Історичний аспект виникнення та розвитку адміністративного суду в Україні

ВСТУП

Тема: АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ЯК СУБ'ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Лекція № 2

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра адміністративного права та адміністративної діяльності ОВС

Підготувала:

доцент

кафедри,

к.ю.н.

Денисова А.В.

Обговорена та схвалена

на засіданні кафедри

адміністративного права

та адміністративної діяльності ОВС

«__»_____________2010р.

Протокол № _____

Тема: АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ЯК СУБ'ЄКТ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Питання:

1. Історичний аспект виникнення та розвитку адміністративного суду в Україні.

2. Вищий адміністративний суд.

3. Апеляційний адміністративний суд.

4. Місцеві адміністративні суди.

Література:

1. Корф С. А. Административная юстиция в России. Т. 1. — СПб., 1910.

2. Тарасов И. Т. Лекции по полицейскому (административному) праву. — М., 1910.

3. История буржуазного конституционализма XIX в. / Отв. ред. В. С. Нерсесянц. — М.: Правительст. вестн., 1917

4. Собрание узаконений и распоряжений правительства.

— № 127

5. Загряцков М. Д. Административная юстиция и право жалобы.

— М., 1924

6. Левин Б. Р. Роль суда в обеспечении социалистической закон­ности в советском государственном управлении. — Свердловск, 1944.

7. Ткач Г. Й. Історія становлення і розвитку адміністративної юс­тиції в Україні // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали III регіон, наук. конф. — Л., 1997.

8. Шишкін В. І. Адміністративний суд. Яким йому бути // Віче.

— 1944. — № 10.

9. Адміністративний кодекс Української РСР. — К., 1935.

10. Ведомости Верховного Совета СССР. — 1987. — № 26.

11. Ведомости съезда народых депутатов и Верховного Совета СССР. — 1989. — № 22.

12. Про створення Апеляційного суду України і Вищого адміні­стративного суду України: Указ Президента України від 1 жовтня 2002 р. //www.rada.gov.ua

13.Перепелюк В.Г. Адміністративне судочинство: проблеми практики. – К.: Конус-Ю, 2007.

14.Стеценко С.Г. Адміністративне право України: Навч. Посіб. – К.: Атіка, 2007

Судова система України являє собою сукупність усіх судів, яка побудована у відповідності до їх компетенції, завдань та цілей і ґрунтується на конституційних засадах правосуддя. Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. З Закону "Про судоустрій" судо­чинство в Україні здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. В свою чергу суди загальної юрис­дикції включають загальні суди та спеціалізовані суди (господарські суди та адміністративні суди).

Система адміністративних судів України складається з: Вищого адміністративного суду України; апеляційних адміністративних судів; місцевих адміністративних судів, якими є окружні адміністра­тивні суди; місцевих загальних судів як адміністративних судів.

У судовій системі України адміністративні суди є відносно нови­ми структурними утвореннями щодо інших судів загальної юрис­дикції. І хоча думки з приводу необхідності створення такої гілки спеціалізованих судів висловлювалися досить давно, перші реальні кроки щодо їх практичної реалізації розпочалися зовсім недавно. Водночас слід зазначити, що питання щодо необхідності створення таких судів порушувалися досить давно і, певним чином, вони зна­ходили практичне втілення. Аналіз законодавства та науково-теоре­тичної думки царської Росії, до якої входила Україна, дають підстави виділити такі важливі кроки щодо створення та розвитку адміністра­тивних судів:

— створення адміністративної юстиції у складі: губернських при-сутствій (розглядали обмежене коло адміністративних справ (про податки, військову повинність, порушення поліцейських постанов, із земських та городових справ); повітових й міських поліцейських управлінь, губернських управлінь, губернаторів та генерал-губерна­торів; 1-го Департаменту Сенату (який в ряді випадків виступав як перша й остання інстанції). Характеризуючи діяльність даного орга­ну, російський адміністративіст І. Т. Тарасов вважав, що "1-й Депар­тамент Сенату як вищий адміністративний суд в імперії є в нашому

законодавстві немов би куполом без будинку і фундаменту, оскільки ні середніх, ні нижчих загальних судово-адміністративних інстанцій чи адміністративних судів не існує, а слабкі подоби цих судів, звичайно, не можуть заповнити цієї істотної прогалини";

