією (2003 р.), Іраном (2002 р.), Йорданією (2006 р.), Казахстаном (2003 р.), Киргизстаном (1993 р.), Китаєм (2001 р.), Республікою Корея (2001 р.), Кубою (1997 р.), Латвією (2000 р.), Литвою (2004 р.), Ліваном (2003 р.), Лівією (2004 р.), Македонією (2000 р.), Молдовою (2006 р.), Монголією (2004), Польщею (2005 р.), Росією (1999 р.), Сербією і Чорногорією (2003 р.), Сирією (2003 р.), Словаччиною (2001 р.), Тунісом (1995 р.), Туреччиною (1994 р.), Туркменистаном (1998 р.), Угорщиною (2001 р.), Узбекистаном (1995 р.), Фінляндією (2000 р.), Хорватією (1996 р.), Чехією (2006 р.)

Особлива увага приділяється забезпеченню Дійсного членства України у Всесвітній туристській організації (ВТО), участі у роботі статутних органів ВТО - Генеральної асамблеї, Виконавчої ради (до 2003 р. Україна входила до складу цього керівного органу ВТО) та Регіональної комісії для Європи, інших заходах Організації - міжнародних туристичних саммітах, форумах, конгресах, засіданнях, семінарах, конференціях, практикумах, виставках, що відбувалися в країнах світу та були проведені в Україні, а також сплати щорічних членських внесків до бюджету ВТО.

Набуття Дійсного членства України у ВТО стало імпульсом до здійснення ряду важливих заходів, спрямованих на посилення значення туризму в суспільно-економічному житті держави: видано Указ Президента України "Про встановлення Дня туризму", який відзначається 27 вересня в рамках Всесвітнього дня туризму. Щорічному Міжнародному туристичному салону "Україна" -найбільшому виставковому заходу на теренах нашої країни, організатором якого є Державна служба туризму і курортів, надано статус заходу, що проходить під егідою ВТО, за участю представників ВТО, з використанням символіки ВТО, а також включенням Салону до Календаря міжнародних туристичних заходів ВТО.

Україна - учасник міжнародного проекту ВТО-ЮНЕСКО "Туризм по Великому Шовковому шляху " та здійснює всебічну підтримку його реалізації. Так, напередодні Генеральної асамблеї - 16 - 17 жовтня 2003 р. в Криму, м. Судаку, що історично входило до маршрутів давнього Шовкового шляху, проведена Міжнародна конференція, присвячена проблематиці цього проекту. Відповідні заходи - виставки, конференції, семінари тощо - проводяться у м. Судаку на щорічній основі.

Багатостороннє співробітництво розвивається у форматі Ради по туризму Співдружності Незалежних Держав (СНД) - Україна очолювала Раду в періоди з 1993 р. по 1996 р. і з 2000 р. по 2005 р. Україна плідно співпрацює в рамках Робочих груп по туризму Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), Центральноєвропейської ініціативи (ЦЄІ), Процесу Дунайського співробітництва.

Очевидним успіхом на шляху євроінтеграції стало отримання запрошення Україні від керівництва Європейської туристичної комісії (ЄТК) приєднатися до цієї організації. Європейська туристична комісія заснована 1948 року і є однією з провідних галузевих структур ЄС, що налічує у якості членів 33 європейські країни - як члени ЄС, так і кандидати. Головною метою ЄТК є створення спільного поля європейського туризму через проведення відповідної політики та діяльності, насамперед рекламно-інформаційної, з просування інтегрованого іміджу та корпоративного турпродукту об'єднаної Європи на світовому ринку.

Пропозиція щодо вступу України до Європейської туристичної комісії є результатом цілеспрямованої та системної діяльності Державної туристичної адміністрації України по забезпеченню євроінтеграційних завдань в рамках реалізації державної політики в галузі туризму з огляду на реальні можливості зміцнення позицій національного турпродукту на європейському ринку, перетворення галузі на високопродуктивну складову економічного зростання в нашій державі, підтримки регіонів, збільшення валютних надходжень до державного бюджету, створення робочих місць, підвищення рівня життя українських громадян.

18 жовтня 2005 р. Україна була одностайно прийнята до Європейської туристичної комісії під час Генеральної асамблеї ЄТК (м. Відень, 16-19.10.2005 р.). Це вбачається першим кроком на шляху входження нашої держави до організаційних структур Європейського Союзу, що має стратегічне значення з огляду на можливості використання механізмів ЄС, у тому числі фінансових, для підвищення ефективності національної туристичної галузі, просування українського турпродукту на європейському ринку, впливу на туристичні потоки з точки зору їх спрямування на розвиток в'їзного туризму в Україну, що є найбільш економічно вигідним, зміцнення авторитету нашої держави серед європейської спільності, реалізації євроінтеграційного курсу нашої держави.

У полі пильної уваги Держтуризмкурортів постійно перебувють питання лібералізації формальностей, пов'язаних з міжнародними туристичними пересуваннями, насамперед прикордонних і візових процедур в'їзду іноземних туристів в Україну, як ефективного інструмента нарощення обсягів в'зного туризму, що є найбільш економічно вигідним для національної економіки.

Відкритість, демократичний та євроінтеграційний курс України, зняття візових бар'єрів може, насамперед, вплинути на збільшення обсягів туристичних обмінів, а також зміцнити позиції національного турпродукту на європейскому ринку, сприяти перетворенню туристичної галузі у високопродуктивну складову економічного зростання, підтримки регіонів, збільшення валютних надходжень до державного бюджету, створення робочих місць, підвищення рівня життя українських громадян.

За сприяння Держтуризмкурортів і МЗС вжито дієвих заходів по спрощенню формальностей, пов'язаних з в'їздом в Україну.

Безумовно прогресивним кроком на шляху лібералізації в'їзду іноземців в Україну є прийняття постанов Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 410, від 28.07.2003 р. № 1168 та від 13.07.2004 р. № 909 "Про внесення змін і доповнень до постанови Кабінету Міністрів України від 20 лютого 1999 р. № 228 "Про порядок оформлення дозволів для в'їзду в Україну". Йдеться, зокрема, про внесення змін в частині запровадження у міжнародних аеропортах "Бориспіль", "Сімферополь", "Одеса", "Донецьк" і морському порту "Одеса" оформлення короткотермінових дозволів терміном до 14 діб для в'їзду в Україну громадянам країн-членів Європейського Союзу, Канади, США, Турецької Республіки, Швейцарської Конфедерації та Японії, які прямують з метою туризму.

Зі свого боку, Держтуризмкурортів постійно вносить пропозиції по розширенню переліку країн, з якими встановлюється безвізовий режим в'їзду їх громадян до України, за рахунок включення у перспективі країн, які не становлять небезпеки для України з точки зору нелегальної міграції.

Разом з тим Держтуризмкурортів постійно працює щодо забезпечення права українських громадян на вільні подорожі та свободу пересувань, вільного доступу до турпродукту іноземних країн відповідно до документів ООН та Всесвітньої туристської організації щодо туризму, зокрема Загальної декларації прав людини, Хартії туризму, рішень Гаазької конференції, Глобального етичного кодексу туризму. Адже, як відомо, практика організації туристичних подорожей українських туристів за кордон ще далека від досконалості.

Дата добавления: 2014-01-11