НЕП і його особливості в Україні

Перехід до НЕПу. Економічна політика, яку запропонував у березні 1921 р. X з’їзд РКП(б), була названа новою. Цимпідкреслювалася її докорінна відмінність від попередньої політики, що спрямовувалася на негайну ліквідацію приватної власності, підприємництва, товарно-грошових відносин і ринку, тобто була втіленням комуністичної доктрини.

Ленін не мав чіткого, завчасно розробленого плану відступу від політики «воєнного комунізму» і прагнув зберегти існуючі «здобутки» – контроль над великою промисловістю, шляхами сполучення і фінансово-банківською системою.

X з’їзд РКП(б) прийняв постанову про заміну продовольчої розкладки продовольчим податком. Продукцію, яка залишалася після виконання податкових зобов’язань, селяни відтепер могли використовувати на власний розсуд. Заява властей про скасування реквізиційного принципу хлібозаготівлі та дозвіл на торгівлю мали велике значення. Якщо раніше допускалася торгівля хлібом тільки на сільських базарах, то тепер оголошувалася цілковита свобода торгівлі в масштабах усієї країни. Якщо раніше стрімке падіння купівельної спроможності карбованця, перейменованого в «радзнак» (радянський знак), нікого не бентежило, оскільки передбачалася ліквідація товарно-грошових відносин, то тепер пролунав заклик поновити правильний грошовий обіг.

Постало питання про організацію державної торгівлі, насамперед оптової, і регулювання приватної торгівлі. Восени 1922 р. було запроваджено повноцінну валюту, забезпечену золотом, – червінець. До весни 1924 р. грошова реформа успішно завершилася.

Відновлення товарно-грошових відносин та легалізація приватної торгівлі вивели з підпілля підприємницьку діяльність. З’явилася так звана нова буржуазія – маклери, комісіонери, торговці-оптовики. їх називали непманами. Відновлення приватного підприємництва сприяло швидкому подоланню господарської кризи.

НЕП у промисловості. З 1917 по 1921 р. націоналізовані підприємства підпорядковувалися головним комітетам (главкам) Вищої ради народного господарства (ВРНГ). Підприємства не продавали, а здавали свою продукцію главкам. Вони некупували, а отримували за нарядами сировину, напівфабрикати і продовольство для робітників. З переходом до НЕПу підприємства були об’єднані в трести, що виступали на ринку як господарюючий суб’єкт. Трести перебували на госпрозрахунку. За рахунок реалізованої продукції вони могли купувати все необхідне для виробничого процесу й отримувати прибуток.

В Україні трести почали організовуватися з осені 1921 р. Переважну більшість великих шахт об’єднував трест «Донвугілля». 15 металургійних заводів, а також багато вугільних шахт об’єднав трест «Південсталь». Підприємства всередині трестів на госпрозрахунку не перебували. Як і раніше, вони отримували замовлення, тепер уже від трестів, і здавали їм свою продукцію.

Держава не бажала опікуватися дрібними підприємствами. Здебільшого вони не приватизовувалися, а здавалися в оренду.

Перехід від обов’язкової праці (трудові мобілізації, трудові армії) до системи вільного найму робочої сили, від розподілу продуктів за картками до вільної торгівлі, від інфляційного «радзнаку» до червінця, а також децентралізація управління підприємствами, переведення їх на госпрозрахунок, організація кредитно-фінансової системи й оптової торгівлі – все це було завершено протягом трьох років.

Однак не варто переоцінювати НЕП. Компартійно-радянське керівництво не могло перейти до справді ринкових методів господарювання в економіці. Ринок – це завжди добровільна угода між виробниками та споживачами або посередниками з обох боків. Диктатура і ринок – поняття несумісні. В умовах диктатури міг виникнути тільки штучний ринок. Запозичені від капіталістичного господарювання у роки НЕПу зовнішні форми організації виробництва (трести, банки, біржі тощо) були лише імітацією ринкових відносин.

Дата добавления: 2014-01-15