— передбачення П. А. Столипіним у своїй програмі необхідності організації адміністративних судів, які так і не були створені;

— прийняття Тимчасовим урядом ЗО травня 1917 р. постанови про введення судів в адміністративних справах і затвердження відповідного Положення, яке передбачало таке: 1) судова влада в адміністративних судах поділялась на три інстанції: адміністратив­ний суддя, окружний суд, 1-й Департамент Правительствуючого Сенату; 2) за своїм службовим статусом адміністративний суддя був прирівняний до членів окружного суду, користувався правом не­змінюваності і не міг бути переведеним, без згоди окружного суду, для розгляду кримінальних і цивільних справ; 3) адміністративні судді повинні були призначатися з числа осіб з вищою юридичною освітою і необхідним досвідом практичної діяльності в галузі права; 4) чітко розділено компетенцію між адміністративними і окружними судами;

— Декрет від 22 листопада 1917 р. № 1 про суд припинив діяльність всієї старої судової системи, в тому числі й адміністратив­них судів. Замість дореволюційних судів були створені нові суди, які розглядали кримінальні та цивільні справи. Адміністративні суди не створювалися, оскільки в цьому, по-перше, на той час, не було по­треби, по-друге, рівень правової системи в державі не відповідав тим вимогам, за яких може функціонувати адміністративний суд;

— у 1918 р. Наркомат Держконтролю розробив проект створен­ня адміністративного суду у видгляді особливого Комітету по роз­гляду скарг при Державному контролі, а також місцевих відділень Комітету;

— у 1921 р. Інститут радянського права при МДУ і в 1922 р. НКЮ УРСР розробляли проекти створення органів адміністратив­ною юстиції;

— у 1917—1920 pp. (період існування самостійної Української держави) в Конституції Української народної республіки 1918 р. було передбачено: "Судова влада в межах цивільного, кримінального й адміністративного законодавства здійснюється виключно судовими органами". В артикулі № 103 вказувалося, що Найвищий Дер­жавний суд складається з усіх членів Найвищих Касаційного і Адміністративного судів і їх президії. Таким чином Адміністративний суд визнавався складовою судової системи, який розглядає та вирішує питання про законність розпоряджень адміністративних органів і органів самоврядування. Названі акти втратили свою чинність після входження до складу СРСР;

— 12 жовтня 1927 р. прийнятий Адміністративний кодекс Україн­ської РСР, який не мав аналогів у СРСР і передбачав порядок роз­гляду скарг на дії місцевих адміністративних органів. При цьому в судовому порядку скарги розглядалися тільки у таких випадках: не­правильне проведення опису, оцінки майна, що підлягає продажу у випадку необхідних платежів; неправильний поділ отриманих від продажі майна коштів;

— 1924 — початок 1960-х pp. — перехід від судового до позасудового оскарження незаконних дій адміністративних органів, тобто законність у сфері державного управління забезпечувалася через державний, відомчий та громадський контроль. Суди розглядали лише деякі спори адміністративно-правового характеру (скарги на дії нотаріусів, судових виконавців);

— 1961 — початок 1970-х pp. — відбувається поступове розши­рення меж судового контролю за діяльністю органів державного уп­равління (Указ Президії Верховної Ради УРСР від 15 грудня 1961 р. "Про подальше обмеження застосування штрафів, що накладаються в адміністративному порядку" дав право громадянам на оскарження в загальні суди постанови про накладення штрафів; Указ Президії Верховної Ради УРСР від 12 квітня 1968 р. "Про порядок розгляду пропозицій, заяв і скарг громадян" передбачив адміністративно-про­цесуальні гарантії розгляду скарг і заяв);

— у квітні 1978 р. прийнято Конституцію УРСР, ст. 56 якої за­кріпила, що "дії посадових осіб, вчинені з порушенням закону, із перевищенням повноважень і які ущемляють права громадян, мо­жуть бути у встановленому законом порядку оскаржені до суду";

