Предмет та об'єкт соціології

ПИТАННЯ

ВСТУП

Соціологія як самостійна наука з’явилась майже 200 років тому. Вона зразу ж привернула увагу багатьох прогресивних мислителів того часу – філософів, психологів, істориків, економістів, етнографів, демографів та представників інших наук, які в той чи інший спосіб долучились до її подальшого розвитку.

Особливе значення соціології і в минулому і сьогодні виявляється в її здатності правильно сприймати та аналізувати соціальні явища і процеси, вивчати, пояснювати, розуміти суспільство. Вона активно сприяє формуванню і накопиченню знань про соціальну дійсність. Соціологічні знання широко використовуються для розробки і здійснення соціальних проектів та прогнозів.

Соціологія – наука про соціальне. У соціологічній літературі поняття соціальне вживається у широкому й вузькому значеннях слова. У широкому значенні соціальне тотожне суспільному і слу­жить для якісної характеристики суспільства, на відміну від живої природи. Ми кажемо “соціальні процеси, явища”, маючи на увазі процеси і явища, притаманні суспільству. Соціальне у вузькому значенні слова служить для характеристики суб’єктів соціальної дії, видів соціальних зв’язків всередині суспільства (особистості і суспільства, спільнот одна з одною, особистості, спільноти і со­ціального цілого). Ми кажемо, наприклад, “соціальний стан, по­ходження”, маючи на увазі зв’язки особистості з спільнотою і суспільством.

Соціологія один із способів вивчення людей. Соціологи намагаються з'ясувати, чому люди поводяться певним чином, чому вони утворюють групи, йдуть на війну, поклоняються чомусь, одружуються, голосують, тобто все те, що відбувається з людьми, коли вони взаємодіють один з одним.

В соціології аналізу й обґрунтуванню піддаються такі поняття як "соціальні відносини", "соціальні спільності", "соціальна сфера", "соціальна структура", "соціальні інститути", а так само соціальні ролі, статуси, норми і ціннісні орієнтації.

Таким чином, мова йде про існування деякої загальної основи, що міститься під визначенням "соціальне". Аналіз параметричного опису феномена "соціальне" показав, що одна його частина присвячена опису соціальних і цивільних якостей особистості; інша висвітлює його різні форми в структурі суспільства.

Тому "соціальне" розуміється і формується під впливом суспільного поділу праці, та розуміється як специфічний спосіб включення людини в загальний механізм саморозвитку матеріального і духовного світу, що розширюється, в умовах постійно зростаючих потреб людей у необхідній речовині, енергії і інформації, що матеріалізуються в структурі особистості у формі її сутнісних сил і внутрішнього енергетичного потенціалу, що виявляється і затверджує себе на практиці за допомогою феномена колективізму.

Об'єктом дослідження соціологів є соціальний компонент суспільного організму. Оскільки його життєдіяльність підпорядкована об'єктивному закону. Основний закон соціології - неухильне зростання потреб людей.

Предметом соціології є виникнення та відтворення людини як громадянина певного типу суспільства разом із змінами природних умов, що забезпечують нормальний плин родового життя людської цивілізації під впливом техніко-економічного, організаційно-політичного компонента формації.

Від однієї історичної епохи до іншої методи, за допомогою яких намагаються зрозуміти і пояснити суспільство разюче змінюються. Відбувається це за двох обставин.

Від епохи до епохи в міру становлення соціальності та розвитку культури чітко розмежовується природне і соціальне, відбуваються зміни саме в розумінні людського суспільства як на рівні повсякденної, так і на рівні теоретичної філософської свідомості.

В продовж тривалого часу людина сприймала природу і суспільство як щось єдине, ціле. Тому необхідні були тисячоріччя щоб, по-перше, відбулося соціокультурне дистанціювання суспільства від природи; по-друге, по мірі розвитку науки змінювалися застосовувані нею пізнавальні методи.

Тільки в середини 19 сторіччя починається теоретичне освоєння об'єктів, що являють собою системний тип взаємодії. Виникає поняття соціальної системи.

Соціальна система є упорядкована, самокерована цілісність розмаїття різноманітних суспільних відносин, носієм яких є індивід і та соціальні групи.

До характерних рис соціальної системи відносять:

1. Різноманіття соціальних систем. Суспільство як система має досить складний та ієрархічний характер і в ньому можна виділити різні рівні та види підсистем.

2. В особі соціальних систем ми маємо цілісність. Тобто, головне в системах їх інтегративна якість, що не є властивою для частин та компонентів цієї системи, але властивою для системи в цілому.