— у червні 1987 р. прийнятий Закон СРСР "Про порядок оскар­ження в суд неправомірних дій посадових осіб, що ущемляють права громадян", який став важливим кроком на шляху становлення адміністративної юстиції в Україні і зумовив доповнення Цивільного кодексу УРСР главою 31-А "Скарги громадян на рішення, дії або бездіяльність державних органів, юридичних або посадових осіб у сфері управлінської діяльності". Закон СРСР від 2 листопада 1989 р. "Про порядок оскарження в суд неправомірних дій органів державного управління і посадових осіб, що ущемляють права громадян", прийнятий на зміну попередньому, характеризувався істотною но­визною, яка полягала в можливості оскарження рішень і діяльності як одноособових, так і колегіальних органів державного управління і посадових осіб;

— у 1996 р. Концепція судово-правової реформи задекларувала створення адміністративних судів;

— у 1998 р. Концепція адміністративної реформи в Україні об­ґрунтувала роль адміністративної юстиції як форми судового контро­лю за діяльністю органів державного управління;

— 2002 р. — утворення Вищого адміністративного суду Украї­ни;

— 2004 р. — даний час — утворення місцевих судів України (відповідно до Указу Президента України "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу");

— 2005 р. — створення нормативно-процесуальної основи діяль­ності адміністративних судів: 6 липня 2005 р. Верховна Рада Украї­ни ухвалила Кодекс адміністративного судочинства України, який введений в дію з 1 вересня 2005 р.

Система адміністративних судів України складається з: Вищого адміністративного суду України; апеляційних адміністративних судів; місцевих адміністративних судів, якими є окружні адміністра­тивні суди; місцевих загальних судів як адміністративних судів.

2. Вищий адміністративний суд України (далі — ВАСУ) створений відповідно до указу Президента і його правовий статус визначається законами "Про судоустрій", "Про статус суддів", КАС. Основними елементами правового статусу будь-якого суду, в тому числі й ВАСУ, є структура та повноваження.

ВАСУ має таку структуру:

— Голова ВАСУ;

— Перший заступник ВАСУ;

— три заступники Голови ВАСУ;

— апарат ВАСУ;

— судова палата з розгляду справ за зверненнями юридичних осіб;

— судова палата з розгляду справ за зверненнями фізичних осіб;

— судова палата з розгляду справ, пов'язаних з із спорами щодо проходження публічної служби;

— судова палата з розгляду справ, що виникають з податкових відносин;

— Президія;

— Пленум;

— Рада суддів адміністративних судів України;

— Кваліфікаційна комісія суддів адміністративних судів України. Наступним елементом правового статусу ВАСУ є повноваження,

які передбачені ст. 39 Закону "Про судоустрій":

— розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуаль­ним законом. Стосовно останнього слід зазначити, що, відповідно до ст. 18 КАС України, ВАСУ як суду першої інстанції й останньої інстанції підсудні справи: 1) щодо встановлення Центральною вибор­чою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму; 2) щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента Украї­ни. Окрім зазначеного, ВАСУ переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративно­го суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ. Адміністративні справи, підсудні ВАСУ як суду першої інстанції, розглядаються і вирішуються колегією у складі не менше п'яти суддів;

— веде та аналізує судову практику, вивчає й узагальнює судову практику;

— надає методичну допомогу адміністративним судам нижчого рівня для однакового застосування норм Конституції України та за­конів у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає адміністративним судам нижчого рівня рекомен­даційні роз'яснення з питань застосування законодавства щодо ви­рішення адміністративних справ;

— здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Голова ВАСУ. ВАСУ очолює голова, який назначається на поса­ду терміном на п'ять років з числа діючих суддів даного суду і звільняється з посади за поданням Голови Верховного Суду України Президентом України на підставі рекомендації Ради суддів адмініст­ративних судів України. Голова ВАСУ може бути призначений на посаду повторно. Здійснюючи внутрішньоорганізаційне управління ВАСУ, голова ВАСУ, в межах своїх повноважень, видає накази та розпорядження.

Основні повноваження голови ВАСУ закріплені в статті 41 Зако­ну "Про судоустрій":

— здійснює організаційне керівництво діяльністю ВАСУ;

— розподіляє обов'язки між заступниками голови ВАСУ;

— на підставі акта про обрання суддею ВАСУ або припинення повноважень судді цього суду видає наказ; утворює судові палати та вносить на затвердження президії ВАСУ пропозиції щодо їх персо­нального складу;

— організовує роботу президії ВАСУ, вносить на її розгляд пи­тання та головує на її засіданнях; скликає Пленум ВАСУ, вносить на його розгляд питання та головує на його засіданнях; може головува­ти на судових засіданнях колегії ВАСУ при розгляді будь-якої адмі­ністративної справи;

— керує організацією роботи судових палат, здійснює керівниц­тво роботою апарату ВАСУ;

— організовує ведення та аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з адміністра­тивного суду справи, судові рішення в яких набрали законної сили;

— приймає на роботу та звільняє з роботи працівників апарату ВАСУ, присвоює їм ранги державного службовця в порядку, вста­новленому законом, застосовує щодо них заохочення та накладає дисциплінарні стягнення;

— погоджує подання щодо утворення та ліквідації місцевих та апеляційних адміністративних судів;

— вносить подання про призначення та обрання безстроково суддів місцевих та апеляційних судів, ВАСУ, а також про звільнення їх з посади;

— вносить подання про призначення суддів на адміністративні посади у встановленому порядку;

— затверджує штатний розпис і кошторис витрат на утримання ВАСУ; організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апа­рату ВАСУ;

— подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання ВАСУ та організаційного забезпечення його діяльності;

— інформує Пленум Верховного Суду України про діяльність ВАСУ;

— представляє ВАСУ та систему адміністративних судів у зноси­нах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами і організаціями, органами влади та орга­нізаціями інших держав та ін.

Заступники голови ВАСУ. Голова ВАСУ має першого заступника та трьох заступників, які призначаються на посаду терміном на п'ять років з числа діючих суддів ВАСУ та звільняються з посади Прези­дентом України за поданням голови ВАСУ. Вони можуть бути призна­чені на адміністративні посади повторно. Перший заступник та за­ступники голови ВАСУ відповідно до встановленого розподілу обо­в'язків здійснюють керівництво структурними підрозділами ВАСУ та виконують інші обов'язки, визначені головою ВАСУ. Кожен із заступ­ників голови ВАСУ є головою однієї з судових палат. їхні повнова­ження визначені ст. 42 Закону "Про судоустрій":

— організовує роботу відповідної судової палати;

— формує колегії суддів для розгляду адміністративних справ; головує в судових засіданнях або призначає для цього суддів;

— організовує ведення та аналіз судової практики, вивчення й узагальнення судової практики в адміністративних справах; має пра­во витребувати з відповідного адміністративного суду справи, судові рішення щодо яких набрали законної сили;

— інформує президію ВАСУ про діяльність судової палати;

— надає методичну допомогу адміністративним судам з метою правильного застосування законодавства;

— здійснює інші передбачені законом повноваження.

Президія ВАСУ. Президія ВАСУ є колегіальним органом, її засі­дання проводиться не рідше одного разу на два місяці і є повноваж­ним за присутності не менше двох третин її складу. Президія, в межах своїх повноважень, приймає відкритим або таємним голосуванням постанови більшістю голосів її членів, які підписуються головою ВАСУ чи його заступником, який головував на засіданні. У склад пре­зидії ВАСУ входять: голова ВАСУ, його заступники, судді, кількісний склад яких визначається Пленумом ВАСУ і які обираються до складу загальними зборами суддів ВАСУ шляхом таємного голосування.

Президія ВАСУ:

— розглядає питання організації діяльності суду, судових палат та апарату суду;

— за поданням голови ВАСУ затверджує склад кожної з судових палат;

— заслуховує інформацію голів судових палат про діяльність судових палат;

— розглядає матеріали узагальнення судової практики та аналізу судової статистики, приймає відповідні рекомендації;

— розглядає питання організаційного забезпечення діяльності суду і виробляє пропозиції щодо його поліпшення;

— розглядає питання роботи з кадрами суддів і працівників апа­рату ВАСУ та підвищення їх кваліфікації;

— заслуховує інформацію голів апеляційних та місцевих адмініст­ративних судів щодо організації їх роботи;

— опрацьовує пропозиції щодо кількості суддів у місцевих та апеляційних судах;