3. Людини є універсальним компонентом соціальних систем. Вона неодмінно є включеною у безліч соціальних систем і підсистем, починаючи із суспільства і закінчуючи родиною.

4. Соціальні системи відноситься до розряду самокерованих. Здатність до саморегулювання і саморозвитку припускає наявність у кожній з подібних систем спеціальних підсистем, що керуються за допомогою механізмів, органів та інститутів.

До елементів соціальної системи відносять:

1.Особистість, що представлена як сукупність вітальних і соціальних потреб.

2. Соціальні спільності: народ, класи, нації, етноси, колективи, родини, групи.

3. Соціальну технологію як науковий спосіб задоволення розумних потреб людей.

4. Соціально-керовану діяльність кадрів, які зайняті у соціальній сфері суспільства, так і в галузі керування нею.

5. Матеріал задоволення потреб людей: речовину, енергію, інформацію.

6. Соціальну інфраструктуру, матеріально-речовинні елементи, що призначені для задоволення потреб людей.

7. Норми регулювання соціального процесу (моральні і правові), що утворюють соціальний простір.

8. Канали, що з'єднують соціальні елементи між собою.

Суспільство належить до розряду особливих систем, що адаптують, тобто на відміну від систем біологічних вона здатна не тільки пристосовуватися до навколишнього середовища, але й адаптувати його відповідно до своїх інтересів та потреб.

Оскільки суспільство є відкритою, і до того ж адаптивно-адаптуючою системою, його функції можуть бути адекватно зрозумілі тільки в контексті його взаємодії з навколишнім середовищем.

Соціальним середовищем для даної соціальної системи даного конкретного суспільства є всі інші соціальні системи і несистемні соціальні фактори, з якими вона знаходиться в різних видах взаємодії.

Основні функції соціальної системи:

· Функція збереження системи, її стійкого стану (гомеостазу).

· Функція удосконалювання системи, її оптимізації.

Досить часто розуміють соціологію як науку про соціальні спільноти, з яких складається суспільство. Соціальна спільність - реально існуюча сукупність індивідів, пристосована для емпіричної фіксації, що характеризується відносною цілісністю. Соціальні спільності виникають в ході історичного розвитку людства на всіх рівнях його існування та характеризуються величезним розмаїттям форм та змістовних зв'язків всередині них. Ці соціальні спільності - продукт діяльності людей, що протягом свого життя входять в існуючі спільності і створюють нові. Первісні спільності виникають при необхідності поєднуватися в родини, роди, племена керуючись бажанням забезпечити виживання в загрозливому світі. Згодом у дію вступають інші спонукальні причини, об'єднання здійснюється на ґрунті загальних виробничих інтересів і потреб, релігійних вірувань, політичних поглядів, інтересів. З такої точки зору можна говорити про становлення і функціонування соціальних спільностей, між якими складаються певні соціальні відносини і взаємодія, а так само про соціальну людину - творця цих спільностей та головного суб'єкта історичного процесу.

З яких же спільностей складається суспільство в цілому? Насамперед це ті спільності, що засновані на сімейних зв'язках: родини, рід. Соціально-демографічні спільності - чоловіки, жінки, молодь, люди літнього віку. Це поселенські або територіально-регіональні спільності: населення міста чи села, певного регіону (Західна чи Східна Україна). Це спільності ґрунтуються на культурно-історичній та етнічній самобутності: народи і нації. Спільності утворені на основі громадського розподілу праці, професійної діяльності: класи, шари. Ці спільності, пов’язані єдністю цілеспрямованої діяльності: прихильники певних політичних ідей, члени релігійних організацій, творці культурних рухів, неформальних об'єднань. Над спільностями існує саме суспільство як цілісний соціальний організм.

Створення різноманітних соціальних спільностей супроводжується створенням відповідних соціальних інститутів. Соціальні інститути - це усталені форми організації суспільної діяльності людей, що створилися історично, завдяки їм здійснюється функціонування спільностей і всього суспільного організму, здійснюється соціалізація. Соціальні інститути - це механізми самоорганізації громадського життя, органи, що керують ним.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ

Соціологія – наука про соціальне. Соціологія один із способів вивчення людей. Соціологи намагаються з'ясувати, чому люди поводяться певним чином, чому вони утворюють групи, йдуть на війну, поклоняються чомусь, одружуються, голосують, тобто все те, що відбувається з людьми, коли вони взаємодіють один з одним.

В соціологічній літературі затвердилося розуміння суспільства як соціальної системами. Соціальна система є упорядкована, самокерована цілісність розмаїття різноманітних суспільних відносин, носієм яких є індивід і та соціальні групи.

Дата добавления: 2014-01-11