— надає методичну допомогу апеляційним та місцевим судам для забезпечення правильного застосування ними законодавства;

— здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Пленум ВАСУ. Пленум ВАСУ як і президія є колегіальним орга­ном, який приймає рішення на своїх засіданнях, що скликаються не рідше двох разів на рік. Про дату скликання члени Пленуму повідом­ляються за десять днів до засідання і у цей же строк надсилаються матеріали щодо питань, які виносяться на розгляд Пленуму. Пленум діє у складі всіх суддів ВАСУ та голів апеляційних адміністративних судів. Пленум правомочний розглядати питання, якщо в ньому бе­руть участь не менше двох третин його складу. У разі розгляду на Пленумі питань щодо роз'яснень про застосування законодавства в його роботі беруть участь Генеральний прокурор України та міністр юстиції України. Постанови Пленуму ВАСУ приймаються більшістю голосів відкритим голосуванням і підписуються головуючим на його засіданні.

Відповідно до ст. 44 Закону "Про судоустрій" Пленум ВАСУ:

— дає роз'яснення з питань застосування адміністративними су­дами законодавства при вирішенні адміністративних справ;

— затверджує склад Науково-консультативної ради при ВАСУ та положення про неї; затверджує склад редакційної колегії друковано­го органу ВАСУ;

— визначає кількісний склад суддів — членів президії ВАСУ;

— заслуховує інформацію голови ВАСУ про діяльність адмініст­ративних судів, а також повідомлення заступників голови ВАСУ та голів апеляційних і місцевих адміністративних суддів про практику вирішення судових справ;

— вносить в установленому порядку пропозиції щодо необхід­ності змін чинного законодавства;

— приймає рішення про звернення до Конституційного Суду Ук­раїни з поданням щодо офіційного тлумачення Конституції України;

— розглядає та вирішує інші питання, віднесені законом до його повноважень.

Апарат ВАСУ. Апарат ВАСУ є робочим органом ВАСУ, який за­безпечує його діяльність. Структуру апарату ВАСУ становлять: відділ забезпечення роботи апарату; відділ міжнародно-правового співробітництва; відділ забезпечення роботи судової палати з роз­гляду справ за зверненнями юридичних осіб; відділ забезпечення роботи судової палати з розгляду справ за зверненнями фізичних осіб; відділ забезпечення роботи судової палати з розгляду справ, пов'язаних із спорами щодо публічної служби; відділ забезпечення роботи судової палати з розгляду справ, що виникають з податкових відносин; управління організаційно-методичної роботи; управління кадрів та підвищення кваліфікації; управління законодавства та уза­гальнення судової практики; фінансово-економічне управління; відділ інформаційно-технічного забезпечення; управління докумен­тального забезпечення; господарське управління; сектор режимно-секретної роботи.

Рада суддів адміністративних судів України. Рада суддів — це орган суддівського самоврядування, який в період між конференці­ями суддів адміністративних судів організовує виконання та конт­роль рішень конференції, а також вирішує питання про скликання конференції суддів. Кількісний і персональний склад ради суддів визначається конференцією суддів адміністративних судів.

Повноваження ради суддів адміністративних судів визначаються ст. 111 Закону "Про судоустрій":

— здійснює контроль за організацією діяльності адміністратив­них судів та діяльністю відповідних структур державної судової ад­міністрації, заслуховує інформацію голів цих судів про їх діяльність;

— розглядає питання правового захисту суддів, соціального захисту і побутового забезпечення суддів та їх сімей і приймає відповідні рішення;

— вирішує відповідно до закону питання, пов'язані з призначен­ням суддів на адміністративні посади в адміністративних судах;

— заслуховує звіти членів кваліфікаційної комісії суддів адмініст­ративних судів про їх роботу у складі комісії;

— звертається з пропозиціями щодо вирішення питань діяльності адміністративних судів до органів державної влади та органів місце­вого самоврядування;

— приймає інші рішення з питань, віднесених до її повноважень. Рішення ради суддів є обов'язковими для суддів, які займають

адміністративні посади в адміністративних судах і може бути скасо­вано лише конференцією суддів адміністративних судів та зупинено рішенням Ради суддів України.

Кваліфікаційна комісія суддів адміністративних судів Украї­ни. Кваліфікаційна комісія суддів адміністративних судів є постійно діючим органом в системі адміністративних судів України, діяльність якої регламентується Конституцією України та Законом "Про судо­устрій". Аналіз чинного законодавства дає підстави виокремити два основних завдання, покладених на цей орган:

— забезпечення формування корпусу професійних суддів, здат­них кваліфіковано, сумлінно і неупереджено здійснювати правосуд­дя, шляхом відбору і рекомендування осіб для зайняття посади про­фесійного судді та визначення рівня фахової підготовленості профе­сійних суддів;

— розгляд питань про дисциплінарну відповідальність суддів та щодо надання висновків про звільнення судді з посади.

Кваліфікаційна комісія суддів адміністративних судів здійснює свою діяльність у складі 11 членів, які мають вищу юридичну освіту, зокрема:

— шість суддів, які обираються таємним або відкритим голосуван­ням конференцією суддів адміністративних судів. Не можуть бути членами кваліфікаційної комісії: голова ВАСУ, голови апеляційних адміністративних судів, їхні заступники, члени Вищої ради юстиції;

— дві особи від Міністерства юстиції України, які призначаються наказом міністра юстиції України;

— дві особи, уповноважені Київською міською радою, які призна­чаються її рішенням;

— одна особа від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, яка призначається розпорядженням останнього.

Повноваження кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів закріплені в ст. 77 Закону "Про судоустрій":

— перевіряє відповідність кандидатів у судді вимогам, встановле­ним законом, проводить їх кваліфікаційне атестування і дає висновок про підготовленість до судової роботи кожного кандидата, який пропо­нується на посаду судді; дає висновок про звільнення з посади судді;

— проводить кваліфікаційну атестацію судді адміністративного суду і присвоює суддям кваліфікаційні класи (не вище другого);

— розглядає звернення та подання про дисциплінарну відпові­дальність суддів місцевих адміністративних судів, проводить пов'я­зані з цим службові перевірки, за наявності підстав порушує дис­циплінарне провадження і вирішує питання про дисциплінарну від­повідальність судді;

— припиняє перебування у відставці суддів місцевих адміністра­тивних судів;

— здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Основною формою діяльності кваліфікаційної комісії суддів адмі­ністративних судів є засідання, яке проводиться, як правило, відкри­то і гласно в міру необхідності, але не пізніше як у двомісячний термін після надходження до комісії відповідної заяви чи подання. Рішення комісії приймаються більшістю голосів членів комісії.

З питань кваліфікаційної атестації кваліфікаційна комісія суддів приймає одне з таких рішень про:

— присвоєння судді відповідного кваліфікаційного класу. За на­явності підстав комісія може прийняти рішення про присвоєння судді більш високого кваліфікаційного класу, ніж запропоновано у поданні;

— залишення судді у раніше присвоєному кваліфікаційному класі;

— рекомендацію кандидата на посаду судді адміністративного суду або відмову в рекомендації для зайняття посади судді;

— відкладення атестації на строк не більше шести місяців (у разі недостатнього рівня професійних знань судді). Якщо після закінчен­ня визначеного строку рівень професійних знань судді буде визнаний комісією недостатнім для зайняття ним посади, комісія дає висновок про невідповідність займаній посаді і звільнення його з посади;

— інші рішення відповідно до Закону "Про судоустрій". Рішення кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів з

питань кваліфікаційної атестації може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії рішення.

Рішення кваліфікаційної комісії суддів адміністративних судів у дисциплінарній справі приймається більшістю членів кваліфікаційної комісії і повинно містити; назву комісії; прізвище, ім'я, по батькові і посаду судді, який притягається до дисциплінарної відповідаль­ності; обставини дії, що тягнуть дисциплінарну відповідальність; пояснення судді і відомості, що характеризують його особу; мотив прийнятого рішення з посиланням на докази; вказівку на міри дисциплінарної відповідальності, застосовані до судді, або підстави за­криття справи, а також порядок і строк оскарження рішення. Рішен­ня комісії про притягнення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржено до Вищої ради юстиції не пізніше одного місяця з наступного дня після вручення копії рішення.

Дата добавления: 2014-01-11